02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27277/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року (суддя Турлакова Н.В.) по справі №160/27277/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 101 від 20 серпня 2025 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивачем також подано заяву про забезпечення позову, у якій просив суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані із призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Заява обгрунтована тим, що якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті, існує очевидна небезпека, що відповідач призве позивача на військову службу до завершення судового розгляду, оскільки до моменту вирішення спору по суті, відповідач керуючись своїм оскаржуваним рішенням, може в будь-який момент вчинити дії щодо призову позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти
значних зусиль та витрат.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанови нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач фактично висловлює свою незгоду з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову. Позивач вказує на те, що у спірному випадку існує реальна загроза порушення прав позивача, оскільки відповідач в будь-який час може прийняти рішення про мобілізацію, що приведе як до порушення прав позивача так і до неможливості виконання рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача, так як чинне законодавство не передбачає механізму звільнення з військової служби на підставі судового рішення, яке скасовує попередню відмову ТЦК у наданні відстрочки.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного України (в редакції на час вирішення судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову), позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, за положенням КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наведених позивачем у заяві обставин не вбачається підстав для забезпечення позову, з огляду на таке.
Як вже було зазначено, в обґрунтування для вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на можливий призов його за мобілізацією, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки звільнення з військової служби на підставі судового рішення, яке скасовує попередню відмову ТЦК у наданні відстрочки, є неможливим.
Фактично такі ж підстави зазначені позивачем і в апеляційній скарзі.
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами.
З цього приводу слід зазначити, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. При цьому, наведена позивачем гіпотетична ситуація (можливій призов за мобілізацією до вирішення цього спору у суді), не свідчить про неможливість виконання рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача, оскільки вказані позивачем обставини жодним чином не перешкоджають визнанню неправомірним оскаржуваного у цій справі рішення відповідача та зобов'язання останнього надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача про те, що чинне законодавство не передбачає механізму звільнення з військової служби на підставі судового рішення, яке скасовує попередню відмову ТЦК у наданні відстрочки, але вказане не перешкоджає позивачу ініціювати інші способи захисту права, якщо судом буде встановлено порушення такого права (права на відстрочку).
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволення апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року по справі №160/27277/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 02.12.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров