02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2276/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича, Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради, Світловодської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування розпоряджень, поновлення на роботі і стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду зі адміністративним позовом до Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича, Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради, Світловодської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , в якому з урахуванням збільшення позовних вимог від 01.02.2025, просить:
визнати протиправним і скасувати підпункт 1.1 розпорядження міського голови про
оголошення конкурсу на вакантну посаду начальника Управління від 03 лютого 2025 року №70-к;
визнати протиправними і скасувати пункт 3 рішення конкурсної комісії за результатами проведення конкурсу на заміщення вакантних посад виконавчих органів Ради від 20 березня 2025 року №1;
визнати протиправним і скасувати розпорядження міського голови «Про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Управління» від 17 квітня 2025 року №239-К»;
визнати протиправним і скасувати розпорядження міського голови «Про звільнення
ОСОБА_1 » від 17 квітня 2025 року №240-К;
поновити на посаді начальника Управління;
стягнути з Управління середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2025 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі;
стягнути з міського голови моральну шкоду у сумі 50000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачку було призначено на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради з 03 квітня 2023 року на підставі Розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 30 березня 2023 року №153-к до призначення переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Згідно ж цього розпорядження, позивачу ОСОБА_1 , було встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису - 7500 гривень. Присвоєно ОСОБА_1 , II ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах п'ятої категорії посад. Після цього, позивачку приведено до Присяги посадової особи місцевого самоврядування, розпочато обрахунок стажу служби в органах місцевого самоврядування згідно з записами в трудовій книжці № 34 з 03 квітня 2023 року. Незважаючи на зайнятість цієї посади позивачем, міським головою вирішено провести конкурс на заміщення вакантних посад відповідно до пункту 20 частини 4 статті 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування», статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» про що і було видано розпорядження № 70-к від 03 лютого 2025 року. Оголошення про проведення конкурсу опубліковано на офіційному сайті
Світловодської міської ради за посиланням https://svgr.gov.ua/news/1738592982/ за 03 лютого 2025 року. Проте, в період дії правового режиму воєнного стану конкурси на заміщення посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування не проводяться. На момент прийняття розпорядження №70-к від 03.02.2025 посада начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради не була вакантною, оскільки на цю посаду була призначена позивачка на умовах трудового договору відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». З урахуванням наведеного позивачка вважає протиправним проведення відповідачем конкурсу на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради на підставі розпорядження №70-к від 03.02.2025.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, повний текст якого було складено 30 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржницею зазначено, що в період дії правового режиму воєнного стану законодавством передбачений спеціальний порядок призначення осіб на посади в органі місцевого самоврядування: без проведення конкурсу, а лише на підставі заяви, особової картки та документів, що підтверджують наявність відповідної освіти та досвіду роботи. Отже таке правове регулювання призначення осіб на посади державної служби та в органах місцевого самоврядування в період дії воєнного стану є об'єктивно виправданим та пов'язане в першу чергу з особливістю роботи органів державної влади та місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. В такий спосіб створюються умови для належного функціонування цих органів шляхом оперативного залучення спеціалістів до виконання посадових обов'язків та усунення кадрового дефіциту. Так, відповідно до визначення, наведеного в ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно з пояснювальною запискою до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», його прийняття прогнозовано сприятиме створенню умов для нормалізації ситуації та забезпечення безперервності реалізації публічної влади на території, де введено воєнний стан, та, як наслідок, для надання послуг населенню відповідних адміністративно-територіальних одиниць, зупиненню розвитку кризових тенденцій у господарському секторі та суспільно-політичній ситуації. Отже, спрощуючи процедуру прийняття на посади державної служби та на посади в органах місцевого самоврядування, законодавець мав на меті забезпечити безперервну роботу цих органів по реалізації ними публічної влади в умовах воєнного стану. Тобто, в контексті спірних правовідносин, визначене в ч.9 ст. 9 та ч.5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» право міського голови на призначення посадових осіб без проведення конкурсу не можна розглядати як альтернативний спосіб реалізації ним повноважень по прийняттю осіб на службу в органи місцевого самоврядування поряд з конкурсним добором. Так, в п.4 ч.1 ст10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» закріплено можливість призначення посадових осіб органів місцевого самоврядування лише за результатами конкурсного добору, тоді як ч.9 ст. 9 та ч.5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює правила реалізації міським головою повноважень по призначенню таких посадових осіб саме в період дії правового режиму воєнного стану. Отже, ці норми законодавства не встановлюють альтернативних правил поведінки керівникам органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки регулюють хоч і однорідні суспільні відносини, однак за суттєво різних обставин. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачає обов'язкове проведення конкурсу при призначенні на посади в органах місцевого самоврядування, а Закон України «Про правовий режим воєнного стану» регулює ці відносини в період воєнного стану. Відтак, в період дії правового режиму воєнного стану конкурси на заміщення посад державної служби.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради, Світловодська міська рада та третя особа - ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповіді на відзив Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради, позивачка заперечила проти його доводів.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачку було призначено на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради з 03 квітня 2023 року на підставі Розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 30 березня 2023 року №153-к до призначення переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Згідно ж цього розпорядження, позивачу ОСОБА_1 , було встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису - 7500 гривень. Присвоєно ОСОБА_1 , II ранг посадової особи місцевого самовярдування у межах п'ятої категорії посад.
Розпорядженням Світловодського міського голови № 70-к від 03 лютого 2025 року оголошено конкурс на заміщення вакантних посад:
- начальника Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради;
- начальника Управління охорони здоров'я Світловодської міської ради;
- начальника відділу архітектури та містобудування- головного архітектора апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради;
- головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради;
- головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради.
Оголошення про проведення конкурсу було розміщене на офіційному сайті Світловодської міської ради за посиланням: https://svgr.gov.ua/news/1738592982/, 03.02.2025 що є у вільному доступі.
Конкурс на заміщення вакантних посад посадових осіб місцевого самоврядування четвертої-шостої категорії в апараті Світловодської міської ради та її виконавчих органах проводиться відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад у виконавчих органах Світловодської міської ради, затвердженого розпорядженням Світловодського міського голови від 18 серпня 2016 року № 330-к, зі змінами, внесеними розпорядженням Світловодського міського голови від 15 лютого 2021 року № 114-к.
В конкурсі, який відбувся 18.03.2025 на посаду начальника Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради взяли участь два кандидата, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заступник начальника Управління освіти, молоді та спорту ТГ СМР.
За результатами проведення конкурсу рішенням №1 від 20.03.2025 конкурсна комісія вирішила рекомендувати міському голові кандидатуру ОСОБА_4 для призначення на посаду головного спеціаліста відділу архітектури та містобудування апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради; кандидатуру ОСОБА_5 на посаду головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради; кандидатуру ОСОБА_2 на посаду начальника Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради.
Розпорядженням Світловодського міського голови від 17.04.2025 №239-к призначено ОСОБА_2 на посаду начальника Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради з 01.05.2025, як таку, що успішно пройшла за конкурсом.
Розпорядженням Світловодського міського голови від 17.04.2025 №240-к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради у зв'язку із закінченням строку трудового договору, на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивачка вважає, що її звільнення з посади начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради з подальшим призначенням на цю посаду ОСОБА_2 є незаконним, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи конституційне подання щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19 Конституції України, Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 у справі №7-РП/2009 вказав, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про правовий режим воєнного стану», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України №169 від 15.02.2002 «Про затвердження порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців».
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
За положеннями ч.1 ст.10 цього Закону прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради здійснюється на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Вказана норма закону передбачає обов'язкове призначення посадових осіб органів місцевого самоврядування на конкурсній основі, зокрема керівників відділів органу місцевого самоврядування. Однак, в окремих випадках законодавством може бути встановлена інша процедура призначення на такі посади.
Частиною 9 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п'ятою, шостою статті 10 цього Закону.
Згідно з ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Отже, в період дії правового режиму воєнного стану законодавством передбачений спеціальний порядок призначення осіб на посади в органі місцевого самоврядування: без проведення конкурсу, а лише на підставі заяви, особової картки та документів, що підтверджують наявність відповідної освіти та досвіду роботи.
На переконання колегії суддів таке правове регулювання призначення осіб на посади державної служби та в органах місцевого самоврядування в період дії воєнного стану є об'єктивно виправданим та пов'язане в першу чергу з особливістю роботи органів державної влади та місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. В такий спосіб створюються умови для належного функціонування цих органів шляхом оперативного залучення спеціалістів до виконання посадових обов'язків та усунення кадрового дефіциту.
Так, відповідно до визначення, наведеного в ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з пояснювальною запискою до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», його прийняття прогнозовано сприятиме створенню умов для нормалізації ситуації та забезпечення безперервності реалізації публічної влади на території, де введено воєнний стан, та, як наслідок, для надання послуг населенню відповідних адміністративно-територіальних одиниць, зупиненню розвитку кризових тенденцій у господарському секторі та суспільно-політичній ситуації.
Отже, спрощуючи процедуру прийняття на посади державної служби та на посади в органах місцевого самоврядування, законодавець мав на меті забезпечити безперервну роботу цих органів по реалізації ними публічної влади в умовах воєнного стану.
В контексті спірних правовідносин, визначене в ч.9 ст. 9 та ч.5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» право міського голови на призначення посадових осіб без проведення конкурсу не можна розглядати як альтернативний спосіб реалізації ним повноважень по прийняттю осіб на службу в органи місцевого самоврядування поряд з конкурсним добором.
Так, в п.4 ч.1 ст10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» закріплено можливість призначення посадових осіб органів місцевого самоврядування лише за результатами конкурсного добору, тоді як ч.9 ст. 9 та ч.5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює правила реалізації міським головою повноважень по призначенню таких посадових осіб саме в період дії правового режиму воєнного стану,
Отже, ці норми законодавства не встановлюють альтернативних правил поведінки керівникам органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки регулюють хоч і однорідні суспільні відносини, однак за суттєво різних обставин.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачає обов'язкове проведення конкурсу при призначенні на посади в органах місцевого самоврядування, а Закон України «Про правовий режим воєнного стану» регулює ці відносини в період воєнного стану.
Відтак, в період дії правового режиму воєнного стану конкурси на заміщення посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування не проводяться.
Такі висновки суду ґрунтуються також на нормах Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в ч.3 ст. 1 якого визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. Згідно з ст.2 цього Закону у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Отже, у період дії воєнного стану не застосовуються норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в тому числі ст. 10 цього закону.
Також, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про державну службу» конкурс проводиться на зайняття вакантної посади державної служби.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №246 від 25.03.2016 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби» передбачено, що під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» застосовується Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 169 (далі - Порядок №169). Відповідно до цього Порядку конкурсний відбір проводиться на заміщення вакантних посад державних службовців третьої - сьомої категорій, крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад.
Таким чином, Порядком №169 врегульовано умови та порядок проведення конкурсу саме на вакантні посади в органах місцевого самоврядування.
Згідно з визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Національним агентством з питань державної служби в листі №4341/10.3-22 від 27.10.2022, з посиланням на норми Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про службу в органах місцевого самоврядування та Порядку №246, надано роз'яснення, що в розумінні положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» вакантною посадою в органах місцевого самоврядування є наявна у структурі і штатному розписі органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету посада в органах місцевого самоврядування з встановленими відповідно до законодавства посадовими повноваженнями щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, та на яку не укладено трудовий договір.
Матеріалами справи встановлено, що на момент прийняття розпорядження № 70-к від 03 лютого 2025 року посада начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради не була вакантною, оскільки на цю посаду була призначена позивачка на умовах трудового договору відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відтак, конкурс на зайняття цієї посади не міг проводитись відповідно до Порядку №169.
Водночас, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» визначено умови проведення конкурсу на зайняття посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування, на які призначено осіб у період воєнного стану.
Так, за змістом абз.3 ч.7 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» конкурс на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті оголошується після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 22 травня 2025 року у справі № 340/6569/23.
Таким чином, конкурс на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради може бути оголошений та проведений лише у порядку, передбаченому абз.3 ч.7 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», тобто протягом шести місяців після припинення чи скасування воєнного стану.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає протиправним проведення відповідачами конкурсу на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради на підставі розпорядження № 70-к від 03 лютого 2025 року.
При цьому суд відхиляє доводи відповідачів про відсутність порушення оскаржуваним розпорядженням № 70-к від 03 лютого 2025 року прав позивачки у зв'язку з тим, що при призначенні на посаду ОСОБА_1 була обізнана про строковий характер трудових відносин, зокрема до призначення на цю посаду переможця конкурсу, відтак розуміла, що у разі проведення конкурсу вона може бути звільнена з цієї посади до моменту призначення переможця конкурсу.
Так, позивачку було призначено на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради з 03 квітня 2023 року на підставі Розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області від 30 березня 2023 року №153-к до призначення переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.7 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» граничні строки перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті становлять 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Таким чином, з урахуванням положень вказаної норми Закону, датою припинення трудових відносин позивачки та відповідача за умовами строкового трудового договору сторонами визначено настання однієї з подій: припинення чи скасування воєнного стану або призначення на цю посаду іншої особи за результатами конкурсу. В будь якому випадку перебування позивачки на посаді не може бути довшим ніж 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
В свою чергу конкурс на заміщення посади начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради може бути проведений протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Відтак, дата закінчення строку трудового договору з позивачкою з підстав призначення на цю посаду іншої особи за результатами конкурсу, не може передувати даті припинення чи скасування воєнного стану.
Тому, проведення конкурсу на посаду, на якій перебуває позивачка та яка не є вакантною, очевидно порушує права позивачки на працю, оскільки проведення такого конкурсу за відсутності встановлених законом підстав суперечить принципу належного урядування та правової визначеності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження № 70-к від 03 лютого 2025 року відповідачем не дотримані.
Тому, підпункт 1.1 розпорядження міського голови про оголошення конкурсу на вакантну посаду начальника Управління від 03 лютого 2025 року №70-к є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки колегія суддів вважає протиправним та скасовує підпункт 1.1 розпорядження Світловодського міського голови № 70-к від 03 лютого 2025 року про проведення конкурсу на заміщення посади начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення за результатами такого конкурсу також колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від первинної позовної вимоги. На переконання суду протиправність призначення спірного конкурсу має наслідком визнання протиправним рішення, яке прийнято за результатами його проведення. Інакше неможливим є відновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду.
Щодо визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови «Про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Управління» від 17 квітня 2025 року №239-К», то колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають оскільки, розпорядження (наказ) по призначення на посаду працівника за своєю суттю є актом ненормативного характеру який вичерпує свою дію фактом його виконання, початком виконання посадових обов'язків призначеною особою, а тому у зв'язку з задоволенням позовних вимог в частині скасування результатів конкурсу, оформлених пунктом 3 рішення конкурсної комісії за результатами проведення конкурсу на заміщення вакантних посад виконавчих органів Ради від 20 березня 2025 року №1, в силу положень пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови «Про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Управління» від 17 квітня 2025 року №239-К» не підлягає задоволенню.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24 листопада 2021 року у справі № 520/126/21, від 09 червня 2022 року у справі №520/373/21.
Щодо стягнення середнього заробітку.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).
Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Порядку, в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом 1 або 2 цього пункту, на середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді.
Згідно довідки Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради від 25.04.2025, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням становить 1445,36 грн.
Враховуючи час вимушеного прогулу з 01.05.2025 до дати постановлення рішення 02.12.2025 на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 312 197,76 грн. (216 робочих дні вимушеного прогулу * середньоденне грошове забезпечення 1445,36 грн.).
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
В постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21, від 13 березня 2023 року у справі №405/3877/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.005731.
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивачкою не доведено і судом не встановлено, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів не надано. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Вказані висновки суду відповідають позиції Верховного Суду з питань стягнення моральної шкоди, що знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 07 лютого 2023 року по справі № 823/2108/18 та від 17 січня 2024 року по справі № 580/1015/21.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 241-245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати підпункт 1.1 розпорядження Світловодського міського голови про оголошення конкурсу на вакантну посаду начальника Управління від 03 лютого 2025 року №70-к.
Визнати протиправними і скасувати пункт 3 рішення конкурсної комісії за результатами проведення конкурсу на заміщення вакантних посад виконавчих органів Ради від 20 березня 2025 року №1.
Визнати протиправним і скасувати розпорядження Світловодського міського голови «Про звільнення ОСОБА_1 » від 17 квітня 2025 року №240-К.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради.
Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2025 року по день ухвалення рішення суду про поновлення 02 грудня 2025 року в розмірі 312 197,76 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 3 936,40 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 3 936,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко