Єдиний унікальний номер № 285/5481/25
Провадження № 1-кп/0285/815/25
02 грудня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Звягель кримінальне провадження № 285/5481/25 (12025060530000490) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,-
встановив:
В провадженні Звягельського міськрайонного суду Житомирської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
02 грудня 2025 року надійшло клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили застосувати більш м'який запобіжний захід. Захисник обвинуваченого подав письмове заперечення, в якому просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, а у разі неможливості застосування домашнього арешту визначити альтернативний запобіжний захід у виді застосування застави в порядку ст.ст. 182,183 КК України.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розгляду, ухвалою слідчого судді від 13.08.2025 року, до обвинуваченого ОСОБА_4 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року.
Обираючи запобіжний захід, слідчий суддя виходив з наявності ризиків, які давали підстави для задоволення клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується, однак судове слідство по даному провадженню не закінчено і потребує значного часу для розгляду.
Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).
Оцінюючи вищевказані обставини, суд керується практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).
Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, здійснювати вплив на свідків, які в судовому засіданні не допитані, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у великій кількості епізодів збуту наркотичних засобів, що вказує на його негативне ставлення до встановлених в суспільстві правил та норм поведінки.
Крім того, суд враховує, що особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, що свідчить про явний суспільний інтерес який безпоседньо стосується безпеки суспільства, здоров'я громадян та дотримання закону, а тримання під вартою виправдовується через високі ризики, пов'язані з цими злочинами.
Отже, продовження існування на даний час зазначених вище обставин у їх сукупності, та відсутність доказів на підтвердження факторів, які б свідчили про зменшення ризиків, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних на даний час умов. В зв'язку з чим, суд клопотання прокурора задовольняє та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ще на 60 днів, тобто до 30.01.2026 року включно, а в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовляє.
Щодо клопотання захисника про визначення розміру застави у разі продовження запобіжного заходу у виді тримання підвартою, суд приходить до висновку не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 30 січня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом п'яти днів з дня оголошення.
Головуючий