02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1000/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1000/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.11.2024 №912480120683 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 з 06 листопада 2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, а саме судом:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.11.2024 №912480120683 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням висновків суду;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач мала б право на пенсію по втраті годувальника в 60 років при наявності 31 року стажу. Для визначення права на перерахунок пенсії згідно заяви №2233 від 06 листопада 2024 року позивачем були подані документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ); свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 ; трудова книжка померлого годувальника НОМЕР_3 ; копія паспорта та ідентифікаційного кода заявниці; копія ідентифікаційного кода померлого годувальника; документи про трудовий стаж і заробіток померлого годувальника. В ході розгляду заяви з доданими до неї документами спеціалістами Головного управління встановлено, що позивач досягла пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», тобто 60 років. За матеріалами ЕПС позивачу з 21 жовтня 2014 року призначена пенсія по віку (Список №2) відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на дату звернення за переходом на пенсію по втраті годувальника стаж роботи позивача становить 26 років 7 місяців 10 днів, при необхідному 31 рік. Враховуючи вищевикладене, для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", відсутні підстави, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Таким чином, зважаючи на наведені аргументи, на думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 21.10.2014 призначено пенсію за віком (Список №2), обчислену відповідно до Закону №1058-IV.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 15.08.2009 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.08.2009.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (виданого повторно) серії НОМЕР_4 від 06.11.2024.
Згідно з довідкою №5444, що видана ОСОБА_1 , вона на час смерті ОСОБА_2 проживала разом з чоловіком та вони вели спільне господарство з 2009 року і до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/з 238 від 10.07.2015). Підстава: акт про спільне проживання від 31.10.2024.
06.11.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.11.2024 №912480120683 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону №1058-IV.
В обґрунтування рішення зазначено, що згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 не менше 31 року. В ході розгляду заяви з доданими до неї документами ГУ ПФУ у Волинській області встановлено, що позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, тобто 60 років. За матеріалами ЕПС позивачу з 21.10.2014 призначена пенсія по віку (Список № 2) відповідно до Закону №1058-IV, на дату звернення за переходом на пенсію по втраті годувальника стаж роботи позивача становить 26 років 7 місяців 10 днів, при необхідному 31 рік.
Вважаючи оскаржуване рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок відповідача-2, покладений в основу оскаржуваного рішення щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону №1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця. Відповідно до положень частини 3 статті 36 Закону №1058-IV, позивач вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника - її чоловіка, відтак має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідачем-2 не зазначено, а рішення від 13.11.2024 №912480120683 не містить.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-ІV, непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-ІV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів частини 1 статті 38 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є встановлення їм інвалідності, або 65 років, або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається, як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковою прив'язку для цілей призначення пенсії саме по втраті годувальника до наявності страхового стажу, необхідного саме для пенсії за віком, при цьому, заявник по пенсії по втраті годувальника просить призначити їй пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, якому і так вже була призначена відповідна пенсія, та яка мала мати відповідний страховий стаж. Формулювання в нормі закону відсилки до ст. 26 Закону, на переконання суду, вимагає саме дотримання віку за цією статтею, а не страхового стажу, що є алогічним при питанні призначенні пенсії по втраті годувальника, при цьому, доводи відповідача мали б бути враховані, у разі формулювання в цій нормі прив'язки не до віку, а до віку та стажу, визначеного ст. 26 Закону № 1058-ІV, чого вона не містить.
За таких обставин позивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV, є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Висновок відповідача-2, покладений в основу рішення щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону № 1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.
Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідачем-2 не зазначено, а рішення таких не містить.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.11.2024 №912480120683 про відмову у перерахунку пенсії по втраті годувальника.
Як наслідок, судом першої інстанції правильно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням висновків суду та дискреції органу пенсійного фонду в питаннях призначення пенсії.
Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1000/25 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1000/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова