Справа № 560/9678/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та відмовлено у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування.
3. 22 жовтня 2025 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
4. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.05.2025 №968230181736.
5. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 29.04.2025 нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з урахуванням наявного стажу роботи в органах місцевого самоврядування, з врахуванням відомостей, зазначених у довідках, виданих Ганнопільською сільською радою Шепетівського району Хмельницької області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №12 від 21.03.2025, №14 від 21.03.2025, №16 від 21.03.2025, №17 від 28.03.2025, №18 від 28.03.2025.
6. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
7. Апелянт ГУ ПФУ в Хмельницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
8. Апелянт зазначив, що діяв у спірних правовідносинах згідно чинного законодавства.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
10. Згідно з записами копій трудових книжок, наявних в матеріалах справи, позивач з 04.04.1984 по 10.04.1998 обіймав посаду голови виконавчого комітету Клепачівської сільської ради, з 10.04.1998 по 24.11.2015 на посаді Клепачівського сільського голови, з 24.11.2015 по 25.11.2020 староста села Клепачі Ганнопільської сільської ради, з 25.11.2020 по даний час староста Клепачівського старостинського округу. Позивач 23.04.1994 прийняв присягу державного службовця.
11. 29.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою, про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу".
12. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.05.2025 за №968230181736 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивача повідомлено, що проходження служби в органах місцевого самоврядування не є проходженням державної служби, посади в органах місцевого самоврядування не належать та не прирівнюються до відповідних категорій посад державної служби.
13. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
13. Позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та відмовлено у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування.
14. Апелянт вказав, що діяв у спірних правовідносинах згідно чинного законодавства.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
15. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
16. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
17. Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
18. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
19. Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
20. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
21. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
22. Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
23. Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
24. Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
25. Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби.
26. Пунктом 4 Порядку №229 встановлено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
27. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
28. Зі змісту наведеного слідує, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
29. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
30. За нормами статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено, що до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
31. Закон України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» набрав чинності 04.07.2001.
32. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
33. Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.
34. Порядком №283 передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим п. 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 р. № 1049. У цьому положенні йдеться про стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст. 118 КЗпП України: партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах та посадах відповідальних працівників.
35. Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 р. № 4-5-1156, погодженого з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії ст. 6 Конституції УРСР і внесення змін до ст. 7 Конституції УРСР (до 24.10.1990 р.). Цими статтями за партійними, профспілковими, комсомольськими організаціями закріплювалося право на участь у здійсненні управлінських функцій.
36. За змістом статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
38. Апеляційний Суд зазначає, що вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.
39. Судом встановлено, що позивач у період з 04.04.1984 по 10.04.1998 працював головою виконавчого комітету Клепачівської сільської ради, з 10.04.1998 по 24.11.2015 на посаді Клепачівського сільського голови, з 24.11.2015 по 25.11.2020 староста села Клепачі Ганнопільської сільської ради, з 25.11.2020 по даний час староста Клепачівського старостинського округу. Позивач 23.04.1994 прийняв присягу державного службовця.
40. Тобто, посади на яких позивач перебував в органах місцевого самоврядування, віднесені до переліку, визначеного статтею 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування".
41. Враховуючи наведене, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування відносяться до стажу державної служби.
42. Оскільки позивач відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 має стаж більше як 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, відтак має право на призначення пенсії за віком згідно з статтею 37 Закону №3723-XII.
43. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
44. За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.05.2025 за № 968230181736 щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком за нормами Закону №3723-ХІІ є протиправним та підлягало скасуванню.
45. Щодо доводів апенлянта про дискреційні повноваження, Апеляційний Суд зазначає таке.
46. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
47. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
48. У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України "Про державну службу".
49. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
50. Інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
51. Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
52. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
53. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
54. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
55. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
56. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
57. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
58. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.