Справа № 555/2279/25
Номер провадження 2/555/629/25
27 листопада 2025 року
Березнівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Мельничук Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Стасюк І.Я.,
представника позивача Середа Л.А.,
відповідача ОСОБА_1
представника третьої особи ОСОБА_20
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа на стороні позивача: служба у справах дітей Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області в інтересах дитини: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, патронатний вихователь ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Березнівської міської ради Рівненської області звернувся до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що з травня 2022 року на обліку служби у справах дітей Березнівської міської ради перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з проживанням в сім'ї, в якій батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. З сім'єю проводилася профілактична робота щодо якісного догляду та виховання дитини, якісного ведення домашнього господарства, небезпеки вживання алкогольних напоїв, надавалися попередження про наслідки неналежного виконання батьківських обов'язків. З моменту народження малолітня дитина ОСОБА_5 з матір'ю проживала у співмешканця матері - ОСОБА_6 , жителя АДРЕСА_1 . 22.07.2025 до служби у справах дітей міської ради надійшло повідомлення від старостинського округу № 7 (с. Городище) про те, що малолітня дитина ОСОБА_4 залишилася без батьківського піклування. Матір дитини, ОСОБА_7 , померла (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане 23.07.2025 Березнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції). Місцеперебування батька дитини відразу встановити не вдалося. Тому малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.07.2025 влаштовано в патронатну сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_9 . Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 17.02.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_10 є батьком дитини - ОСОБА_8. 24.07.2025 відбулася зустріч працівників служби у справах дітей міської ради з ОСОБА_12 , в ході якої з'ясовано, що він не визнає себе батьком малолітньої ОСОБА_8, забирати дівчинку з патронатної сім'ї не планує (надав пояснювальну записку). З моменту влаштування дитини в патронатну сім'ю відповідач ОСОБА_13 не відвідував ОСОБА_8, не цікавився її життям та здоров'ям. Питання неналежного виконання ОСОБА_14 батьківських обов'язків тричі розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області. За результатами розгляду ОСОБА_15 тричі попереджено про неналежне виконання батьківських обов'язків щодо утримання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_16 . Однак після проведених заходів відповідач не звертався до служби у справах дітей Березнівської міської ради щодо відвідування дитини в сім'ї патронатного вихователя. Зі слів патронатного вихователя ОСОБА_17 , в період перебування ОСОБА_11 в сім'ї патронатного вихователя, батько ОСОБА_10 жодного разу не відвідав дитину, взагалі уникає дівчинку, не приділяє уваги її вихованню та утриманню, не орієнтується у потребах дитини та не займається її вихованням та розвитком. 25.09.2025 прийнято рішення виконавчого комітету міської ради «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_18 ».Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_10 ухиляється від виконання батьківських обов'язків та не змінює свого ставлення до дитини, не вважає ОСОБА_8 своєю дочкою, не виявляє бажання бачитися з дитиною та брати участь у її утриманні і вихованні, служба у справах дітей Березнівської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_15 відносно малолітньої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, патронатного вихователя ОСОБА_3 .
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду по суті.
Представник позивача Середа Л.А. в судовому засіданні підтримала вимоги позову з підстав, що викладені у ньому, просила його задовольнити.
Представник третьої особи ОСОБА_20 у судовому засіданні не заперечувала проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав, вказав, що він не визнає себе батьком малолітньої ОСОБА_8, забирати дівчинку з патронатної сім'ї не планує.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги позовної заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.
Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, серії НОМЕР_3 , в графі «батько» вказаний ОСОБА_1 , а в графі «мати» - ОСОБА_21 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23.07.2025 року Березнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мати дитини ОСОБА_22 померла.
Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 від 24.07.2025 року, ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_21 з 2012 року по 2018 року, шлюб було укладено у місцях позбавлення волі, де він перебував з 2011 по 2015 року. Дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що не є батьком дитини ОСОБА_11 , вважає, що його помилково внесли до свідоцтва про народження, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Згідно наказу служби у справах дітей Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області №12-с від 23 липня 2025 року «Про взяття на первинний облік дитини, яка залишилась без батьківського піклування», ОСОБА_2 взято на первинний облік.
Згідно рішення виконавчого комітету Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області №301 від 29.07.2025 року «Про влаштування дитини в сім'ю патронатного вихователя», влаштовано терміном на 3 місяці з 23 липня 2025 року по 23 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу протоколу №16 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Березнівської міської ради від 30.07.2025 року, вирішено попередити ОСОБА_1 про неналежне виконання батьківських обов'язків щодо утримання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до витягу протоколу №18 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Березнівської міської ради від 27.08.2025 року, вирішено повторно попередити ОСОБА_1 про неналежне виконання батьківських обов'язків щодо утримання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до витягу протоколу №20 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Березнівської міської ради від 19.09.2025 року, вирішено повторно попередити ОСОБА_1 про неналежне виконання батьківських обов'язків щодо утримання, виховання та розвитку дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; рекомендувати виконавчому комітету Березнівської міської ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно рішення №391 від 25 вересня 2025 року «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_23 » вирішено затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_2 , Березнівська міська рада вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно принципів, закріплених ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно приписів ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
При цьому, встановлені під час розгляду даної справи обставини переконують суд у тому, що відповідач ОСОБА_1 взагалі не має бажання виконувати батьківські функції щодо малолітньої дитини. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, зазначені обставини дають суду обґрунтовані підстави для переконання, що через тривалий час окремого проживання між відповідачами та дитиною втрачено родинні зв'язки та розуміння її вікових психологічних особливостей. Батьки дитиною не цікавиться, не піклуються про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до дитини, що розцінюється судом як свідоме нехтування своїми обов'язками.
Крім того, така поведінка батька суперечить принципам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Вказані принципи відповідач, як батько, нехтує, оскільки ухиляються від виконання своїх обов'язків батька по вихованню малолітньої дитини.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).
Частиною першою статті 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585, загроза життю або здоров'ю дитини - це обставини, що можуть призвести чи призвели до тяжких наслідків для життя, стану здоров'я та розвитку дитини, у тому числі невиліковної хвороби, тілесних ушкоджень або заподіяння шкоди нормальному фізичному, психічному розвитку дитини, у зв'язку з чим вона потребує допомоги. Обставини можуть бути розцінені як загроза життю або здоров'ю дитини виходячи з її індивідуальних особливостей і потреб залежно від віку, статі, стану здоров'я, інвалідності, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної належності та етнічного походження за результатами проведення оцінки рівня її безпеки та складання відповідного акта.
Відповідно до статті 6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно із статтею 165 Сімейного кодексу України на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має право орган опіки та піклування має право орган опіки та піклування.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно- правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є виконавчі органи міських рад.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухилялися від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не займається її вихованням, не піклуються, матеріально не забезпечує, під час розгляду справи не проявив інтересу до стану її здоров'я, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком малолітньої дитини, а тому суд вважає, що ОСОБА_1 слід позбавити батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211, 20 гривень.
Керуючись ст.ст. 164, 166, 170, 183 СК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 81, 141, 247, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов Органу опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області третя особа на стороні позивача: служба у справах дітей Березнівської міської ради Рівененського району Рівненської області в інтересах дитини: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, патронатний вихователь ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Мельничук Н. В.