Справа № 529/793/25
Провадження № 2/529/489/25
іменем України
01 грудня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого - судді Петренко Л.Є.,
з участю секретаря - Звягольської В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами
встановив:
31.08.2025 представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» та просить стягнути з відповідача заборгованість за двома кредитними договорами та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову вказує, що 29.08.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001114583601, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 29 900 грн. Також 19.10.2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3001997851501, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 14 710,70 грн.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином тривалий час. Позивач направив відповідачу письмову вимогу (повідомлення), однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена і станом на 07.05.2025 така заборгованість складає 77 562,30 грн., з яких:
-по кредитному договору № 2001114583601 від 29.08.2018 - 66 639,52 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 28 224,40 грн. та заборгованості за процентами - 38 415,12 грн.
-по кредитному договору № 3001997851501 від 19.10.2021 - 10 922,78 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5 329,61 грн, заборгованості за процентами - 0,29 грн та заборгованості за комісією - 5 592,88 грн.
На обгрунтування стягнення комісії представник банку вказує, що відповідно до підписаної відповідачем заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № 2001114583601 від 29.08.2018 сторони погодили, що позичальник зобов'язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
08.09.2025 відкрито провадження у справі та визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником позивача у прохальній частині позову вказано про розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання тричі не з'явився. Судові повістки направлялися за адресою місця реєстрації, однак конверти повернуті до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з тим відповідач отримав СМС-повідомлення про розгляд справи у додатку Вайбер.
Будь-яких заяв, клопотань та відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи норми ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
За таких обставин судом відповідно до положень норм ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши документи справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001114583601 від 29.08.2018.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 29.08.2018 підписав заяву № 2001114583601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 просить відкрити на його ім'я картковий рахунок у гривнях та надати кредитну картку з кредитним лімітом 1000 грн, реальна річна процентна ставка 57.53%.
Підписавши заяву ОСОБА_1 підтвердив, що приймає Публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ" та погодився з тим, що дана заява складає між ним та банком договір комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО) та відповідач ознайомлений з положеннями та умовами ДКБО і Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви.
Також 29.08.2018 представник позивача та відповідач підписали паспорт споживчого кредиту в якому визначили істотні умови кредитування, зокрема, кредитний ліміт 1000 грн, строк кредитування 12 місяців (зі спливом вказаного строку продовжується на той самий строк у разі відсутності заперечень сторін), стандартна процентна ставка вкладає 47,88%, реальна річна процента ставка складає 57,53%. (а.с.13)
Тобто між сторонами укладено кредитний договір № 2001114583601 від 29.08.2018 та відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1 000 грн, який в подальшому неодноразово збільшувався до 29 900 грн 03.03.2022, що підтверджується відповідною довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с.26).
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001114583601 від 29.08.2018 станом на 07.05.2025 становить 66 639,52 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 28 224,40 грн. та заборгованості за процентами - 38 415,12 грн (а.с.27-30).
Як вбачається з банківських виписок за рахунком відповідача, останній отримав кредитні кошти та активно користувався ними, періодично частково здійснював повернення кредиту, які зараховувалися на погашення відсотків за кредитом, що також підтверджує наявність кредитних правовідносин між АТ "ПУМБ" та відповідачем (а.с. 33-38).
Позивач надсилав на адресу відповідача письмову вимогу про повернення заборгованості станом на 07.05.2025 (а.с.23-24).
Позивачем зазначено, що свої зобов'язання за договором він виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Враховуючи те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, не повернув у повному обсязі отримані кредитні кошти та не сплатив проценти за користування ними, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та відсоткам по кредитному договору № 2001114583601 від 29.08.2018 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3001997851501 від 18.10.2021.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.10.2021 підписав заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 просить надати споживчий кредит з пільговим періодом на суму 14710,70 грн з метою оплати товару на строк 24 місяці, пільговий період 10 міс, розмір процентної ставки у пільговий період 0,010% річних, з 19.08.2022 - 0,010% річних. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 19.10.2021 по 18.08.2022 - 0,00%, з 19.08.2022 - 3,00%, разова комісія 499 грн (а.с.15-16)
Також 18.10.2021 представник позивача та відповідач підписали паспорт споживчого кредиту в якому визначили істотні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування. (а.с.17)
Тобто між сторонами укладено кредитний договір № 3001997851501 від 18.10.2021 та відповідачу надано кредитні кошти в сумі 14 710,70 грн, з метою оплати товару, перерахунок яких підтверджується платіжною інструкцією від 18.10.2021 (а.с.26 зворот).
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3001997851501 від 18.10.2021 станом на 07.05.2025 становить 10 922,78 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5 329,61 грн, заборгованості за процентами - 0,29 грн та заборгованості за комісією - 5 592,88 грн (а.с.31-32).
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 періодично частково здійснював повернення кредиту. Загалом внесено на погашення тіла кредиту 9 381,10 грн та на погашення відсотків 1,31 грн.
Таким чином відповідач не повернув у повному обсязі отримані кредитні кошти, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та відсоткам по кредитному договору № 3001997851501 від 18.10.2021 в розмірі 5 329,61+0,29 = 5 329,90 грн підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення заборгованості по комісії суд вказує наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 цього ж Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що умовами кредитного договору № 3001997851501 від 18.10.2021 передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 19.08.2022 в розмірі 3%..
При цьому ні в заяві-приєднанні, ні в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 9 заяви щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 592,88 грн.
При цьому платежі внесені ОСОБА_1 в розмірі 163,84+421,76=585,60 грн, які зараховані банком на погашення комісії слід зарахувати в рахунок заборгованості за тілом кредита, у зв'язку із нікчемністю положень договору в цій частині.
Таким чином заборгованість відповідача за кредитним договором № 3001997851501 від 18.10.2021 становить 4744,30 грн (5 329,61-585,60 = 4744,01; 4744,01+0,29) у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме позовні вимоги задоволено на суму 71 383,82 грн із заявлених 77 562,30 грн, що складає 92%, тому розмір судового збору, який підлягає стягненню складає 2 228,60 грн
Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України суд,
ухвалив:
Задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 2001114583601 від 29.08.2018 в розмірі 66 639,52 грн та заборгованість за кредитним договором № 3001997851501 від 18.10.2021 в розмірі 4 744,30 грн, а всього 71 383 (сімдесят одна тисяча триста вісімдесят три) грн 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 2 228 грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуюча Л.Є. Петренко