Справа № 560/13702/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
02 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2025 року № 221050003200 про відмову в призначенні мені пенсії за віком. 3обов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страховою стажу періоди роботи з 09.12.1983 по 03.10.1988 року з 02.03.1993 по 03.01.2001 та призначити пенсію за віком з 23.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач безпідставно не зарахував їй страховий стаж, у зв'язку з чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2025 року № 221050003200 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3обов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страховою стажу періоди роботи з 12.09.1983 по 10.03.1988 року та призначити пенсію за віком з 23.11.2024 року ОСОБА_1 .
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою та пакетом документів для призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві від 29.01.2025 року №221050003200 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, по причині відсутності необхідного страхового стажу 31 року, зазначивши, що страховий стаж становить 27 років 4 місяців 27 днів.
03.02.2025 позивачка повторно звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2025 року №221050003200 було повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком, зазначивши що її страховий стаж становить 28 років 5 місяців 11 днів. До страхового стажу позивачки не було зараховано період її роботи з 12.09.1983 по 10.03.1988 з 02.03.1993 по 03.01.2001 оскільки в трудовій книжці відсутній переклад печатки.
Позивачка вважає, що дії відповідача є протиправними та не погоджуючись з рішенням відповідача, звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-1V особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років в період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Згідно паспортних даних, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на призначення пенсії за віком, при наявності 31 року страхового стажу з 23.11.2024.
03.02.2025 позивачка повторно звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2025 року №221050003200 було повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком, зазначивши що її страховий стаж становить 28 років 5 місяців 11 днів. До страхового стажу позивачки не було зараховано період її роботи з 12.09.1983 по 10.03.1988, оскільки в трудовій книжці відсутній переклад печатки.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року, чинної на час внесення запису про прийняття/звільнення позивача з роботи, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переводу на іншу роботу чи звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження).
Згідно п. 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідачі не врахували ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, якою передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, завідомо безпідставно не зарахували вказаний період роботи з 12.09.1983 по 10.03.1988.
Колегія суддів зазначає, що позивачка стверджує, що відповідачем також не було зараховано період її роботи з 02.03.1993 по 03.01.2001, однак із оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2025 року №221050003200 судом не встановлено відмови у зарахуванні вказаного вище трудового стажу, отже в даному випадку вказані обставини не є спірними, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Однак, що стосується зарахування стажу позивачки за період з 12.09.1983 по 10.03.1988, суд враховує правові висновки Верховного Суду, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з огляду на підстави відмови відповідача у призначенні пенсії за віком, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.02.2025 року №221050003200 наявність підстави для його скасування та зарахування стажу роботи позивачки з 12.09.1983 по 10.03.1988, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.09.1983.
Перевіряючи наявність права на призначення пенсії позивачці враховуючи наявний страховий стаж, який було зараховано відповідачем, а саме 28 років 5 місяців та 11 днів, а також страховий стаж, який суд вважає за необхідним зарахувати позивачці вказаним рішенням суду за період з 12.09.1983 по 10.03.1988, який становить понад 4 роки, а тому враховуючи те, що для призначення позивачці пенсії за віком необхідний стаж 31 рік, а тому враховуючи вже зарахований та той, що необхідно зарахувати позивачці суд вважає, що остання має необхідний стаж для призначення пенсії за віком, а тому в даному випадку необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачці пенсію за віком з 23.11.2024 (наступний день після досягнення пенсійного віку).
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.