Справа № 545/2621/23
Провадження № 2-др/545/33/25
01.12.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Путрі О.Г.,
при секретарі - Литвинову В.Ю.,
розглянувши в приміщенні суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, витребування земельної ділянки,-
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14.11.2025 року Позов задоволено, витребувано на користь ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0036 га по АДРЕСА_1 з ділянок із кадастровими номерами 5324082701:01:001:0385 і 5324082701:01:001:0384 по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_2 і зображена у висновку експерта №705 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25.10.2024 Інститутом судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса (Полтавське відділення) та проходить по точках:А-Б-В-Г-Д-Е-А (зображено червоним штрихом рис.8). Усунути перешкоди в користуванні власністю, а саме належною ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , зобов'язавши власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 демонтувати паркан, що розташований на земельній ділянці власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .
Питання про розподіл судових витрат не вирішувалося.
18.11.2025 року від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій прохав стягнути з відповідача вартість наданих правничих послуг в сумі 34 000 грн, а також всі інші документально підтверджені судові витрати позивача.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тукала В.І. надійшла заява, в якій вказав, що заява про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню у заявленому розмірі через безпідставність.
В силу норм ст. 270 ЦПК України виклик (повідомлення) учасників справи в судове засідання, у якому розглядається заява про ухвалення додаткового рішення, не є обов'язковим, а їх неявка незалежно від їх повідомлення не перешкоджає розгляду відповідної заяви (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №345/1537/21), тому судом розгляд даного питання проводиться без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8ст.141ЦПК України встановлено,що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн (т.1, а.с. 1).
Окрім того, ухвалою суду від 30.05.2024 року в справі було призначено судову земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Полтавського відділення Національного наукового центру Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, витрати по проведенню експертизи покладено на позивача.
31.10.2024 року до суду було повернуто справу з висновком експерта №705 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25.10.2024 року, а також надано акт №705 здачі-приймання висновку експерта, згідно якого загальна вартість проведення експертизи - 26504,80 грн (т.1, а.с. 204)
Оскільки висновки експерта №705 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25.10.2024 року були враховані судом при ухваленні рішення, то витрати, пов'язанні із проведення експертизи, є витратами пов'язаними із розглядом справи.
Згідно рахунку №1060 від 02.07.2024 року, за проведення експертизи по справі №545/2621/23 на рахунок Національного наукового центру Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса підлягає до сплати 26 504,80 грн (т.2, а.с. 90).
19.08.2024 року позивачем ОСОБА_1 на рахунок Національного наукового центру Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса сплачено 26 504,80 грн за проведення експертизи по справі №545/2621/23 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №12 від 19.08.2024 року (т.2, а.с. 89-зворот).
Враховуючи вищевикладені обставини та з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд вважає, що понесені позивачем витрати судового збору та на проведення судової земельно-технічної експертизи, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
25.04.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бибиком В.А. укладено договір про надання правничої допомоги (т.2, а.с. зворот 87-88).
Згідно детального опису наданих правничих послуг по цивільній справі №545/2621/23 від 17.11.2025 року, сума наданих адвокатом Бибиком В.А. правничих послуг ОСОБА_1 становить 34 000 грн (т.2, а.с. 87).
Згідно квитанції 1 від 17.11.2025 року, адвокатом Бибиком В.А. прийнято від ОСОБА_1 гонорар 34 000 грн на підставі договору від 25.04.2023 року(т.2, а.с. 89-зворот).
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціну позову та (або) значенню справи.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За таких обставин, беручи до уваги позицію представника відповідача, який вважає, що заява про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню у заявленому розмірі через безпідставність, з урахуванням критеріїв складності справи, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи, виходячи з принципів співмірності судових витрат, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 9 000 грн.
Відтак, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.133,137,141,270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в сумі 26 504 (двадцять шість тисяч п'ятсот чотири) гривні 80 коп.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Г. Путря