Справа № 560/16000/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
01 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в жовтні 2024 року позивач, - ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03.07.2024 №0178260705.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350010002502159.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 що здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За результатами перевірки складено акт від 20.05.2024 №9871/09/17/РРО/ НОМЕР_1 .
В ході проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області встановлено порушення, зокрема, п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України, внаслідок проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та невидача розрахункового документа встановленого зразка на повну суму покупки; порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, під час проведення перевірки не надано документи, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці продажу; не укладено трудові відносини з працівниками.
ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки від 20.05.2024. Комісією по розгляду спірних питань розглянуто дане заперечення та прийнято рішення висновки акта перевірки залишити без змін.
На підставі акту фактичної перевірки, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, зокрема, прийнято рішення від 03.07.2024 №0178260705, яким за виявлене перевіркою порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 201893,00 грн.
За результатами розгляду скарги представника позивача на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2024 №0178260705 ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 03.10.2024, яким ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.07.2024 №0178260705 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 02.05.2024 № 1281-п «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:
- мету перевірки здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;
- вид перевірки фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки пп. 80.2.2, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);
- об'єкта, перевірка якого проводитиметься, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 ".
Наказ підписаний начальником ГУ ДПС в Івано-Франківській області Іриною Столярик та скріплений печаткою цього контролюючого органу.
Відповідно до наказу на перевірку видано направлення на перевірку від 16.05.2024 № 2662 Головному державному інспектору Василишину Тарасу Васильовичу, від 16.05.2024 №2663 старшому державному інспектору Іваночко Юрію Михайловичу.
Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
У зв'язку з цим суд першої інстанції критично оцінив та відхилив покликання позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.
Щодо виявлених під час проведення фактичної перевірки позивача порушень суд першої інстанції зазначив, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, та відповідно зобов'язаний надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
В ході проведення фактичної перевірки на об'єкті торгівлі за адресою АДРЕСА_2 , встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме до перевірки не надано первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходилися у місці продажу на загальну суму 201893,00 грн.
Перелік товарів наведено у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 20.05.2024, яка є додатком №3 до Акта, та включає: Iphon 11 Pro - 1 шт., вартістю 11228 грн.; Iphon 12-1 шт., вартістю 20299 грн.; Iphon 11-1 шт., вартістю 9624 грн.; Iphon 12 Pro max 1 шт., вартістю 20852 грн.; Iphon 13 - 1 шт., вартістю 23199 грн.; Iphon 11 Pro 256 MБ - 1 шт., вартістю 14035 грн.; Iphon 12 Pro 128 MБ - 1 шт., вартістю 16842 грн.; Iphon 13 128 MБ - 1 шт., вартістю 18045 грн.; Iphon 13 Pro max 512 МБ - 1 шт., вартістю 31679 грн.; Iphon 14 Pro max 256 МБ - 1 шт., вартістю 36090 грн.
Щодо наявних в матеріалах справи та долучених до перевірки Договору комісії, Актів приймання-передачі товарів, а також Форми ведення обліку товарних запасів, суд зазначає, що 14.05.2024 між ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) "Комітент" та ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) "Комісіонер" укладено Договір комісії №СР-14-05-24-ШП.
Пунктом 1.2 цього Договору визначено, що конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі до цього Договору.
Відповідно до Акта приймання-передачі товарів до Договору комісії №СР-14-05-24-ШП від 14.05.2024, складеного 14.05.2024, комітент передав комісіонеру товари згідно з переліком 877 одиниць на загальну суму 1406375,20 грн.
Дослідженими Договором комісії та Актами приймання-передачі товарів не може підтверджуватися належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки в Договорі комісії не конкретизовиний асортимент товарів.
Відповідно, якщо документ не містить достатньо відомостей про операцію або взагалі не містить ніякої інформації про господарську операцію, то це не є первинним документом.
В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, позивачем під час перевірки надавалися відповідачу: Договір комісії СР-14-05-ШП від 14.05.2024 та Акт приймання-передачі товарів до Договору комісії від 14.05.2024, згідно яких комітентом ФОП ОСОБА_2 (ПН НОМЕР_2 ) передано на комісію Комісіонеру ФОП ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 ) товари на суму 1406375,20 грн.; Форму ведення обліку товарних запасів за травень 2024 року, в якій зазначено про надходження товару відповідно до Акту приймання-передачі товарів до Договору комісії СР-14-05-ШП від 14.05.2024 на суму 1406375,20 грн та про вибуття товару (продаж, внутрішнє переміщення, знищення або втрата, повернення товару постачальнику (комітенту), використання на власні потреби) з об'єкту торгівлі 20.05.2024 по 4 чеках на загальну суму 97181,20 грн.; X звіт за 20.05.2024; Договір суборенди нежитлового приміщення від 25.04.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_3 “суборендодавець» та ФОП ОСОБА_1 “суборендар» про передачу у тимчасове платне користування приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 » площею 40 кв. м. для використання в господарській діяльності; Договір про співпрацю від 15.04.2024 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , Договір про співпрацю від 15.04.2024 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; пояснення ФОП ОСОБА_4 та. ФОП ОСОБА_5 від 20.05.2024.
Разом з тим, згідно з Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 20.05.2024 в магазині перебувало товару на загальну суму 201893,00 грн.
Під час проведення фактичної перевірки ні позивачем, ні особами, що здійснювали реалізацію товарів, не було надано податковому органу доказів ведення позивачем обліку товарів, які знаходилися на реалізації саме на суму 201893,00 грн., у зв'язку з цим, контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Згідно з розрахунком застосованих штрафних (фінансових) санкцій загальна сума штрафних (фінансових) санкцій становить 201893,00 грн.
Судом першої інстанції не встановлено порушень щодо розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 №0178260705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 201893,00 грн прийнято контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, зокрема передбачено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Як передбачено пунктами 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Положеннями пп. 80.2.2 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно з пунктом 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).
Приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 Податкового кодексу України, передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки (абзаци другий-третій пункту 81.1 цієї статті).
Як передбачено абзацами 5-8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відтак, здійснивши аналіз наведених вище норм, законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення) або ж оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказ від 02.05.2024 № 1281-п «Про проведення фактичної перевірки» містить підставу перевірки підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Належним обґрунтуванням для призначення перевірки є доповідна записка управління податкового аудиту, яка стала основою для призначення перевірки, містила достатню інформацію щодо можливих порушень платника, охоплюючи неповне відображення сум вартості товарів у реєстраторах розрахункових операцій.
Обсяг інформації в такому наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК, із зазначенням усіх необхідних реквізитів, включаючи правову та фактичну підстави для проведення перевірки.
Даного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року у справі №160/2202/24.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 вважав, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Отже, у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.
В продовження аналізу правових позицій Верховного Суду щодо спірних правовідносин слід зауважити, що оцінці підлягає «істотність» чи «не істотність» порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки. Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за правовою позицією Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформувала правовий висновок у справі №420/9909/23, відповідно до якого судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах Податкового кодексу України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, зазначення у наказі лише підпункту 80.2 статті 80 ПК України без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, апеляційний суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, став лист Державної податкової служби України (далі ДПС) від 12.02.2024 №3638/7/99-00-07-04-03-07, до якого додано лист Beijing Roborock Technology Co., LTD, в особі Аліни Коваленко, у якому міститься інформація про можливі факти порушення вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використанні праці неоформлених найманих працівників інтернет магазином https://jabko.ua та мережею магазинів «Ябко».
З урахуванням вказаного, обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для скасування спірного ППР через неналежне оформлення наказу, на підставі якого проведено перевірку, та, відповідно, прийняте спірне рішення - відсутні. Тобто, доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Щодо доводів апелянта по суті правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з висновком, викладеним в Акті, ФОП ОСОБА_1 у своїй діяльності допустив порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
В свою чергу, на позивача накладено санкцію по п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Порядок № 496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону №265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Нормами пункту 2 розділу І Порядку № 496 визначено, що цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Порядку №496 Форма обліку ведеться за вибором фізичної особи-підприємця у паперовій або в електронній формі.
Вибуттям товарів для цілей цього Порядку вважається: продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування реєстраторів розрахункових операцій / програмних реєстраторів розрахункових операцій; внутрішнє переміщення товару між належними одній ФОП місцями продажу (господарськими об'єктами) та/або місцями зберігання; знищення або втрата товару; повернення товару постачальнику; використання товарів на власні потреби; у графі 9 зазначаються примітки, передбачені цим Порядком
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (пункт 4 Розділу ІІ Порядку №496).
Таким чином, Форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у Формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід'ємною частиною такого обліку.
Пунктом 11 Розділу ІІ Порядку №496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Таким чином, згідно з вимогами порядку №496 Форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у Формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід'ємною частиною такого обліку.
Разом з цим, згідно з абзацом 60 статті 2 Закону № 265/95 термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 251 статті 1 Закону № 265/95 технічно складні побутові товари непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2017 № 231. Смартфони, мобільні телефони, пилососи, роботи-пилососи та навушники відносяться до даного переліку.
З врахуванням наведеного, оскільки позивач провадить діяльність з реалізації в тому числі, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту то, відповідно, зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується, що ним реалізовується товар, зокрема: мобільні телефони згідно переліку в акті прийому - передачі.
В ході проведення фактичної перевірки на об'єкті торгівлі за адресою АДРЕСА_2 , встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме до перевірки не надано первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходилися у місці продажу на загальну суму 201893,00 грн.
Перелік товарів наведено у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 20.05.2024, яка є додатком №3 до Акта, та включає: Iphon 11 Pro - 1 шт., вартістю 11228 грн.; Iphon 12-1 шт., вартістю 20299 грн.; Iphon 11-1 шт., вартістю 9624 грн.; Iphon 12 Pro max 1 шт., вартістю 20852 грн.; Iphon 13 - 1 шт., вартістю 23199 грн.; Iphon 11 Pro 256 MБ - 1 шт., вартістю 14035 грн.; Iphon 12 Pro 128 MБ - 1 шт., вартістю 16842 грн.; Iphon 13 128 MБ - 1 шт., вартістю 18045 грн.; Iphon 13 Pro max 512 МБ - 1 шт., вартістю 31679 грн.; Iphon 14 Pro max 256 МБ - 1 шт., вартістю 36090 грн.
Позивачем під час перевірки надавалися відповідачу: Договір комісії СР-14-05-ШП від 14.05.2024 та Акт приймання-передачі товарів до Договору комісії від 14.05.2024, згідно яких комітентом ФОП ОСОБА_2 (ПН НОМЕР_2 ) передано на комісію Комісіонеру ФОП ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 ) товари на суму 1406375,20 грн.; Форму ведення обліку товарних запасів за травень 2024 року, в якій зазначено про надходження товару відповідно до Акту приймання-передачі товарів до Договору комісії СР-14-05-ШП від 14.05.2024 на суму 1406375,20 грн та про вибуття товару (продаж, внутрішнє переміщення, знищення або втрата, повернення товару постачальнику (комітенту), використання на власні потреби) з об'єкту торгівлі 20.05.2024 по 4 чеках на загальну суму 97181,20 грн.; X звіт за 20.05.2024; Договір суборенди нежитлового приміщення від 25.04.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_3 “суборендодавець» та ФОП ОСОБА_1 “суборендар» про передачу у тимчасове платне користування приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 » площею 40 кв. м. для використання в господарській діяльності; Договір про співпрацю від 15.04.2024 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , Договір про співпрацю від 15.04.2024 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; пояснення ФОП ОСОБА_4 та. ФОП ОСОБА_5 від 20.05.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з Договору комісії СР-14-05-ШП від 14.05.2024 та Акту приймання-передачі товарів до Договору комісії від 14.05.2024, можливо ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції (передання товарів, зазначених в акті приймання-передачі товарів до Договору комісії 15.05.2024). Однак, згідно вказаних документів не можливо ідентифікувати позиції з 1 по 21 включно, оскільки останні в Акті приймання-передачі товарів не містять ні відповідної назви, ні номеру IMEI, що унеможливлює ідентифікацію даних позицій та навіть віднесення їх до смартфонів/телефонів.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи не є, у розумінні Порядку №496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації, а саме товарів: Iphon 11 Pro - 1 шт., вартістю 11228 грн.; Iphon 12-1 шт., вартістю 20299 грн.; Iphon 11-1 шт., вартістю 9624 грн.; Iphon 12 Pro max 1 шт., вартістю 20852 грн.; Iphon 13 - 1 шт., вартістю 23199 грн.; Iphon 11 Pro 256 MБ - 1 шт., вартістю 14035 грн.; Iphon 12 Pro 128 MБ - 1 шт., вартістю 16842 грн.; Iphon 13 128 MБ - 1 шт., вартістю 18045 грн.; Iphon 13 Pro max 512 МБ - 1 шт., вартістю 31679 грн.; Iphon 14 Pro max 256 МБ - 1 шт., вартістю 36090 грн.
Щодо доводів апелянта в частині строку надання первинних документів, колегія суддів зазначає, що п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР передбачає, що суб'єкт господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) зобов'язаний вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
До 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки. Однак у зв'язку з набранням чинності Закону України №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», після 01.01.2022 такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22.
Тобто, платник податків зобов'язаний надати контролюючому органі на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів на спростування встановленого за результатами перевірки порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, за яке застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єктом владних повноважень доведено правомірність свого рішення, а позивачем не доведено обставини на яких ґрунтуються його доводи.
Також, колегія суддів зауважує, що згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом при розгляді апеляційної скарги було враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2025 в справі №560/11395/24.
Щодо посилання апелянта на рішення суддів першої інстанції та постанови судів апеляційної інстанції в додаткових поясненнях, колегія суддів зазначає, що висновки судів викладені в судових рішеннях апеляційної та першої інстанції (крім окремих випадків передбачених законодавством) не підлягають врахуванню під час розгляду спірних правовідносин.
Інших належних доводів апеляційна скарга не містить. В свою чергу, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Разом з цим, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.