Справа № 120/13764/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача: Рябокінь Р.П.
представника відповідача: Костенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вважає протиправними накази начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1422 від 30.09.2024 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області" в частині застосування до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 151 о/с від 07.10.2024 в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 , що слугувало підставою звернення до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 190 о/с позивача, капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
На підставі доповідної записки т.в.о. начальника УГІ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції О. Китасюка від 02.09.2024 щодо порушення службової дисципліни поліцейськими відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області від 03.09.2024 № 1285 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію для його проведення.
З матеріалів, наданих Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, встановлено, що 25.06.2024 правоохоронними органами задокументовано неправомірну діяльність капітана поліції ОСОБА_2 , яка виразилась у вимаганні неправомірної вигоди з метою власного збагачення.
Так, у висновку службового розслідування зазначено, що капітан поліції ОСОБА_3 шляхом ведення розмов у червні поточного року та вчинення дій, що мали місце 26.06.2024 поблизу с. Оляниця, та які були спрямовані на створення у свідомості громадянина переконання, що для уникнення покарання за вчинення злочину, необхідно сплатити грошові кошти на користь службових осіб, тобто понести фізичній особі матеріальні втрати, не передбачені законодавством, та обернути їх на свою користь в якості вигоди, забороненої законодавством.
Дії ОСОБА_2 виразилися у використанні службового становища з метою одержання неправомірної вигоди, вступі у корупційні діяння, пов'язанні з вимаганням та отриманням від ОСОБА_4 неправомірної вигоди за вплив на прийняття уповноваженою особою рішення про закриття кримінального провадження. При цьому, у процесі отримання неправомірної вигоди, капітан поліції ОСОБА_3 від грошових коштів не відмовився та відповідних заходів щодо реєстрації вказаного факту в ЖЄО ВП № 2 Гайсинського РУП не вжив, про допущенні порушення безпосередньому керівнику не доповів. Така поведінка ОСОБА_2 суперечить загальним принципам, встановленим для працівників Національної поліції України.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 30.09.2024 про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
В подальшому, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 30.09.2024 № 1422, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», від 02.07.2015 № 580-VIII, вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 22, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5, 12 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу 1 пункту 15 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, підпункту 1 пункту 6 розділу І, пункту 2 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 та абзацу 22 розділу 1 витягу з посадової інструкції, до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.
Наступним наказом відповідача від 07.10.2024 № 151 о/с у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, на підставі п. 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 07 жовтня 2024 року.
Наказом ГУ НП у Вінницькій області від 07.11.2024 №165 о/с внесено зміни до наказу від 07.10.2024 №151 о/с в частині дати звільнення зі служби в поліції позивача, відповідно до якого слід вважати звільненим ОСОБА_1 з 12.10.2024.
Вважаючи вказані вище накази відповідача протиправними, а своє звільнення з поліції незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктами 1, 2, 3, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої - третьої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з пунктами 1, 2, 5, 6, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Абзацами 2, 3, 4 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків.
Із вказаних правових норм встановлено, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв'язку з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Окрім того, в даному випадку позивач займав посаду начальника сектору відділу поліції і зобов'язаний був своєю поведінкою показувати приклад, заохочувати етичну поведінку підлеглих.
Судом першої інстанції встановлено, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниця) ТУ ДБР у місті Хмельницькому за процесуального керівництва Вінницької обласної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024020000000118 від 06.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 КК України. Прокурором Вінницької обласної прокуратури до Тростянецького районного суду Вінницької області 28.10.2024 направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024020000000118 від 06.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19.
Відповідач встановив склад дисциплінарного проступку позивача, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», від 02.07.2015 № 580-VIII, вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 22, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5, 12 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу 1 пункту 15 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, підпункту 1 пункту 6 розділу І, пункту 2 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 та абзацу 22 розділу 1 витягу з посадової інструкції, у зв'язку з чим до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.
У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 30.09.2024 щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, зокрема ОСОБА_1 .
Наведені факти свідчать про поведінку, що дискредитує працівника поліції навіть за відсутності вироку суду.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №420/241/20.
У подібних правовідносинах Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово висновував (зокрема, у постановах від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, від 04.04.2025 у справі № 380/546/23), що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, про яку зазначено скаржником у касаційній скарзі, та у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 420/9503/22.
Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Таким чином, сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання хабаря та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. Те що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме ОСОБА_1 свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII.
Відсутність ж вироків суду про визнання позивача винним у інкримінованим кримінальних правопорушеннях не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №420/9503/22, від 15.08.2024 у справі №420/5700/23, які підлягають врахуванню під час розгляду справи №420/17186/22 у суді касаційної інстанції.
Вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Враховуючи тяжкість дисциплінарного проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені, зокрема, під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінальнго провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, та наданого Дисциплінарній комісії відповідним правоохоронним органом, однак таке рішення ґрунтується на самостійних правових підставах (подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 липня 2023 у справі №1.380.2019.002223, від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, від 14.09.2023 у справі №200/1018/21-а, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, тощо).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивача звільнено за порушення службової дисципліни, що виявилась у порушенні Присяги поліцейського, Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських, Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, тощо.
В контексті спірних правовідносин слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми, відповідно до якої поліцейський може бути звільнений у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення, зокрема, кримінального правопорушення.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Верховний Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, від 19.07.2024 у справі №480/7443/22, тощо.
Матеріалами адміністративної справи та службового розслідування підтверджуються обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку під час виконання службових обов'язків, зокрема факт порушення кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_4 за інформацією позивача, факт спілкування з останнім щодо цих обставин, що обгрунтовано взяв до уваги відповідач.
Водночас, фактам, викладеним в підозрі про вчинення позивачем кримінального правопорушення, суд у даній справі оцінку не надає, оскільки такі не можуть досліджуватись в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, а підлягають встановленню та доведенню за правилами чинного кримінально-процесуального законодавства.
Враховуючі вказані порушення, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.
Отже, спірний наказ про звільнення є правомірним та не підлягає скасуванню, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Як наслідок, похідні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові №240/8208/23 від 13 лютого 2025 року, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 01 грудня 2025 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.