П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22667/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (суддя Дубровна В.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 15.10.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.07.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивачка просила:
- визнати протиправною бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження №70563775, боржником у якому є ОСОБА_1 , невчиненні інших дій, згідно із заявою про закінчення виконавчого провадження від 29.05.2025 року
- зобов'язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження №70563775 з примусового виконання постанови №57629779 від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5544,82 грн., зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , виключити записи про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №70563775.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не закінчення виконавчого провадження №70563775 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору.
Зобов'язано Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження №70563775 з примусового виконання постанови №57629779 від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5544,82 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На думку апелянта, подвійного або одночасного стягнення виконавчого збору у даному випадку не буде, оскільки у разі сплати виконавчого збору державним виконавцем буде надано постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.11.2018 заступником начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дараган Вікторією Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57629779 про примусове виконання виконавчого листа №523/10382/16-ц виданий 21.11.2016. Цією ж постановою передбачено стягнути з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5544,82 грн.
13.12.2022 старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченко Тетяною Василівною керуючись п. 1 ч. 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову №57629779 про повернення виконавчого документа - виконавчого листа №523/10382/16-ц виданого 21.11.2016, стягувачу.
13.12.2022 старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченко Тетяною Василівною, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову №57629779 про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчого збору у розмірі 5544,82 гривень.
15.12.2022 старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравченко Тетяною Василівною винесено постанову №70563775 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №57629779, виданого 13.12.2022.
24.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71136163 з виконання виконавчого листа №523/10382/16-ц виданого 21.11.2016.
24.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди №71136163 у сумі 5544,82 грн.
23.08.2024 представник Андрюкової С.В. звернувся із заявами до Пересипського ВДВС, в яких з поміж іншого керуючись положеннями п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавчий збір" просив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №57629779 від 13.12.2022 року, закінчити виконавче провадження №70563775 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та скасувати арешт та інші заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження №70563775.
19.09.2024 Відділ ДВС листом №143605 повідомив про відсутність підстав для їх задоволення. Так відповідач вказав, що для зняття арешту з рахунку, боржнику необхідно надати довідку з банківської установи, про те, що рахунок має спеціальний режим використання а також виписку про рух коштів по рахунку за останніх 6 місяців. Додатково повідомлено, що підстав для скасування постанови про виконавчий збір не має. Виконавчий збір виведений в окреме виконавче провадження з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Згідно п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі фактичного виконання рішення приватним виконавцем, а перебування на виконанні у приватного виконавця недостатньо.
29.05.2025 представник Андрюкової С.В. звернувся до Пересипського ВДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження №70563775 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №57629779 від 13.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн та зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження №70563775.
10.07.2025 Відділ ДВС листом №127290 повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження. Виконавчий збір виведений в окреме виконавче провадження з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Згідно п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі фактичного виконання рішення приватним виконавцем. На теперішній час виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця не стягнуто.
Вважаючи протиправною бездіяльність Пересипського ВДВС щодо не закінчення виконавчого провадження №70563775 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав, що у спірних правовідносинах державний виконавець діяв не у спосіб, визначений Законом №1404-VIII, допустивши тим самим протиправну бездіяльність.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписи частини першої статті 5 Закону №1404-VIII передбачають, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (абзац 1 частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною восьмою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Водночас якщо примусове виконання рішення здійснює приватний виконавець, то згідно з частинами першою-третьою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону №1403-VIII).
Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина третя статті 45 Закону №1404-VIII).
З матеріалів справи вбачається, що спірним є питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа у випадку, коли в органі державної виконавчої служби та приватного виконавця перебувають на виконанні постанови про стягнення з боржника одних і тих же сум у рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди.
Вирішуючи зазначену проблему правового застосування в подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 зазначив, що Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Водночас виконавче законодавство містить норму (частина восьма статті 27 Закону №1404-VIII), у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку з участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа. На відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні суспільні правовідносини.
Указана норма містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець, а також спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв'язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
На основі цього, Верховний Суд вважав, що для розв'язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.
Застосовуючи положення частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин Верховний Суд зробив висновок, що в разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Також Верховний Суд наголосив, що належним та ефективним способом захисту, який здатний відновити й захистити права боржника в такому випадку, є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору в подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону №1404-VIII часові маркери для її застосування, то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області (правонаступником якого є Відповідач) в межах виконавчого провадження №57629779 з примусового виконання виконавчого листа №523/10382/16-ц, виданого 21.11.2016 Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа Банк" (правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Капітал") сум боргу 54070,19 грн. та 1378,00 грн. були прийняті постанова від 13.12.2022 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн. та постанова від 13.12.2022 року про повернення за заявою стягувача вказаного виконавчого листа без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, державним виконавцем була винесена постанова від 15.12.2022 р. про відкриття виконавчого провадження №70563775 з примусового виконання постанови №57629779 від 13.12.2022 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 544,82 грн., у зв'язку з його не стягненням.
В подальшому, внаслідок повторного пред'явлення стягувачем виконавчого листа №523/10382/16-ц від 21.11.2016 до примусового виконання, 24.02.2023 постановою приватного виконавця Щербакова Ю.С. відкрито виконавче провадження №71136163 та в межах даного виконавчого провадження винесено постанову від 24.02.2023 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у сумі 5544,82 грн.
Враховуючи встановлені обставини та вищезгадані висновки Верховного Суду у побідних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя К.В.Кравченко
Суддя Ю.В.Осіпов