П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5384/25
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
На зазначене судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, а саме пропущено строк звернення до суду, а тому ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Апелянту роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду, передбачені ст.299 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, апелянтом на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущено у зв'язку з тим, що позивач вважав, що висновки суду в мотивувальній частині судового рішення у справі та зобов'язання відповідача "здійснити позивачу з 01.04.2025 перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови №713, "з урахуванням раніше здійснених виплат", означає, що на виконання судового рішення у спірній справі позивачу має бути нарахована та виплачена (повернена) доплата до пенсії 2000 грн, починаючи з 01.07.2021 року.
Апелянт просить суд врахувати, що починаючи з 07.08.2025 і до теперішнього часу позивач послідовно і безперервно звертався до відповідача і до суду з питання роз'яснення та виконання судового рішення у зазначеній частині.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції в тому ж складі, в порушення статей 242,246 КАС України, в постанові від 11.11.2025 проігнорував і не розглянув доводи і аргументи позивача в зазначеній частині, хоча в силу покладеної на нього законом обов'язки щодо захисту порушеного права мав можливість і міг вирішити спір на стадії судового контролю.
Вивчивши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській область щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.04.2025 р., без урахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській область здійснити з 01.04.2025 перерахунок та виплату щомісячної доплати ОСОБА_1 в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 гривень.
Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплати ОСОБА_1 в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713, з урахуванням раніше проведених виплат саме з 01.04.2025.
Отже, колегія суддів повторно наголошує, що підстави поновлення строку, наведені апелянтом грунтуються на його довільному трактуванні резолютивної частини оскаржуваного рішення суду від 03.07.2025 р. та не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Щодо доводів апелянта, що суд апеляційної інстанції в постанові від 11.11.2025 проігнорував і не розглянув доводи і аргументи позивача в частині того, що судом першої інстанції не дано будь-якого роз'яснення позиції суду щодо моменту початку виплати доплати до пенсії 2000 грн., колегія суддів зазначає, що незгода особи з постановою суду апеляційної інстанції реалізується шляхом оскарження такого судового рішення у касаційному порядку.
Крім того, в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 р. ухвала суду першої інстанції від 14.10.2025 р. переглядалась в частині прийняття звіту, а не щодо роз'яснення рішення суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги позивача стосувались лише щодо прийняття звіту. Будь-яких доводів щодо роз'яснення рішення суду від 03.07.2025 р. не зазначені. При цьому, такі доводи апеляційної скарги не впливають на поважність причин пропуску строку.
Також апелянт зазначає, що починаючи з 07.08.2025 і до теперішнього часу позивач послідовно і безперервно звертався до відповідача і до суду з питання роз'яснення та виконання судового рішення у зазначеній частині.
Щодо зазначено доводу, колегія суддів зазначає, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
Водночас, довільне трактування резолютивної частини рішення суду, навіть з подальшими діями апелянта щодо роз'яснення рішення вже після спливу тридцятиденного строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність причин пропуску строку.
Відтак, апелянтом не наведено ґрунтовних обставин, що об'єктивно та непереборно вплинули на подання апеляційної скарги в межах процесуального строку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд враховує, що відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Враховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, зважаючи на те, що станом на теперішній час недоліки апеляційної скарги не усунуто, причини пропуску строку, зазначені апелянтом, визнано судом неповажними, строк встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився, колегія суддів приходить до висновку, що є всі підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.В. Лук'янчук
Судді А.І. Бітов І.Г. Ступакова