02 грудня 2025 р. Справа № 520/26207/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/26207/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, компенсації за період з 01.07.2023 по 10.11.2023 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, компенсації за період з 01.07.2023 по 10.11.2023 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку в день його звільнення з військової служби 07.10.2023;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби на суму 157032,61 грн за період з 07.10.2023 по 10.11.2023.
06.10.2025 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням поважних причин та наданням доказів поважності причин пропуску цього строку.
13.10.2025 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви про поновлення строку на звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через свого представника Коломойцева М.М., подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення в розрізі строків звернення до суду, та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що вперше до суду із зазначеними позовними вимогами він звернувся 27.12.2023, тобто в межах встановлених законом строків, що підтверджується ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 про відкриття провадження у справі №520/37922/23. 30.09.2025 судом була постановлена ухвала про залишення позову у справі №520/37922/23 без розгляду у зв'язку з підписанням та поданням від імені позивача позову адвокатом без належних на те повноважень. Позивач, використовуючи право, передбачене ч.4 ст.240 КАСУ, звернувся до суду повторно у даній справі №520/26207/25 02.10.2025, тобто через день після залишення первинного позову без розгляду, отже, без невиправданих зволікань. Також апелянт зазначив, що дійсно між датою проведення остаточного розрахунку (10.11.2023) та датою звернення з даним, повторним, позовом до суду (02.10.2025) сплинув значний строк. Однак, основу цього строку становив проміжок часу та обставини, на які позивач не міг вплинути, а звідси - за законом вчасно подати позов, оскільки справа №520/37922/23 за первинним позовом позивача, де суд не вбачав строк звернення до суду пропущеним, перебувала у провадженні суду більше ніж 01 рік 08 місяців, а отже до моменту залишення без розгляду позову у справі №520/37922/23 - 30.09.2025, позивач не мав права ініціювати позов, який наразі вирішується у справі № 520/26207/25, позаяк тоді, у провадженні ХОАС перебувало б два позови між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що було б зловживанням з боку позивача процесуальними правами, на що прямо вказує п. 2 ч. 2 ст. 45 КАСУ.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з положеннями частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 у період з 14.04.2022 по 07.10.2023.
31.10.2023 на картковий рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі: 79435,48 грн з позначкою «заробітна плата в/ч НОМЕР_1 » та 3177,42 грн з позначкою «заробітна плата в/ч НОМЕР_1 ».
10.11.2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшла грошова сума у розмірі 74419,71 грн з позначкою «заробітна плата в/ч НОМЕР_1 ».
З огляду на отримання зазначених сум, позивач через адвоката звернувся до відповідача за роз'ясненням належності вказаних коштів, у відповідь на що отримав довідки відповідача від 19.12.2023 № 22/2232 та № 22/2233, з яких вбачається, що:
- перерахована на картковий рахунок позивача 31.10.2023 сума у розмірі 79435,48 грн є доплатою додаткової винагороди за липень 2023 року (з урахуванням утриманих податків);
- перерахована на картковий рахунок позивача 31.10.2023 сума у розмірі 3177,42 грн є доплатою додаткової винагороди за серпень 2023 року (з урахуванням утриманих податків),
- перерахована на картковий рахунок позивача 10.11.2023 сума у розмірі 74419,71 грн є грошовим забезпеченням за жовтень 2023 року з 01.10.2023 по 07.10.2023 (з урахуванням утриманих податків).
З огляду на те, що в/ч НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, а також не провела при його звільненні 07.10.2023 остаточного розрахунку, позивач 27.12.2023 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до в/ч НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, компенсації за період з 01.07.2023 по 10.11.2023 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та невиплату, за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, компенсації за період з 01.07.2023 по 10.11.2023 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку в день його звільнення з військової служби 07.10.2023;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби на суму 157032,61 грн за період з 07.10.2023 по 10.11.2023.
Зазначеному позову присвоєно номер №520/37922/23.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 адміністративний позов прийнято до розгляду на відкрито у справі №520/37922/23 спрощене провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №520/37922/23 позовну заяву ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позов у цій справі було подано та підписано адвокатом Коломойцевим М.М. при відсутності належних повноважень на ведення справи.
02.10.2025 представник позивача ОСОБА_2 повторно звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом до того ж відповідача, що і в справі №520/37922/23. При повторному зверненні позову було присвоєно номер №520/26207/25.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням поважних причин та наданням доказів поважності причин пропуску цього строку.
08.10.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про усунення недоліків, в якій він зазначив, що під час первинного звернення до суду з позовом у справі №520/37922/23 позовну заяву було подано 27.12.2023, тобто в межах встановлених строків, що підтверджується ухвалою суду від 16.01.2024 про відкриття провадження у справі №520/37922/23. Однак, більш, ніж через рік після відкриття провадження у справі, а саме 30.09.2025, Харківський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позову у справі №520/37922/23 без розгляду. Позивач 02.10.2025 без неправданих зволікань, через день після залишення первинного позову без розгляду, скориставшись правом, передбаченим ч. 4 ст. 240 КАС України повторно звернувся до суду з відповідним позовом. Також позивач зазначив, що значний проміжок часу між 10.11.2023 та 02.10.2025 існували обставини, на які він не міг вплинути, адже в провадженні суду перебував його позов, а звернення до суду з аналогічним позовом призвело б того, що в провадження ХОАС було б дві аналогічні справи між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що було б зловживання з боку позивача процесуальними правами.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що викладені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не доводять поважності підстав такого пропуску. Позовну заяву в межах справи №520/37922/23, на яку посилається представник позивача, було підписано особою, яка не має права підписувати її. Отже, доказів звернення позивача - ОСОБА_1 до суду в межах встановленого строку з даним адміністративним позовом суду не надано. Також суд зазначив, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №520/37922/23 набрала законної сили 30.09.2025 і станом на 13.10.2025 позивачем не подано апеляційної скарги на вказану ухвалу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Верховний Суд у постановах від 05.05.2022 у справі №380/8976/21, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23, від 14.12.2023 у справі №600/4606/23-а, від 06.03.2024 у справі №600/5050/23-а, від 17.12.2024 у справі №380/25141/23, від 23.04.2025 у справі №260/131/24 виснував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків його виплати стосується заробітної плати військовослужбовця.
Тобто, до спорів щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 233 КЗпП України.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні зі служби, то відповідно до постанови Верховного Суду від 21.11.2024 у справі №620/9315/23 звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, необхідно виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що стали перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом, якщо особа наведене поважні причини пропуску такого строку і надасть належні докази, які це підтверджують.
Представник апелянта зазначає, що вперше до суду із зазначеними позовними вимогами він звернувся 27.12.2023, тобто в межах встановлених законом строків, що підтверджується ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 про відкриття провадження у справі №520/37922/23. 30.09.2025 судом була постановлена ухвала про залишення позову у справі №520/37922/23 без розгляду у зв'язку з підписанням та поданням від імені позивача позову адвокатом без належних на те повноважень. Позивач, використовуючи право, передбачене ч. 4 ст. 240 КАСУ, звернувся до суду повторно у даній справі №520/26207/25 02.10.2025, тобто через день після залишення первинного позову без розгляду. Також апелянт зазначив, що дійсно між датою проведення остаточного розрахунку (10.11.2023) та датою звернення з даним, повторним, позовом до суду (02.10.2025) сплинув значний строк. Однак, основу цього строку становив проміжок часу та обставини, на які позивач не міг вплинути, а звідси - за законом вчасно подати позов, оскільки справа №520/37922/23 за первинним позовом позивача, де суд не вбачав строк звернення до суду пропущеним, перебувала у провадженні суду більше ніж 01 рік 08 місяців, а отже до моменту залишення без розгляду позову у справі №520/37922/23 - 30.09.2025, позивач не мав права ініціювати позов, який наразі вирішується у справі №520/26207/25, позаяк тоді, у провадженні ХОАС перебувало б два позови між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що було б зловживанням з боку позивача процесуальними правами, на що прямо вказує п. 2 ч. 2 ст. 45 КАСУ.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта обґрунтованими з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що з первинним позовом ОСОБА_1 звернувся у грудні 2023 року. Зазначеному позову присвоєно номер №520/37922/23.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 було відкрито провадження у справі №520/37922/23.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Колегія суддів зауважує, що вдруге з позовом апелянт звернувся 02.10.2025, тобто через день після постановлення судом ухвали про залишення позову без розгляду, отже не допустив необ'єктивного зволікання з повторним зверненням до суду.
Вирішуючи питання про поважність наведених скаржником причин пропуску строку звернення до суду, суд має враховувати обставини, які стали підставою для залишення попередньо поданого позову без розгляду, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне судове рішення.
Підставою для залишення позову без розгляду у справі №520/37922/23 стало те, що представник позивача скористався ордером, який був ним використаний у інших справах при представництві інтересів інших осіб.
При цьому при повторному зверненні до суду 02.10.2025 вказаний недолік було виправлено і надано до суду першої інстанції новий ордер.
Також колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 добросовісно покладаючись на дії свого представника очікував, що відповідний позов до суду в його інтересах подано у порядку, встановленому КАС України.
Після постановлення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 про відкриття провадження у справі №520/37922/23 ОСОБА_1 був позбавлений права самостійно звернутись до суду з відповідним позовом, адже позов вже було подано в його інтересах і провадження у справі було відкрито.
Колегія суддів звертає увагу на сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).
З огляду на вищевикладене, враховуючи повторне подання позивачем позову у стислі строки після постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, а також враховуючи обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду неповажними та повернення позовної заяви.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної заяви було допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 294, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі № 520/26207/25 - скасувати.
Справу № 520/26207/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк