П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5613/25
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д. К.. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відстрочки від мобілізації у встановлені законом строки;
зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву від 08.02.2025 року та надати у встановленому Законом України “ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочку у відповідності до положень ст. 23 Закону України “ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 08.02.2025 року звернувся із заявою про оновлення персональних даних та надання відстрочки до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 . В заяві позивач вказував, що відповідно до Закону України “ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію », просив долучити документи на оновлення та підтвердження здійснення позивачем догляду за матір'ю інвалідом 2-ої групи ( крім позивача догляд ніхто не здійснює, інших дітей немає ). Одночасно позивач просив надати відповідне підтвердження про це та видати відповідні документи. До заяви були долучені наступні документи: 1. Посвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ; 2. посвідчена копія паспорту ОСОБА_2 ; 3. посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_1 ; 4. посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 ; 5. посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; 6. посвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 7. посвідчена копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 8. посвідчена копія довідки про інвалідність 2-ої групи ОСОБА_2 ; 9. копія ЛКК ОСОБА_2 , що вона потребує постійного стороннього догляду; 10. посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що будь-яких сповіщень, викликів або телефонограм від відповідача не отримував, результатів розгляду заяви йому не відомо, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року скасувати частково. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині забов'язання відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.05.2025 року та 07.08.2025 року і надати у встановленому Законом України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вмотивовану відповідь про надання відстрочки у відповідності до положень ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ».
При цьому також просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року по повернення позивачу заяви про уточнення позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно картки руху справи ним було подано 2 уточнені позовні заяви від 22.05.2025 року (реєстраційний вхідний номер ЕС50741/25) та від 15.08.2025 року ( реєстраційний вхідний номер ЕС83994/25). Доля уточненої позовної заяви від 22.05.2025 року (реєстраційний вхідний номер ЕС50741/25) не відома. Ні в рішенні ні в ухвалі про уточнену позовну заяву немає жодної інформації.
Вказує, що враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач не розглядав заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 08.02.2025 р., 9.05.2025 р. та 7.08.2025 року, а лише надав формальні відписки не в формі вмотивованого протокольного рішення як цього вимагає закон, які не породжують жодних юридичних наслідків, тому можливо дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути всі вищезазначені заяви позивача та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінки дій відповідача.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народження, є військовозобов'язаним та перебуває на військову обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
08 лютого 2025 року позивач засобами поштового зв'язку направив ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, в якій просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації разом із копіями документів а саме: паспорту ОСОБА_1 ; паспорту ОСОБА_2 ; РНОКПП ОСОБА_1 ; РНОКПП ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 де в графі “мати» зазначена ОСОБА_2 ; свідоцтва про розірвання шлюбу; документів про інвалідність 2- ої групи ОСОБА_2 ; документів висновків ЛКК про потребу ОСОБА_2 у отриманні постійного стороннього догляду; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ..
У відповідь на вказане звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 18.02.2025 року повідомив позивача, що оскільки позивачем, для підтвердження потреби в постійному догляді за матір'ю ОСОБА_2 разом із заявою надано копію заключення ЛКК КУ "Міська поліклініка №1", а не довідки форми № 080-4/о або № 080-2/о, які передбачені наказом Міністерства охорони здоров'я "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" від 09.03.2021 № 407, а також позивач особисто не прибув до ТЦК та СП, та не пред'явив військовий обліковий документ, як того вимагає Порядок №560, тому законних підстав щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, загальною мобілізацією, в порядку і на умовах, як визначено приписами пункту 13 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ та Порядком №560, у ІНФОРМАЦІЯ_2 немає.
Вважаючи протиправною бездіяльність, яка полягає у ненаданні відстрочки від мобілізації у встановлені законом строки, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що в порушення вимог пункту 60 Порядку № 560, відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було, що на переконання суду свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому вказав, що суд позбавлений можливості оцінювати наявність права позивача на відстрочку, оскільки розгляд документів та прийняття відповідного рішення відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Отже, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, а також враховуючи висновок суду стосовно бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, прийшов до висновку про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву позивача від 08.02.2025, за результатами розгляду якої комісії слід ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Так, ключовим питанням яке ставить апелянт в апеляційній скарзі є те, що предметом розгляду в даних правовідносинах є розгляд 3-х заяв ( від 08.02.2025 року, 09.05.2025 року та 07.08.2025 року) про надання відстрочки від мобілізації.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою ст.5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач уточнив позовні вимоги шляхом подання заяви від 22.05.2025 року (доповнивши її вимогами зобов'язати розглянути заяву від 09.05.2025року.). Ухвали про повернення заявнику такої заяви з підстав зазначених в ч. 8 ст. 47 КАС України, матеріали справи не містять. Ухвали про залишення позовної заяви, з підстав наявності її недоліків, матеріали справи не містять. Натомість суд першої інстанції відповідною ухвалою прийняв до свого провадження справу за позовною заявою, поданою вперше 21.02.2025.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 15.08.2025 року на адресу Окружного адміністративного суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою вимоги викладено в такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відстрочки від мобілізації у встановлені законом строки. Зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяви від 08.02.2025 року, 09.05.2025 року та 7.08.2025 року і надати у встановленому Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вмотивовану відповідь про надання відстрочки у відповідності до положень ст. 23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка ухвалою суду була повернута заявнику з підстав пропуску строку звернення з такою.
Колегія суддів зазначає, що норма ст. 47 КАС України є імперативною та не дає можливість суду поновити строк на подання заяви про зміну предмету або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог у разі пропуску строку, визначеного ч.1 ст.47 КАС України.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в ухвалах від 19.09.2024 у справі №990/162/23, від 03.02.2025 у справі №990/176/24.
Отже, при поданні указаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені також і КАС України.
Статтею 12 КАС України визначено форми адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частин 2, 3 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зі ст.118 КАС України вбачається, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про уточнення позовних вимог від 15.08.2025 року подано позивачем поза межами строку, визначеного процесуальним законом, а тому підлягає поверненню заявнику.
Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору взагалі не з'ясовані обставини, що мають значення для справи викладені в уточненій позовній заяві від 22.05.2025 року та їм не надано жодної правової оцінки ні в рішенні ні в ухвалі суду.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що матеріали справи дійсно не містять доказів розгляду заяви позивача від 22.05.2025 року про уточнення позовних вимог, тобто суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не надавши оцінку заяві про уточнення позовних вимог від 22.05.2025 року.
Водночас, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Відповідно до частин 1-3 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Проаналізувавши встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наведене апелянтом порушення процесуальне порушення не входить до вичерпного переліку випадків, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог від 15.08.2025 року, яка розглянута судом, в мотивувальній частині також містила обґрунтування щодо заяви позивача поданої до ТЦК СП 09.05.2025 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу, без врахування уточнення позовних вимог від 16.08.2025 року, а доводи апелянта в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
В свою чергу, як вже зазначалося вище, не розгляд заяви позивача про уточнення позовних вимог від 22.05.2025 року не є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що в даному випадку право позивача на доступ до суду (судового захисту) в межах уточнених позовних вимог може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви.
Отже, доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції та не є підставою для вирішення позовних вимог, які не було вирішено судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
При цьому, апеляційним судом рішенню суду першої інстанції по суті позовних вимог оцінка не надається з урахуванням ст. 308 КАС України.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 грудня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова