П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25524/25
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 427/15-32-24-09 від 22.10.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління ДПС у Одеській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) в реєстрі платників єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняте рішення згідно з яким реєстрація ФОП як підприємця у якості платника Єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анулюється. Позивач вважаючи таке рішення протиправним звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 427/15-32-24-09 від 22.10.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 01.10.2024 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з набранням чинності 1 січня 2022 року Закону України від 16 грудня 2020 року №1089-ІХ «Про електронні комунікації» (далі - Закон №1089) платники податків при постачання електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності.
Також зазначає, що 05.07.2024 року Міністерством фінансів України листом 11220-04-62/20255 підписаним заступником міністра фінансів України було надано відповідь на лист Головного управління ДПС на лист №1288/4/99-00-24-01-03-04 від 01.07.2024, у якій Міністерство фінансів України погоджується із позицією Державної податкової служби України. Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали вищевказані КВЕД-2010 та надають електронні комунікаційні послуги не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Зазначає, шо заява, від ОСОБА_1 щодо неможливості виконання податкових зобов'язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, до Головного управління ДПС в Одеській області не надавалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований 01.02.2012 року в Овідіопольській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області. З 01.02.2012 року зареєстрований в якості платника єдиного податку третьої групи 5 відсотків.
Згідно з запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності:
61.30 Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку (основний),
47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах,
62.01 Комп'ютерне програмування.
Головним управлінням ДПС в Одеській області, на підставі п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності
За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності № 41413/15-32-24-09 від 23.09.2024 року.
Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків порушено умови перебування на спрощеної системи оподаткування, а саме:
- здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (аб.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ): 61.30 - Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку.
За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачена відповідальність відповідно до вимог: п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.52 ст. 291 ПКУ: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимог організаційно-правових форм господарювання.
На підставі висновків перевірки, ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення № 427/15-32-24-09 від 22.10.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі абз.5 п..298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
Датою анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи є 01.10.2024 року.
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідач не довів здійснення позивачем діяльності, яка передбачена статтею 291 ПК України, яка виключає перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 427/15-32-24-09 від 22.10.2024 року, є правомірними та підлягають задоволенню.
При цьому також вказав, що з огляду на те, що оскаржуване рішення про виключення з Реєстру платника єдиного податку позивача є протиправним, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, зобов'язав відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 01.10.2024 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.
Надаючи оцінку доводам сторін та висновкам суду першої інстанції, з урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК Україникамеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно пункту76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимогстатті 86 цього Кодексу.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу(п.86.2 ст.86 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС в Одеській області, на підставі п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності
За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності № 41413/15-32-24-09 від 23.09.2024 року.
На підставі висновків перевірки, ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення № 427/15-32-24-09 від 22.10.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі абз.5 п..298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
Відповідно до пункту 291.2 статі 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 299.3 статті 299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
Згідно підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Положеннями абзацу п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п. 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;
7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента).
Приписами п. 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Таким чином, контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Як встановлено, оскаржуваним рішенням № 427/15-32-24-09 від 22.10.2024 року, прийнято на підставі акту камеральної перевірки, анулювано реєстрацію платника єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі абз.5 п..298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ (здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимог організаційно-правових форм господарювання), в ході якої використано інформацію, яка зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно -телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Колегія суддів звертає увагу, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання).
Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16, від 04.05.2023 у справі №320/1040/19, від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки спірне рішення прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки як того вимагає чинне законодавство, то таке рішення є протиправним.
Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення Головного управління ДПС в Одеській області то колегія суддів зазначає наступне.
Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені пунктом 291.5 статті 291 ПКУ.
Згідно п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК Українине можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Відповідно до п.п.5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК Україниплатники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв'язку, телефонного зв'язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
01.01.2022 набрав чинності Закон України Про електронні комунікації №1089-IX від 16.12.2020 (далі Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Згідно з п.70, 85, 87 ст.2 Закону №1089-IX у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами.
У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг;
- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж;
- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.
Таким чином, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Згідно з п.104 ст.2 Закону №1089-IX регуляторний орган - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до ст.1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі НКЕК/регуляторний орган) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
03.04.2024 НКЕК прийнято рішення №170 Про надання офіційного узагальненого роз'яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг, який оприлюднено на офіційному веб-сайті регуляторного органу та на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua).
В Офіційному узагальненому роз'ясненні регуляторним органом наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, а саме: 1) послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1; 2) послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувала наявність у центральних базах даних ГУ ДПС відомостей, що позивач здійснює вид економічної діяльності за кодом КВЕД 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку.
Між тим згідно з Класифікатором видів економічної діяльності 2010 року клас 61.90 включає:
1) надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій;
2) експлуатацію супутникових терміналів функціонально пов'язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем;
3) надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та Інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо;
4) надання телефонного зв'язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях;
5) надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з'єднань; - передавання голосу в реальному часі через Інтернет-протокол (VOIP);
6) перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).
Клас 61.90 охоплює широкий спектр діяльності, який включає надання спеціалізованих телекомунікаційних послуг, таких як супутниковий трекінг, комунікаційна телеметрія, VOIP, а також доступ до Інтернету через мережі, що не належать операторам телекомунікаційної інфраструктури.
Тобто застосування позивачем спрощеної системи оподаткування можливе за умови, що види діяльності, які ним фактично здійснюються, не належать до переліку послуг заборонених ПКУ.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку, можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
Відтак, обмеження перебування на спрощеній системі оподаткування згідно п.п.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: Поштовий зв'язок, Телефонний зв'язок, Діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Так, відповідно до витягу № 21608 з реєстру платників єдиного податку, позивач займається комп'ютерним програмуванням (код згідно з КВЕД 62.01). Вказане підтверджується також інформацією в рядку 10 податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2024 рік.
В оскаржуваному рішенні відповідачем не було досліджено та встановлено, який конкретний вид (види) економічної діяльності у межах класу 61.90 виконується позивачем, відтак відсутність аналізу ГУ ДПС конкретних видів діяльності, що виконуються позивачем в межах класу 61.90 призвела до необґрунтованого обмеження права позивача на застосування спрощеної системи оподаткування, яке пов'язане саме із дослідженням конкретних видів діяльності, що виконуються ним в межах класу 61.90.
Таким чином, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 02 грудня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова