Справа № 320/19197/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
01 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.12.2024, просила суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.03.2024;
зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.03.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що набула право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стаж (15 років для жінок) в момент призначення йому пенсії, а тому не може бути позбавлена такого права прийнятими в подальшому законами, оскільки це звужує вже досягнуті права.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.03.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.03.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 26.11.2025.
Розгляд апеляційної скарги 26.11.2025 не здійснювався, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.04.2016, позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.11.2003 позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, та отримує пенсію за віком до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Позивач 13.03.2024 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із збільшенням розміру пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, згідно пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Листом від 20.03.2024, відповідач відмовив позивачу у такому перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що у разі обчислення пенсії позивачу, відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV основний розмір пенсії зменшиться. Отже, обчислення пенсії позивача недоцільне.
Також, вказаним листом відповідач підтверджує, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 14 днів, коефіцієнт стажу 0,26917.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплату пенсії, відповідно до вимог пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній до 01.10.2017, позивач звернулась до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк управління діяло у відповідності до чинного законодавства, адже у разі обчислення пенсії, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами) за двоскладовою формулою, розмір пенсії залишиться без змін, що є недоцільним.
Також, зауважено на тому, що лист відповідача на заяву позивача містив інформаційний/роз'яснювальний характер, тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV) та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Частиною першою статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», врегульовано, що пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Згідно пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Однак, 11.10.2017 набрав чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статті 56 пункт 2 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачу призначено пенсію, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач у заяві зазначила, що за частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, їй надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058 або спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Згідно статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Частиною першою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною 2 цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
При цьому, частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Тобто, правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону № 796-ХІІ, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058- ІV.
При цьому, згідно з абзацом 2 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Таким чином, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Тож, з огляду на те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, на неї розповсюджується дія статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, при цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що пенсія позивачу призначена до внесення до закону змін, які передбачили умову щодо виду призначеної пенсії (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення зазначених змін.
Щодо доводів апелянта про інформаційний характер наданої відповіді на заяву позивача, колегія суддів зазначає, що уникаючи формального підходу до оцінки дій суб'єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії в судовій практиці, непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору, оскільки вони містять обґрунтування та позицію органу пенсійного фонду.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко