02 грудня 2025 р.Справа № 573/1691/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Черкашина М.С., м. Білопілля, по справі № 573/1691/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Супруненко В. В.
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
19.08.2025 року ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Білопільського районного суду Сумської області з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, поліцейського першого взводу 2 роти 1 батальйону Супруненка Віталія Валентиновича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій позивач просив:
- скасувати постанову серії ЕНА № 5464485 від 12.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2025 року у справі № 573/1691/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до поліцейського першого взводу 2 роти 1 батальйону СУПРУНЕНКА Віталія Валентиновича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 березня 2024 року у справі № 638/22691/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було застосовано норми, закріплені у п. 8.11. ПДР щодо можливості проїзду на «жовтий» сигнал світлофора, у випадках коли водій не може зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування. Крім того, апелянт посилається, що у постанові про адміністративне правопорушення зазначались інші обставини, а саме: «18.08.2025 року о 16:39:14 год. у м. Суми, по вуд. Сумської тероборони (Ковпака), 12, водій ( ОСОБА_1 ) керуючи ІЗ проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора чим порушив п. 8.7.3.г ПДР», а також: «місце розгляду справи:«Сумська, Сумський, м. Суми, вулиця Сумської тероборони (Ковпака) 12», тобто місце скоєння правопорушення та місце розгляду справи про адміністративного правопорушення, відображені у постанові не співпадають з відеозаписом та поясненням відповідачів.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2025 року о 17:02:42 годині відповідачем - поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Супруненко В. В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5464485 від 12.08.2025 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 12.08.2025 року о 16:39:14 год. у м. Суми, по вул. Сумської тероборони (Ковпака), 12, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений «жовтний» сигнал світлофора чим порушив п. 8.7.3.Ґ ПДР - порушення проїзду на заборонений сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач ОСОБА_3 виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проїхав перехрестя на забороняючий «жовтий» сигнал світлофора, що є порушення п.8.7.3. «ґ» ПДР.
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача до суду будо додано відеозапис, на якому відображено, що на 16:37:44 сек. «зелений» сигнал світлофора почав мигати, автомобіль поліції, рухався по зустрічній смузі та почав гальмувати, далі о 16:37:45 сек. загорівся «жовтий» сигнал світлофора та автомобіль під керуванням позивача здійснив проїзд перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, закінчуючи проїз перехрестя о 16:37:47 вже фактично на "червоний" сигнал світлофора, тобто, позивач не зупинився перед світлофором на «жовтий» заборонений сигнал, не виконав вимоги і п.8.10 ПДР.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Окрім того, частиною другою статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Частиною третьою статті 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, тоді як в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов'язана з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що у випадку заперечення факту вчинення правопорушення, суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування, в силу вимог частини другої статті 77 КАС України, повинен довести правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень.
Як встановлено з матеріалів справи, 12 серпня 2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Супруненко В. В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5464485 від 12.08.2025 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що 12.08.2025 року о 16:39:14 год. у м. Суми, по вул. Сумської тероборони (Ковпака), 12, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений «жовтний» сигнал світлофора чим порушив п. 8.7.3.Ґ ПДР - порушення проїзду на заборонений сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Зі змісту приведеної постанови встановлено, що до постанови додається запис з нагрудної відеокамери Motorola Solutions VB-400 №471192, з відеореєстратора Xiaomi Yi Car DVR.
Згідно із частиною п'ятою статті 14 Закону України “Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону України “Про дорожній рух»).
Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 “Про правила дорожнього руху».
Відповідно до п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно із п. 8.10 Правил дорожнього руху у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 “Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Пунктом 8.11 Правил дорожнього руху передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Тобто, за вимогами Правил дорожнього руху водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), а за відсутності розмітки - не ближче ніж за 10 м перед світлофором чи пішохідним переходом, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху та не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Доводячи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем подано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву відеозапис (2025_0812_163600_1.mp4) з автомобільного відеореєстратора Xiaomi Yi Car DVR .
Оглянувши вказаний відеозапис колегія суддів апеляційного суду зазначає, що на ньому зафіксовано момент руху транспортного засобу Toyota Avensis.
При цьому, із вказаного відеозапису неможливо встановити дійсну відстань перебування транспортного засобу до світлофора в момент вмикання на ньому жовтого сигналу, як і неможливо встановити відстань відповідного транспортного засобу до перехрестя в момент вмикання мигаючого жовтого сигналу світлофору.
Крім того, з відеозапису (2025_0812_163600_1.mp4) неможливо встановити, чи була наявна розмітка стоп-лінії перед пішохідним переходом по полосі, в якій рухався транспортний засіб під керування позивача (чи була затерта/невидна).
При цьому, пунктом 8.11 Правил дорожнього руху надано право водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, із переглянутого відеозапису колегія суддів робить висновок, що наявними доказами не доведено, що на полосі, по якій рухався автомобіль під керування позивача, була наявна розмітка 1.12 (стоп-лінія) та не доведено, що на момент ввімкнення жовтого сигналу світлофора позивач знаходився не ближче ніж за 10 метрів перед світлофором та пішохідним переходом, у зв'язку з чим відповідно мав можливість зупинити транспортний засіб не вдаючись до екстреного гальмування.
Відтак, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджено те, що позивач мав змогу, без застосування екстреного гальмування, зупинити керований ним транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 Правил дорожнього руху, зокрема: перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), а за відсутності розмітки - за 10 м перед світлофором чи пішохідним переходом.
В той же час, обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення за приписами статті 77 КАС України покладено саме на відповідача.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами позивача, які викладено в апеляційній скарзі, про те, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції відсутності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною ч. 2 ст. 122 КУпАП України на підставі постанови серії ЕНА № 5464485 від 12.08.2025 року, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи та невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 484,48 грн. відповідно квитанції від 18.08.2025 року (а.с. 8) та за подання апеляційної скарги 726,72 грн. відповідно до квитанції від 17.10.2025 (а.с.79), а за результатом судового розгляду справи позовні вимоги задоволено, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн. (484,48 + 726,72).
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26.09.2025 по справі № 573/1691/25 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 5464485 від 12.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова