Справа № 562/3133/25
"26" листопада 2025 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Шуляка А.С.
при секретарі Солдатовій О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник ТОВ «ФК "Процент" звернувся до суду з позовом, вказуючи, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 6183-2405-5 від 28 січня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 7 000 грн., строком на 365 днів (до 27 січня 2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Піреус Банк МКБ" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач не виконав умови договору про повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 01 травня 2025 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору від 28 січня 2024 року № 6183-2405-5 становить 70875 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом 7000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 63875,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати, зокрема - 2 422,40 грн. судового збору та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідачем подано відзив в якому він позов ТОВ «ФК "Процент" визнає частково. Вказує, що умови договору в частині нарахування процентів за ставкою 2.5% за кожен день користування кредитом є нікчемними. Зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 цього Закону доповнено частиною 5 - «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%». Частиною 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Вказує, що кредитний договір №6183-240505 укладений 28.01.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5 щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%. Отже умови договору щодо встановлення денної процентної ставки мають відповідати ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка вступила в дію з 24.12.2023 року. А тому п. 1.2. Кредитного договору №6183-240505 згідно якого процентна ставка за користування кредитом становить 2,50% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 912,50%) не відповідає та суперечить нормам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами в сумі 63875,00 грн та в частині стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 9500,00 грн.
У своїй відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що кредитний договір укладено в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач має обов'язок повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її, та зазначає, про незмінність денної процентної ставки протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки. Представник позивача у відповідь на доводи представника відповідача зазначає, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату такого договору.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Представник відповідача - адвокат Світлична Н.В. подала заяву в якій розгляд справи просить проводити без її участі та без участі відповідача.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 січня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6183-2405-5, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 7000 грн. строком на 365 днів, шляхом переказу на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,50 % річних). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.
До матеріалів справи долучено Витяги з ІТС, зокрема Анкета заява позичальника на кредит від 28.01.2024 року та Хронологія дій щодо укладення кредитного договру № 6183-2405-5 від 28.01.2024 року.
Відповідно до п. 2.4.1. Договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.
Кредитний договір підписано 28 січня 2024 року шляхом введення позичальником електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 994585 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 994585 направлявся відповідачу28 січня 2024 року о 20:11:08, шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС.
Кредитні кошти були відправлені відповідачу 28 січня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про успішний переказ.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, станом на 13 грудня 2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 6183-2405-5 від 28 січня 2024 року становить 70875 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом 7000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 63875,00 грн.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем взятих на себе за кредитним договором зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6183-2405-5 від 28 січня 2024 року, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним.
Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за вище вказаним кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно його умов.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 % .
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорам строк кредитування за яким буде продовжено після 24.12.2023 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність перерахунку денної процентної ставки за даним кредитним договором враховуючи ч.5 ст.8 та п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами підлягає частковому задоволенню в розмірі 39795,80 грн, а саме: 7000, 00 грн х 2,50% х 86 днів = 15050,00 грн; 7000,00 грн х 1,50% х 129 днів = 13545,80 грн; 7000, 00 грн х 1% х 160 днів = 11200, 00 грн.
При цьому представник позивача зазначає, що розмір відсоткової ставки не має перераховуватися, оскільки договором встановлено саме такий розмір відсотків в розумінні п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Таким чином, правова природа вказаної статті встановлює імперативний обов'язок щодо змісту кредитного договору, а не розміру відсоткової ставки.
Відповідно до роз'яснень Національного банку України у листі від 19.02.2024 вих. №. 14-0004/12907 денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту)
При цьому, відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У рішенні Конституційного суду України у справі № 5-рп/2012 від 13 березня 2012 року роз'яснено, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп).
З урахуванням наведеного, суд враховує, що за однопредметністю правового регулювання питання щодо нарахування денної відсоткової ставки варто звертатися саме до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким урегульовано питання щодо нарахування відсоткової ставки в договорах строк дії яких продовжено після набрання чинності цим Законом.
За наведеного позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 46795 (сорок шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн 80 коп, з яких 7000, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 39795,80 грн - заборгованість за відсотками.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На професійну правничу допомогу, зокрема підготовку позовної заяви та клопотання про витребування доказів, позивачем понесено витрати в розмірі 10000 грн.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача суд приймає до уваги правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 20.05.2020 у справі № 240/3888/19 та від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18. Зокрема про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Ураховуються такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів і обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Враховуючи те, що предмет спору є типовим для позивача та не є складним, а також те, що складення позовної заяви та клопотання про витребування доказів не потребувало значних витрат часу адвоката, предтставник позивача не приймав участь у судових засіданнях, а обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі не доведено, суд, враховуючи принципи справедливості та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 5000 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 1599,38 грн судового збору (46795, 80 грн х 2422,40 грн/70875 грн).
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (Код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела,4) заборгованість за кредитним договором № 6183-2405-5 від 28 січня 2024 року 46795 (сорок шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" судовий збір у розмірі 1599,38 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
У решті вимог позивача відмовити.
Рішення може бути оскаржене у Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлено 01.12.2025 року.
Суддя