П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15277/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, прийняте у складі суду судді Попова В.Ф. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2017 по 28.02.2018 року, виплаченої 28.03.2025 та 16.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року по справі №420/7063/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.03.2025 та 16.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року по справі №420/7063/24.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що на думку Позивача, він має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, зокрема, у зв'язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою Відповідачем недоплаченої суми індексації грошового забезпечення, так як компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, а невірний розрахунок належного Позивачу грошового забезпечення (без виплати належної Позивачу індексації, яка в подальшому була присуджена останньому судовим рішенням) відбувся з вини Військової частини НОМЕР_1 як органу, що нараховував та виплачував грошове забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, на суму невиплаченої індексації, за весь час затримки виплати - за період з 24.03.2017 року до дня фактичної виплати індексації 16.04.2025 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, на суму невиплаченої індексації, за весь час затримки виплати - за період з 24.03.2017 року до дня фактичної виплати індексації 16.04.2025 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та не ґрунтується на засадах верховенства права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та вважає їх помилковими, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин індексація грошового забезпечення взагалі не входила до складу доходів громадян, на які поширюється дія Закону України «Про компенсацію втрати частини доходу громадян у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Крім того, за загальновизнаним принципом права, закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Також апелянт зауважив, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 24.03.2017 року по 14.05.2019 року, Позивач проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , що встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/7063/24 від 20.05.2024 року, яке набрало законної сили.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року по справі №420/7063/24, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з 24.03.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з 24.03.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) січень 2008 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7063/24, Відповідач 28.03.2025 та 16.04.2025 року виплатив позивачеві 41249,26 грн індексації грошового забезпечення.
Вважаючи, що у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що так як індексацію грошового забезпечення за період з 24.03.2017 року по 28.02.2018 рік включно Позивачеві остаточно виплачено 16.04.2025 року, тобто із затримкою, а доказів нарахування та виплати компенсації за затримку виплати індексації відповідач не надав, таким чином, Позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі Порядок №159).
Так, статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналізуючи вищенаведені правові норми у подібних відносинах Верховний Суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 4 квітня 2018 у справі №822/1110/16, від 20 грудня 2019 у справі №822/1731/16, від 13 березня 2020 у справі №803/1565/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, на виконання рішення суду у справі №420/7063/24 Відповідачем 28.03.2025 та 16.04.2025 року було перераховано на рахунок Позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 41249,26 грн.
З урахуванням наявності факту невиплати відповідних під час звільнення та наявності факту їх виплати на виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Щодо позиції апелянта стосовно відсутності підстав для нарахування компенсації за затримку виплати індексації до 04.02.2021 року, оскільки законодавством індексація не була віднесена до виду доходу, за який передбачалась компенсація, колегія судів відхиляє такі доводи апелянта, адже індексація заробітної плати (грошового забезпечення), навіть якщо вона була присуджена судовим рішенням, все одно є грошовим доходом, а в разі затримки її виплати у Позивача виникає право на компенсацію за весь час затримки, незалежно від того, коли були внесені уточнюючі зміни до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», тобто і за період до 04.02.2021 року, про що вказав і суд першої інстанції у своєму рішенні.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи Відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 249, 286, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька