Справа № 240/5476/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Юридичної особи Великобританії - компанія "Vuldi (UK) Limited на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , Юридичної особи Великобританії - компанія "Vuldi (UK) Limited до Державного реєстратора відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації, Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності,
Директор юридичної особи Великобританії - компанії "Vuldi (UK) Limited, Мороз Д.А. звернувся до суду з позовом, в якому просив:
"1) визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію за громадянином ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Комсомольська, 21 - яку державну реєстрацію було здійсненою за свідоцтвом № ВРР 247234 р. № 194 від 23.03.2012, виданим приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Оленюком С.Я.
3) визнати незаконним рішення про скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Валді на Празькій", ідентифікаційний код юридичної особи 30604969, права власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Комсомольська, 21.
4) зобов'язати відповідачів відновити державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Валді на Празькій", ідентифікаційний код юридичної особи 30604969, права власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Комсомольська, 21".
Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_1 та Юридична особа Великобританії - компанія "Vuldi (UK) Limited звернулись з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Положеннями ст. 2, 4, 19 КАС України закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Отже, сама по собі участь органу державної влади чи місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №817/154/18).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 у справі №802/1840/18-а сформував схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані для визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.
Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.
Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №824/1115/18-а вказала наступне: «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 804/6395/17 зазначив наступне: «…визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».
Колегія суддів, враховуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги, звертає увагу на те, що оскарження рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, належного одній особі, та відновлення такої реєстрації стосовно іншої особи безпосередньо пов'язане із захистом цивільного права у спорі.
Спір за матеріалами даного адміністративного позову стосується не оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з реалізацією його компетенції у сфері управління, а права власності на нерухоме майно.
Хоча позивач і посилається на порушення відповідачем порядку вчинення реєстраційних дій, однак задоволення позовних вимог позивача буде мати вплив на майнові права шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації за громадянином ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Комсомольська, 21 - яку державну реєстрацію було здійсненою за свідоцтвом № ВРР 247234 р. № 194 від 23.03.2012, виданим приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Оленюком С.Я., визнання незаконним рішення про скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Валді на Празькій", ідентифікаційний код юридичної особи 30604969, права власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Комсомольська, 21, зобов'язання відповідачів відновити державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Валді на Празькій", ідентифікаційний код юридичної особи 30604969, права власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Комсомольська, 21".
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17 (провадження № 12-78гс18) наголошує, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право позивача на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
За таких обставин, оскільки позивач, звертаючись з даним позовом до адміністративного суду просить захистити майнове право власності на земельну ділянку, то такий спір носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи доводи апеляційнихскарг, що цивільний суд визнав неефективним такий спосіб захисту права як витребування компанією "Vuldi (UK) Limited спірного майна на користь ТОВ "Валді на Празькій", у зв'язку з чим спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів не бере їх до уваги та вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що це не єдиний і не виключний спосіб захисту права у правовідносинах, пов'язаних з визнанням права власності, що підтверджується висновками суду касаційної інстанції в подібних спірних правовідносинах.
Міркування і твердження скаржників в апеляційних скаргах не спростовують правильності правових висновків суду попередньої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з приписами статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.
З приводу інших доводів апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не встановлено
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Юридичної особи Великобританії - компанія "Vuldi (UK) Limited залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.