01 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6059/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі №280/6059/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.03.2025 обмеження максимальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті пенсії за віком позивачу;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком з 01.03.2025 без застосування обмеження виплати максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат;
стягнути з відповідача перерахувати та виплатити пенсію на користь позивача різницю нарахованої, але невиплаченої суми пенсії за віком за період з 05.08.2024 по червень 2025 року в розмірі 62496,56 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що при виплаті пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно застосовано обмеження та пенсія виплачується в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження з 01.03.2025 максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 за віком;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату (з урахуванням проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 за віком без обмежень максимальним розміром такої пенсії, починаючи з 01.03.2025.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження, передбачені ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», були передбачені до 31 грудня 2017 року. На даний час, як зазначив суд першої інстанції, відсутні будь-які конкретні дані про його скасування або продовження. З цих підстав суд зазначив, оскільки з 01.01.2018 (по даний час) законодавець не продовжив дію обмеження пенсії максимальним розміром, то є підстави для висновку, що тимчасова дія
обмеження пенсії, що встановлена частиною 3 статті 27 Закону №1058-IV втратила свою силу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Фактично позиція відповідача полягає в тому, що при визначенні розміру пенсії правомірно застосовані обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки це прямо передбачено ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV з 05.08.2024.
На запит позивача, листом від 02.06.2025 №9215-8884/П-02/8-0800/25 відповідач із посиланням на приписи ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повідомив, що розмір її пенсії до виплати обмежений максимальним розміром з часу призначення (з 05.08.2024) та станом на теперішній час становить 23610,00грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо обмеження його розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У спірному випадку позивачу призначено пенсію за віком на умовах, передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Частиною першою статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058 (у редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказане положення частини третьої статті 27 Закону № 1058 є чинним та неконституційним не визнавалося.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність застосування відповідачем обмежень розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що обмеження, передбачені ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуються до 31 грудня 2017 року, в той час як пенсія позивачу виплачується у 2025 році.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з тих підстав, що частина третя статті 27 Закону № 1058 складається з двох речень, положення першого з яких не містять часових обмежень щодо застосування цього правила, а саме правила того, що пенсія не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і вказане є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.3176, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №280/6059/25 - скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 01.12.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров