02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/3712/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року (Батрак І.В.) суддя в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.03.2025 №0303619-2411-0829-UA23060070000082704, винесене відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не має з огляду на те, що позивачу на праві власності належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 234,7 кв.м, то для даної нерухомості встановлена нульова ставка податку, що підтверджується абз. 1 пп. 2.5.2 п. 2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49). Наголошує, що станом на сьогоднішній день Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для будинків площа яких не перевищує 250 кв. м, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що рішенням ЗМР від 28.01.2015 №5, пільги зi сплати податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, для фізичних осіб у вигляді зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності таких осіб - платників податку, визначені незалежно вiд їx соціального статусу, майнового стану та рівня доходів. Водночас, мiсцевi ради встановлюють пільги з податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, що сплачується на вiдповiднiй територiї з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб, які визначаються виходячи з майнового стану та рівня доходів таких осіб. Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року. (підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПКУ). Типи об'єктів житлової нерухомості визначені підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, зокрема, будiвлi, вiднесенi до житлового фонду, поділяються на житлові будинки, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах тощо. Отже, ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням мiсцевої ради, залежно вiд місця розташування та типів таких об'єктів, а не вiд бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток. Крім того, ПКУ не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ. При прийнятті рішень, з питань місцевих податків та зборів, у тому числі податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки органам місцевого самоврядування слід керуватись правилами, встановленими ПКУ.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником будинку, загальною площею 234,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані обставини зокрема встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі №280/3134/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024, яким Позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволені. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.02.2024 №0057607-2409-0830-UA23060070000082704 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік на загальну суму 7684,90 грн.
05.05.2025 позивач отримала винесене ГУ ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 25.03.2025 №0303619-2411-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (житловий будинок), за 2024 рік у сумі 8143,70 грн.
Вважаючи прийняте ГУ ПДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду про його скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пунктом 266.3 статті 266 ПК України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4 статті 266 ПК України встановлені пільги із сплати податку.
Зокрема, за змістом підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За правилами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також статтею 143 Конституції України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За змістом пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Відповідно до пункту 12.4 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:
12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення).
Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №5, від 26 лютого 2016 року №30, від 25 серпня 2016 року №50, від 21 грудня 2016 року №49, від 26 квітня 2017 року №51, від 27 травня 2020 року №49 вносились відповідні зміни.
Пунктом 2.4 Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Абзацами 1-6 підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення визначено, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підприємства, установи та організації, яким відповідно до законодавства України присвоєно ознаку неприбутковості, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями), звільняються від нарахування та сплати податку з об'єктів житлової нерухомості.
Пільги з податку, що сплачується на території міста з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:
- об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої цим рішенням;
- об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пункт 2.5 Положення визначає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Відтак, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжя щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2024 році, зокрема, для будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м.
Крім того, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, які, зокрема, для будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв.м.
Отже, законодавцем відрізняються поняття «нульова ставка податку на нерухоме майно» та «пільга зі сплати податку» як неоподатковувана площа, на яку зменшується база оподаткування податком.
Так, нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів (в Положенні - для будинку/будинків 250 кв.м), а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується.
Проте у разі, якщо площа для будинку/будинків незалежно від їх кількості перевищує 250 кв.м, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, а ставка податку 1%, як передбачено Положенням.
У випадку, якщо загальна площа об'єктів оподаткування перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, пільга з податку не надається.
Відтак, Положенням встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2024 році, зокрема, для будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 м.кв.
ОСОБА_1 є власником будинку, загальною площею 234,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ., що не перевищує 250 кв.м.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2024 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування 120 кв.м, а не 250 кв.м, що є протиправним.
Колегія суддів враховує, що міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів, незалежно від їх кількості, то податок на будинок/будинки незалежно від їх кількості, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 250 кв.м, згідно з рішенням Запорізької міської ради оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.
В цьому випадку при прийнятті податкового повідомлення-рішення, правомірність якого є предметом апеляційного перегляду, контролюючий орган не застосував чинні рішення органу місцевого самоврядування в частині встановлення пільг для фізичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України, що призвело до протиправного визначення податкового зобов'язання.
Отже, доводи відповідача про безпідставність застосування до об'єктів нерухомості, що перебувають у власності позивача, ставок податку, що суперечать податковому законодавству є необґрунтованими, оскільки органи місцевого самоврядування не мають право збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України.
Суд зауважує, що орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями із встановлення пільг, залежно від майна, яка є об'єктом оподаткування.
Рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та рішення міської ради, якими внесені зміни до цього положення та якими встановлено нульову ставку податку для будинків, площа яких не перевищує 250 кв. м, є чинними і повинні застосовувались до спірних в цій справі правовідносин.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров