Справа №377/769/25
Провадження №2/377/483/25
02.12.2025 Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Кононової Н.О.,
представника позивача в режимі відеоконференції з використанням її власних технічних засобів через мережу Інтернет за допомогою Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС: - адвоката Костроміної В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів,-
05 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 181, 192 СК України, просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Славутицького міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року, з 2000 гривень до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою судді від 25 серпня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 198 ЦПК України.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року відкладено розгляд справи на 07 листопада 2025 року на підставі пункту 1 частини першої статті 223 ЦПК України.
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року відповідно до пункту 4 частини другої статті 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд справи на 02 грудня 2025 року.
20 жовтня 2025 року, 07 листопада 2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заяви, в яких він, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, просив зупинити провадження по справі, оскільки він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , яка переведена на воєнний стан.
04 листопада 2025 року до суду засобами поштового зв'язку від позивача ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяви про зупинення розгляду справи, в яких вона, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, частину 9 статті 7 СК України, постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17, від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20, від 05.06.2024 у справі № 317/3364/21, від 21.07.2021 у справі № 404/3499/17, від 20.07.2022 у справі № 761/24101/20, від 12.01.2022 у справі № 663/724/19, від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19, від 07.10.2015 у справі № 6-1367цс15, від 22.12.2021 у справі № 452/1872/20, від 01.02.2017 у справі № 6-1957цс16, від 03.05.2018 у справі № 752/9802/17, від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20, просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач перебуває на даний час у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та не надав наказ по особовому складу і докази, що відповідач бере на даний час безпосередню участь у бойових діях. Обставини, які зумовлюють зупинення провадження у справі, повинні існувати на момент такого зупинення. У наданих відповідачем довідці та витягу з наказу не вказано, що його військова частина переведена на воєнний стан, і зокрема, бере участь у виконанні бойових завдань.
Позивач у призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. До позовної заяви додано клопотання позивача, в якому вона просила розглядати цивільну справу за її відсутності.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України.
Обговоривши в судовому засіданні заяви відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, вислухавши думку представника позивача - адвоката Костроміної В.А., яка заперечувала проти зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проте надані довідки не містять інформацію про те, що вказана військова частина переведена на військовий стан і що ОСОБА_1 безпосередньо приймає участь у бойових діях, дійшов наступного висновку.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зроблено висновок, що «під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні».
На підтвердження обставин, зазначених в заявах про зупинення провадження у справі, відповідачем ОСОБА_1 було надано: довідку № 08/620, видану 08 серпня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; довідку № 08/4150, видану 07 вересня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, довідку № 08/5689, видану 25 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, довідку № 08/6524, видану 05 листопада 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, копію посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки № 08/620 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої 08 серпня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник третьої групи другого вогневого відділення другої прикордонної застави артилерійських гармат ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , дійсно у період 01 квітня 2024 року, 27 квітня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою № 08/4150, виданою 07 вересня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, інспектор прикордонної служби 1 категорії - начальник третьої групи другого вогневого відділення другої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 з 15 вересня 2023 року по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 01.04.2024 по цей час безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії Російської Федерації проти України в Донецькій та Луганських областях.
Як зазначено у довідці № 08/5689 від 25 вересня 2025 року, довідці № 08/6524, від 05 листопада 2025 року, виданих військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, сержант ОСОБА_1 з 15.09.2023 по цей час проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) Державної прикордонної служби України.
Згідно з пунктом 2 розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.
Відповідно до пункту 5 розділу І вказаного Положення громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Як вбачається з пунктів 1, 2, 3, 3-1, 4 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії із Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України, у тому числі шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, протимінної діяльності, а також у заходах з відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом Президента від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом Президента від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом Президента від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом Президента від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом Президента від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом Президента від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-ІХ, Указом Президента від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-ІХ, Указом Президента 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, Указом Президента від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, Указом Президента від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, Указом Президента від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, 14 липня 2025 № 478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX, 20 жовтня 2025 № 793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 № 4643-IX, продовжувався, зокрема, з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
За приписами пункту другого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Виходячи з наведеного, відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 15.09.2023 по цей час проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) Державної прикордонної служби України, тобто перебуває у складі утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, що представником позивача не заперечується і підтверджується наданими відповідачем суду довідками, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_1 щодо продовження розгляду справи, суд, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25), вважає за необхідне зупинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК Українидо припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. При цьому, надання доказів на підтвердження того, що військова частина, в якій проходить військову службу відповідач, переведена на військовий стан і що ОСОБА_1 безпосередньо приймає участь у бойових діях, законом не вимагається.
Посилання позивача у запереченнях на заяви відповідача про зупинення провадження у справі та представника позивача в судовому засіданні на висновки Верховну Суду, викладені у постановах в справах № 753/19628/17, 756/346/20, суд до уваги не приймає, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) відступила від висновків, викладених у зазначених справах. Не підлягають до застосування судом при вирішенні заяв відповідача про зупинення провадження у справі інші висновки Верховного Суду у справах, зазначених позивачем у запереченнях на заяви відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки вони не є релевантними до даної справи.
Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов'язаний зупинити провадження згідно з вимогами статті 251 ЦПК України.
Інші доводи позивача, наведені у запереченнях на заяви відповідача про зупинення провадження у справі, та доводи представника позивача, наведені у судовому засіданні, не впливають на висновки суду.
Зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлена права ініціювати питання про поновлення судового розгляду шляхом подання до суду відповідного клопотання
На підставі викладеного, керуючись статтею 259 ЦПК України,-
Заяви відповідача ОСОБА_1 задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 377/769/25, провадження № 2/377/483/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повна ухвала складена 02 грудня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька