П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27796/25
Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В. Дата і місце ухвалення: 22.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
В серпні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови ВП №76386792 від 04.08.2025р. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №76386792 від 04.08.2025р. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнуто з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на не повне з'ясування судом обставин по справі.
Апелянт зазначив, що згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Апелянт стверджує, що організаційна правова форма Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не змінюється у випадку пред'явлення позову до іншого суб'єкта владних повноважень. А відтак, за твердженнями апелянта, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області є органом влади, тому витрати по сплаті судового збору на його користь не відшкодовуються.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що при розподілі судових витрат у даній справі підлягають застосуванню правила ч.2 ст.139 КАС України, а тому при задоволенні позову ГУ ПФУ в Одеській області з відповідача підлягають стягненню виключно судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року в частині неправомірного стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судових витрат у розмірі 2 422,40 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. по справі №420/3203/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті з 23.07.2023р. ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021р. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 23.07.2023р. ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021р.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 21.05.2024р.
24.10.2024р. відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у відповідності до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76386792 з примусового виконання виконавчого листа №420/3203/24, виданого 12.09.2024р. Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) нарахувати та виплатити з 23.07.2023р. ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021р.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 04.11.2024р. №1500-0405-5/166390 повідомило, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. по справі №420/3203/24, ОСОБА_1 30.10.2024р. проведено перерахунок пенсії з 23.07.2023р. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024р. становитиме 12285,85 грн. Сума доплати за період з 23.07.2023р. по 31.10.2024р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 26820,26 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
04.08.2025р. відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у відповідності до ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання вимог виконавчого документа.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про накладення штрафу ГУ ПФУ в Одеській області оскаржило її в судовому порядку.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №76386792 від 04.08.2025р. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Керуючись положеннями ч.1 ст.139 КАС України, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат, шляхом стягнення з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ГУ ПФУ в Одеській області судового збору у сумі 2422,40 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що у даних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як особа, яка оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень (боржник у виконавчому провадженні).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст.139 КАС України.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тобто в частині розподілу судом судових витрат по справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині з огляду на наступне:
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За положеннями п.8 та п.9 ч.1 ст.4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
В свою чергу, п.7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справа №840/3447/18 наголосила, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, в яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, пункти 5.7, 5.8 постанови від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 (провадження 12-58гс18), пункти 28-30 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження 11-377апп18), від 02 квітня 2019 року у справі №137/1842/16-а (провадження №11-1506апп18).
Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 року справі №815/4246/17 зазначив, що при зверненні органу влади до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (пункт 1 частина 1 статті 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (як суб'єкт владних повноважень) (пункт 3 частина 1 статті 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов'язку звернення до суду (як суб'єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (п.5 ч.1 ст.19 КАС України).
Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.
Спір у даній справі виник у зв'язку з незгодою ГУ ПФУ в Одеській області з постановою державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Тобто у спірних правовідносинах саме відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виступає суб'єктом владних повноважень, який, за результатами реалізації ним владно-управлінських функцій, виніс акт індивідуальної дії, який стосується позивача у справі - постанову про накладення штрафу.
При цьому, у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області не здійснює владних управлінських функцій по відношенню до відповідача.
Спір про оскарження постанови державного виконавця не є спором, право на звернення до суду для вирішення якого надано ГУ ПФУ в Одеській області законом як суб'єкту владних повноважень.
Крім того, положеннями ч.1 ст.19 КАС України передбачено можливість розгляду за правилами адміністративного судочинства спорів між суб'єктами владних повноважень лише з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Спір, який виник у даній справі, не відноситься до зазначеної вище категорії спорів.
Звернення ГУ ПФУ в Одеській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторони виконавчого провадження. Тобто, у цьому спорі ГУ ПФУ в Одеській області не виступає в якості суб'єкта владних повноважень, а діє як юридична особа публічного права.
За положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виключенням з цього правила є випадок задоволення позову суб'єкта владних повноважень, коли з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У постанові від 29 серпня 2022 року у справі №826/16473/15 Верховний Суд вказав на те, що аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. Також, ВС вказав, що на користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Верховний Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, доходячи висновку про наявність підстав для задоволення позову ГУ ПФУ в Одеській області, яке не виступає у спірних правовідносинах в якості суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції вірно стягнув понесені позивачем судові витрати, зокрема, витрати на сплату судового збору, з суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, - відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (за рахунок бюджетних асигнувань такого суб'єкта владних повноважень).
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на судові рішення Одеського окружного адміністративного суду та Верховного Суду, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать по неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук