11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/2130/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 р. (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі №160/2130/25 за позовом ОСОБА_1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії №2, про визнання протиправними дій, скасування довідки та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними дії Обласної медико - соціальної експертної комісії в частині визнання його інвалідом ІІІ групи; скасувати довідку до акту огляду Обласної медико-соціальної експертної комісії від 24 грудня 2024 р. серія 12 ААГ 573978, видану обласною медико-соціальною експертною комісією; зобов'язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №2 направити позивача на повторну медико-соціально експертну комісію.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він був призваний на військову службу по мобілізації згідно Указу Президента України № 69/2022 з 10.03.2022 року до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час військової служби він отримав поранення та неодноразово проходив лікування. З 19.12.2023 позивачу була встановлена 2 група інвалідності, а з 01.01.2025 - 3 група інвалідності, про що відповідачем видано довідку до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серія 12 ААГ № 573978 від 24.12.2024. Позивач вважає, що медико-соціальною експертною комісією без достатніх на те підстав була змінена група інвалідності з другої на третю, оскільки він отримав тяжке поранення. Відтак, він має право на проведення повторного МСЕК у зв'язку з тим, що йому було невірно встановлено група інвалідності.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені доводи позовної заяви.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період з 26.02.2023 по 28.02.2023 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується копією довідки №2337 від 10.07.2023 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час військової служби позивач отримав поранення та неодноразово проходив лікування. 20.12.2023 ОСОБА_1 був первинно оглянутий обласною МСЕК № 3 та визнаний особою з інвалідністю другої групи (захворювання, так, пов'язане з захистом Батьківщини), з 19.12.2023 строком на 1 рік, з наступним переоглядом 20.12.2024 року. Захворювання, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини». 24.12.2024 ОСОБА_1 був повторно оглянутий обласною МСЕК №2, яка встановила йому третю групу інвалідності строком на 1 рік з повторним переоглядом 01.01.2026. Захворювання, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Вказане підтверджується копією довідки до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серія 12 ААГ № 573978 від 24.12.2024.
Не погоджуючись із результатом повторного огляду та встановлення йому другої групи інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення відповідачем порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, а вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Спірні правовідносини регулюються Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009, і приписи якого застосовувались до 01 січня 2025 р. у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1338 від 15.11.2024.
Пунктом 3 Положення № 1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п.11 Положення № 1317 про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно пункту 17 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Скаржник/позивач наполягає на тому, що «медико-соціальною експертною установою без достатніх на те підстав» йому була змінена група інвалідності з другої на третю. При цьому, які саме підстави слугували для такого висновку позивача позовна заява та апеляційна скарга не містять. Позивач долучив до позовної заяви копії медичних документів, які свідчать про стан його здоров'я, вважаючи, що вони підтверджують необхідність встановлення саме другої групи інвалідності.
Однак, за правовим висновком Верховного Суду у справі № 0540/7965/18-а при розв'язанні спору щодо оскарження рішення МСЕК суд, у першу чергу, перевіряє дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу, тоді як вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе.
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що при повторному огляді позивача не встановлені ознаки, визначені абз. 9-11 пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317, які є підставою для встановлення другої групи інвалідності.
Скаржник/позивач, у свою чергу, не навів доводів про те, які саме порушення порядку проведення експертизи у грудні 2024 року були допущені відповідачем та/або які документи, що були надані позивачем, не розглянуті, не враховані при встановленні групи інвалідності.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, тому не є підставами, визначеними статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 р. в адміністративній справі №160/2130/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 листопада 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш