Справа № 161/23119/25
Провадження № 2-а/161/411/25
26 листопада 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Антіпової Т.А., за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
10.11.2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 5196 від 29.10.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 грн. 00 коп., передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити.
Позов обґрунтовує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5196 від 29 жовтня 2025 року позивача було визнано винним в порушенні норм ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів від 30 грудня 2022 року № 1487, що містить склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Зазначає, що зі змісту постанови неможливо встановити, яким чином було здійснене оповіщення про наявність повістки, та обов'язок позивача з'явитися 14.10.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також в постанові відсутній час, на який необхідно було з'явитися, дата складання повістки, особа якою була підписана повістка та інформація про належне оповіщення про виклик позивача за повісткою.
Вважає вищевказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. За наведених обставин просить визнати вказану постанову протиправною та скасувати її, провадження у даній справі закрити.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2025 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 21).
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв (а.с. 22, 24).
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
26 жовтня 2025 року оператором ІНФОРМАЦІЯ_2 , ст. солдатом ОСОБА_2 було складено у відношенні ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП № 5196.
Як вбачається із змісту протоколу, ОСОБА_1 , не з'явився за повісткою №5068051 на 14.10.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (а.с.12).
ОСОБА_1 був присутній під час складання протоколу, йому були роз'яснені його права та обов'язки, визначені статтею 268 КУпАП, доведено зміст статті 63 Конституції України та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 29 жовтня 2025 року.
29 жовтня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 5196 від 29 жовтня 2025 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень (а.с.7).
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 29 жовтня 2025 року, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не з'явився по повістці №5068051, що зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14 жовтня 2025 року.
Своїми діями порушив вимоги ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року». Постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000, 00 грн.
Відповідно до пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487, - призовники, військовозобов'язані та резервісти у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану повинні уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Такий термін для уточнення персональних даних закінчився 16 липня 2024 року.
Як вбачається із застосунку «Резерв +» (електронний ВОД), ОСОБА_1 персональні дані оновив вчасно, а 05.11.2025 року - востаннє, про що міститься відповідна відмітка (а.с.15).
До матеріалів справи долучено електронну копію повістки № 5068051 на ім'я ОСОБА_1 . Мета виклику - для уточнення даних (а.с. 14)
Відповідно до ч. 1 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 статті 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У відповідності до ч. 3 статті 13 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 статті 14 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Відповідно до п. 10 ч. 3 статті 14 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону.
Таким чином, суд констатує, що обов'язок уточнити персональні дані як військовозобов'язаного ОСОБА_1 виконав своєчасно та в повному обсязі. А подальша актуалізація таких даних у відповідності до ч. 3 статті 14 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» повинна була здійснюватись виключно на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Внаслідок чого, суд констатує, що у посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 взагалі не було підстав здійснювати виклик ОСОБА_1 на 10.00 годин 14 жовтня 2025 року саме для уточнення даних. Та з підстав, визначених у примітці до позивача не підлягали до застосування положення статті 210 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 в обґрунтування поданого позову посилається на обставину, згідно якої він не отримував повістку № 5068051 та взагалі не був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену дату.
Також суд звертає увагу, що з електронної копії повістки № 5068051 взагалі не вбачається, яким чином остання була направлена позивачу ОСОБА_1 для його повідомлення про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, вбачається, що остання адресована за місцем проживання позивача - АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Як вбачається із застосунку «Резерв +» (електронний ВОД), ОСОБА_1 належним чином оновив персональні дані та зазначив контактний номер телефону, а саме - НОМЕР_1 (а.с. 15).
Відповідно до абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
При цьому, жодних доказів, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано ДП «Укрпошта» достовірно відомий їм номер телефону ОСОБА_1 , а посадовими особами ДП «Укрпошта» було виконано обов'язок належного повідомлення позивача про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК» саме за наявним номером телефону.
Відповідно до абз. 4 п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Суд звертає увагу, що стороною відповідача взагалі не надано суду рекомендоване поштове відправлення із повісткою № 5068051, що повністю суперечить порядку оповіщення одержувача, передбаченого п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270.
Відповідно до п. 86 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв'язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що отримавши матеріали позовної заяви з додатками, представник відповідача не скористався правом на подання відзиву на позов. Крім того, ухвала суду від 12 листопада 2025 року в частині витребування у відповідача доказів залишилась без виконання.
В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 у справі №537/4012/16-а та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 як відповідач по справі та суб'єкт владних повноважень повністю самоусунувся від обов'язку доказування правомірності свого рішення - оскаржуваної постанови № 5196 від 29 жовтня 2025 року.
Крім того, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А тому, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі ст.ст. 38, 210, 247, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 5196 від 29 жовтня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, - визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень) 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3
Повний текст рішення складений 01 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Т.А. Антіпова