02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30380/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу. ОСОБА_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
зобов'язати призначити та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, з урахуванням проведеного на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 (справа № 160/1487/23) перерахунку пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24.12.2010 позивачці призначено пенсію за вислугу років. Однак, 05.01.2011 позивачка відновила роботу вчителем і пенсія за вислугою років позивачу фактично не виплачувалась. Вказує, що у зв'язку з набуттям позивачкою права на пенсію за віком за зверненням останньої їй з 22.06.2022 призначено пенсію за віком на загальних підставах. Зазначає, що призначаючи позивачці пенсію за віком ГУПФУ в Дніпропетровській області не нарахував та не виплатив позивачці грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Стверджує, що на звернення позивачки щодо призначення та виплати вказаної грошової допомоги відповідачем листом від 08.08.2024 надано відповідь про те, що така грошова допомога не була виплачена у зв'язку з тим, що вона отримувала пенсію за вислугу років. Вважає відмову відповідача протиправною. Просить позов задовольнити.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що оскільки ОСОБА_1 вже отримувала пенсію за вислугу років (до її переведення на пенсію за віком в межах одного виду) - право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій в неї відсутнє.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років з 24.12.2010 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У зв'язку з досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах.
З 22.06.2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023р. у справі 160/1487/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2022 за №912340119262, яким призначено пенсію за віком на підставі частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як переведення із одного виду пенсії на інший та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 22.06.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
16 липня 2024 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.08.02024 повідомлено позивачку про те, що вона отримувала пенсію за вислугу років раніше, отже право на виплату грошової допомоги відсутнє.
Позивачка, не погодившись з правомірністю відмови у виплаті грошової допомоги, звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 відповідно до Закону України № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд.
У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як свідчать встановлені обставини справи, ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років з 24.12.2010 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 у справі 160/1487/23, на підставі заяви від 29.12.2010 виплата пенсії за вислугу років була припинена у зв'язку працевлаштуванням за спеціальністю.
У зв'язку з досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах.
З 22.06.2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 року у справі №310/3774/17 зазначив, що «синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку №1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Зазначені висновки суду касаційної інстанції підтримані у постанові Верховного суду від 05.03.2025 у справі №280/5256/22.
Враховуючи вищезазначені правові позиції Верховного Суду, з огляду на те, що позивачці до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 24.12.2010, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України № 1058-IV.
Крім того, у спірному випадку саме факт реалізації особою права на пенсію будь-якого виду до виходу на пенсію за віком, є визначальним, а не фактичне отримання пенсійних виплат.
Враховуючи вищенаведене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити повністю.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров