Справа № 580/2833/25 Суддя (судді) першої інстанції: Трофімова Л.В.
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к позивача Довженко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» про визнання протиправною бездіяльності, відсутності компетенції,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради», з урахуванням заяви про залишення частково заявлених позовних вимог без розгляду просила суд:
- встановити відсутність повноважень у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» у складі якої діяла Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на складання довідки без дати та номеру, якою 13.12.2024 підтверджено проведення заочного огляду ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» у складі якої діяла Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ щодо складання довідки без дати та номеру якою 13.12.2024 підтверджено проведення заочного огляду ОСОБА_1 ;
- визнати нечинною довідку без дати та номеру, складену Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» у складі якої діяла Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ про заочний огляд ОСОБА_1 ;
Позов обґрунтовано тим, що відповідач, за відсутності повноважень, безпідставно заочно скасував рішення про її інвалідність.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 11 вересня 2025 року.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Разом з тим, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №580/2833/25.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 листопада 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 19 листопада 2025 року о 10:20 у справі №580/2833/25 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено судове засідання на 19 листопада 2025 року о 10:20 у справі №580/2833/25 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon».
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
У судове засідання інші учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення міжрайонної МСЕК №2, від 19.09.2022р. громадянка ОСОБА_1 , по відповідному захворюванню була визнана особою з інвалідністю 2 групи від загального захворювання безтерміново.
Рішення винесено на підставі постанови КМУ від 03.12.2009р. №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», наказу МОЗ України №561 від 05.09.2011р. «Про затвердження Інструкцій про встановлення груп інвалідності», Постанови КМУ від 08.03.2022 р. №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України». Відповідне рішення комісії позивач за вимогами пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою КМУ від 03.12.2019 р Nє 1317 у визначений термін не оскаржувалось до Центральної МСЕК МОЗ України та безпосередньо до МОЗ України, з рішенням була згідна.
Листом від 02.01.2025 Nє 15/01-09/1 відповідач направив на адресу позивачки за місцем проживання оригінал довідки форми №167/0 про не визнання її особою з інвалідністю центральною МСЕК МОЗ України.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі ст.3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
На підставі ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абз.4, 8 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. Підпунктом «б» п. 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.
Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України від 5 березня 1998 року №183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі ЗУ №183/98-ВР).
Відповідно до ст.1 ЗУ №183/98-ВР Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України. Порядок функціонування Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом (ст.2 ЗУ №183/98-ВР).
Статтею 10 ЗУ №183/98-ВР визначено, що рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.
Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється.
Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» та від 08 листопада 2024 року №1276 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317», якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ»:
- права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі Положення №1809);
- зазначено, що виконуючій обов'язки державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» згідно з актом приймання-передачі;
- в процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України».
Відповідно до п.п.1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ (далі - Комісія) утворюється Міністерством охорони здоров'я України. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Згідно з п.11 Положення №1809 Комісія:
здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;
розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;
проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;
узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;
повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;
надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;
направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;
забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов'язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;
впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;
бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;
проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;
бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.
Відповідно до п.12 Положення №1809 Комісія має право:
одержувати від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;
направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;
подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;
допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.
Таким чином, з 26.10.2024 року на відповідач було покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України.
Отже, відповідно до абзацу четвертого до п.13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, відповідач (виконуючи функції ЦМСЕК МОЗ України) мав право проводити перевірку обґрунтованості рішень та /або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді і приймати відповідне рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, на адресу відповідача надійшли листи СБУ від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 №10-2-02-01-27449, згідно з якими Міністерство охорони здоров'я України здійснило перевірку достатності підстав для встановлення груп інвалідності посадовим особам відповідних державних органів і місцевого самоврядування, в тому числі і щодо позивачки, тобто відповідачу було доручено перевірити обґрунтованість експертного рішення Черкаської міжрайонної МСЕК №2 від 19.09.2022 щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю 2 групи, загальне захворювання, безтерміново, саме на підставі документів, наданих МСЕК у вересні 2022р.
Тому відповідач мав обов'язок виконати чинне рішення РНБОУ за повідомленнями правоохоронних органів що згаданої перевірки, що саме по собі не є порушенням меж владних повноважень. То ж доводи позивача про відсутність у відповідача на дату прийняття оскаржуваної довідки відповідних повноважень не обґрунтовані.
За результатами перевірки відповідачем встановлено, що на дату складання акту огляду МСЕК та встановлення позивачу інвалідності діяв Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджений постановою КМУ від 21 січня 2015 року №10 (далі - Порядок №10). Для встановлення групи інвалідності II довічно у ньому вказані такі захворювання:
"Цироз печінки з гепатоспленомегалією і портальною гіпертензією III ступеня за неефективності реабілітаційних заходів
Відсутність однієї легені та хронічна легенева недостатність II ступеня внаслідок патологічних змін другої легені
Стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органу зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05 - 0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20 градусів від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить
Параліч нижньої кінцівки, виражені тетрапарез, трипарез, верхній або нижній парапарез, геміпарез за неефективності заходів фізичної реабілітації
Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами
Дефекти черепа (60 кв. сантиметрів і більше), не заміщені аутокісткою
Екзартикуляція верхньої кінцівки в плечовому суглобі, екзартикуляція стегна
Коротка кукса стегна у разі неможливості протезування
Кукса обох гомілок
Хибна кукса нижньої кінцівки або обох стоп на рівні суглоба Шопара у разі неможливості реабілітації і протезування
Анкілоз або різко виражена контрактура кульшового суглоба (порушення функції суглоба III ступеня) з вираженою контрактурою, анкілозом колінного суглоба, ампутаційною куксою ступні на рівні суглоба Лісфранка та вищому рівні за неефективності та безперспективності реабілітаційних заходів
Кукса стегна чи гомілки в поєднанні з іншою незворотною патологією у разі неможливості реабілітації, що призводить у сукупності до обмеження життєдіяльності II ступеня
Деформація грудної клітини внаслідок резекції п'яти та більше ребер за наявності легеневої недостатності II ступеня
Кукса верхньої або нижньої кінцівки, поєднана з глухотою на обидва вуха або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією
Параліч або виражений парез однієї кінцівки, поєднаний з глухотою на обидва вуха або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією, або помірними розладами функції тазових органів
Цукровий діабет (середнього або тяжкого перебігу) в поєднанні з ампутацією нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки та вище
Калова (сечова) нориця, неприродний задній прохід за неефективності або наявності протипоказань до оперативного втручання
Кукса стегна за помірного порушення рухових чи статичних функцій іншої нижньої кінцівки (деформуючий артроз кульшового суглоба I-II ступенів, неправильно зрослий злам стегнової кістки із скривленням осі, вкорочення кінцівки на 2-3 сантиметри, фіброзний анкілоз колінного суглоба, помірна контрактура колінного суглоба, помірна контрактура скокового суглоба, порушення функції суглоба II ступеня)
Стан після трансплантації внутрішніх органів за умови сприятливого перебігу післяопераційного періоду
Стан після ендопротезування двох суглобів (кульшових, колінних) у різних поєднаннях
Психічне захворювання, інвалідність внаслідок якого триває більше десяти років
Єдина функціонуюча нирка за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня".
Наявність будь-якого зі вказаних захворювань і станів у позивача доказами не підтверджено.
Наразі, позивачці друга група інвалідності встановлена вперше, безтерміново та без огляду на МСЕК. При цьому, інформація щодо лікування основного діагнозу (поширений остеохондроз хребта, переважно шийного та попереково-крижового відділу) представлена лише переліком дат лікування за 2020-2021 рр. згідно виписки з амбулаторної карти. Виписка із стаціонару у медико-експертній справі представлена одна - денний стаціонар №662/8724 з 08.08.2022 до 17.08.2022. Тобто відсутня інформація щодо проведеного лікування захворювання хребта, реабілітаційних заходів та їх ефективність до серпня 2022 як і відсутня інформація щодо даних на підтвердження стійкого порушення функцій організму, обумовлених захворюванням.
Також, з'ясовано, що були відсутні умови, за яких група інвалідності могла бути встановлена безтермінового:
- призначення повторного переогляду наступає ,коли пацієнт досягає пенсійного віку;
- наявні підтверджені стійкі незворотні зміни органів та систем або стан особи відповідає Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженому постановою КМУ від 21.01.2015 №10.
За результатами перевірки, з урахуванням виявлених грубих порушень, допущених Черкаською міжрайонною МСЕК №2 на момент первісного огляду, відповідач затвердив на засіданні рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю. Про що, було сформовано довідку форми №167/0 для подальшого вручення ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений діючим на момент прийняття спірного рішення законодавством.
Наразі, рішення відповідача, як колегіального органу, щодо скасування висновків (рішення) Черкаської міжрайонної МСЕК №2 про визнання позивачки особою з інвалідністю 2 групи позивачем не оскаржується. Позивач заявляла вимогу про визнання нечинною довідку форми №167/0 виключно з підстав відсутності у відповідача компетенції та повноважень на складання такої довідки.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обрання позивачем неналежного способу захисту.
Враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено порушенням відповідачем вказаних вище норм права, якими на нього покладено здійснення відповідних повноважень ЦМСЕК МОЗ України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправність дій відповідача відсутня.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 01.12.2025р.)