Рішення від 25.11.2025 по справі 529/830/25

Справа № 529/830/25

Провадження № 2/529/510/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк Форвард", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (раніше - Вольф) Тетяни Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Банк Форвард" (далі - АТ "Банк Форвард") про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що йому стало відомо з Автоматизованої системи виконавчого провадження про відкриття стосовно нього виконавчого провадження № 60430419 про стягнення з нього на користь відповідача АТ "Банк Форвард" заборгованості у розмірі 47 691,34 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження є вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. виконавчий напис № 6081 від 21.09.2019 про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь АТ "Банк Форвард" заборгованості у розмірі 47 691,34 грн за кредитним договором від 25.06.2013 № 107170103, укладеним між ним та ПАТ "Банк Русский Стандарт".

Позивач ОСОБА_1 зазначає у позові, що він жодних кредитних договорів з АТ "Банк Форвард" не підписував та не укладав. Оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинений на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений. Позивач вказує, що жодних письмових вимог про погашення заборгованості чи про зміну кредитора він не отримував. Вказаний вище виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, вказана у виконавчому написі заборгованість не є безспірною.

Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просить визнати виконавчий напис нотаріуса № 6081 від 21.09.2019 таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позову у розмірі 1 211,20 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 11.09.2025 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідач АТ "Банк Форвард" надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі /а.с. 37-41/. У відзиві вказано, що у 2014 році ПАТ "Банк Русский Стандарт" змінило назву на ПАТ "Банк Форвард", а у подальшому на АТ "Банк Форвард". При вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус відповідно до вимог постанови КМУ від 29.06.1999 № 1172 перевірив наданий АТ "Банк Форвард" пакет документів. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника щодо заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Наданий нотаріусу АТ "Банк Форвард" розрахунок заборгованості із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором, підтверджений випискою з рахунку позивача, відкритого у ПАТ "Банк Русский Стандарт". Позивач не надав доказів на підтвердження спору щодо заборгованості, зокрема свого контррозрахунку заборгованості. Обов'язок доводити суду наявність спору покладено саме на боржника, яким у даному випадку є позивач. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтовано завищеним та неспівмірним з ціною позову та складністю справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Щербак М.І. надав відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі /а.с. 64-66/. У відповіді на відзив вказано, що при вчиненні виконавчого напису нотаріуса ознакою безспірності вимог є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. Нотаріус повинен упевнитисяу розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про її отримання. Відповідач АТ "Банк Форвард" такої вимоги ОСОБА_1 не відправляв, що є порушенням чинного законодавства. Відповідач у відзиві на позов вказує, що ним було надано нотаріусу виписку з рахунку позивача, відкритого у ПАТ "Банк Русский Стандарт", однак такий документ відсутній у матеріалах справи та у матеріалах виконавчого провадження. Таким чином, відсутні підстави вважати, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису переконався належним чином у наявності підстав для звернення до нього стягувачем та безспірності заборгованості. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999, в редакції на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Заперечення на відповідь на відзив відповідач АТ "Банк Форвард" не надав.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (раніше - Вольф) Т.Л., будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд справи через Електронний суд, пояснення щодо позову, будь-яких заперечень, заяв чи клопотань суду не надали.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З наявної у матеріалах справи копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2019 вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (раніше - Вольф) Т.Л. знаходиться виконавче провадження № 60430419, відкрите щодо примусового виконання виконавчого напису № 6081, вчиненого 21 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача АТ "Банк Форвард" заборгованості у розмірі 47 691,34 грн /а.с. 12/.

З наявної у матеріалах справи копії виконавчого напису нотаріуса № 6081 від 21.09.2019 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором від 25.06.2013 № 107170103, укладеним з ПАТ Банк "Русский Стандарт", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард" /а.с. 13/.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону "Про нотаріат" визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за кредитним договором додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ “Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (21 вересня 2019 року), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку № 1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому з врахування приписів ст. 87 Закону України “Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, а відтак, виконавчий напис не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження, адже нечинні акти цивільного законодавства не породжують права та обов'язки.

Крім того, необхідно зазначити, що пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.

Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог законодавства, а саме нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин - кредитних договорів, але не перевірив, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Крім того, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05.07.2017 в справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України “Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Аналогічні позиції викладені також в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 в справі № 204/4071/14-ц, від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15-ц та постанові Верховного суду України від 05.07.2017 в справі № 6-887цс17.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статтей 15, 16, 18 ЦК України, статтей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, доки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України “Про нотаріат» у такому спорі суд перевіряє доводи боржника в повному обсязі й установлює та зазначає в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Суд, перевіривши доводи боржника в повному обсязі, зазначає, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник не мав безспірну заборгованість перед стягувачем, як зазначено у виконавчому написі.

Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6081, вчинений 21.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., так як розмір боргових зобов'язань позивача, визначений у виконавчому написі нотаріуса, не є підтвердженим випискою по особовому рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, що є порушенням вимоги підпункту 3.5 пункту 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5.

При вчиненні виконавчого напису, нотаріус не переконався у безспірності розміру заборгованості, не перевірив чи не минула позовна давність з дня виникнення права вимоги у стягувача, не витребував іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, які він вправі витребувати у стягувача.

Суд зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити, які нотаріусу були подані стягувачем документи, на підставі яких позивачу була нарахована заборгованість за кредитним договором.

Відповідач, вказуючи у відзиві на позов про те, що ним було надано нотаріусу детальний розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку позивача, при цьому не надав суду таких доказів для дослідження їх судом.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також вчинив виконавчий напис щодо кредитної угоди, яка не посвідчена нотаріально, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Також у матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач надсилав позивачу письмову вимогу про сплату боргу, де було б зазначено загальну суму боргу та її складові.

Відповідно до ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що спірний виконавчий напис нотаріуса № 6081 від 21.09.2019 вчинений з порушеннями вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині та вважає за необхідне визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено, у матеріалах справи наявні докази того, що позивачем понесено витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду /а.с. 17/, то відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача АТ "Банк Форвард" на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З відзиву на позов вбачається, що відповідач АТ "Банк Форвард" не визнав заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на його необґрунтовану завищеність та неспівмірність складності справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представник позивача - адвокат Щербак М.І. надав суду: копію договору про надання правової допомоги від 03.09.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Щербаком М.І., в п. 3.1 якого вказано, що ОСОБА_1 сплачує адвокату гонорар у розмірі 6 000,00 грн, та копію детального опису робіт (наданих послуг) ОСОБА_1 на виконання договору про надання правової допомоги від 03.09.2025, в якому зазначено гонорар адвоката у розмірі 6 000,00 грн та надані адвокатом послуги у вигляді аналізу кредитних та інших наявних документів, наданих клієнтом, формування правової позиції по справі, складання та подачі позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, складання та подачі клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу /а.с. 55-56/.

У постановах від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 та від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19 Верховний Суд вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі ""East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На час розгляду справи в суді чинним законодавством не визначено обмежень чи граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, проте він повинен бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Представник позивача надав суду детальний опис наданих адвокатських послуг (робіт), однак у цьому описі взагалі не вказано вартість кожної послуги, що не дає суду можливості детально проаналізувати співмірність їх вартості із складністю справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн є значно завищеним та неспівмірним із складністю справи, виходячи з такого.

З огляду на поширеність та простоту вирішення питання щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку, враховуючи те, що типові зразки цієї позовної заяви у великій кількості містяться у мережі Інтернет, складення такої позовної заяви адвокатом не вимагає багато знань, сил та часу.

Позовна заява містить всього дві позовні вимоги: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з відповідача понесених у справі судових витрат, і не містить інших похідних позовних вимог.

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги всі аспекти та складність справи, яка, на думку суду, не є занадто складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін та без проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн є значно завищеними та належним чином не обґрунтованими, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача АТ "Банк Форвард" на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 81, 89, 137, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк Форвард", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (раніше - Вольф) Тетяни Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6081, вчинений 21 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованості в розмірі 47 691,34 коп за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 107170103, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк Русский Стандарт", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард".

Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Форвард" на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Банк Форвард", місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код ЄДРПОУ 34186061.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Левандовська, буд. 8-А, приміщення 10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (раніше - Вольф) Тетяна Леонідівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 55, офіс 61, 62, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий О.С. Кириченко

Попередній документ
132255613
Наступний документ
132255615
Інформація про рішення:
№ рішення: 132255614
№ справи: 529/830/25
Дата рішення: 25.11.2025
Дата публікації: 04.12.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Диканський районний суд Полтавської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (18.12.2025)
Дата надходження: 18.12.2025
Предмет позову: Бондаренко Сергій Петрович до АТ"Банк Форвард", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, приватного виконавця виконавчого округ
Розклад засідань:
16.10.2025 15:30 Диканський районний суд Полтавської області
11.11.2025 15:30 Диканський районний суд Полтавської області
25.11.2025 15:30 Диканський районний суд Полтавської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
КИРИЧЕНКО ОЛЬГА СЕРГІЇВНА
ПИЛИПЧУК ЛІДІЯ ІВАНІВНА
суддя-доповідач:
КИРИЧЕНКО ОЛЬГА СЕРГІЇВНА
ПИЛИПЧУК ЛІДІЯ ІВАНІВНА
відповідач:
Акціонерне товариство «Банк Форвард»
АТ "Банк Форвард"
позивач:
Бондаренко Сергій Петрович
представник відповідача:
Козацька Ольга Костянтинівна
представник позивача:
Щербак Максим Іванович
суддя-учасник колегії:
ДРЯНИЦЯ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
ЧУМАК ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
третя особа:
Павелків Тетяна Леонідівна - приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович
Незнайко Євген Вікторович- приватний нотаріус
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Володимирівна
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Володимирівна