02 грудня 2025 р. Справа № 480/1097/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, повний текст складено 26.09.25 по справі № 480/1097/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Луганській області про відмову в перерахунку пенсії № 183450021578 від 22.01.2025 ОСОБА_1 ;
зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи у податкових органах з 01.12.1995 по 03.04.2023 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.93 «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.93 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 13.01.2025 № 7/С/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 13.01.2025 № 8/С/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 13.01.2025 № 13/18-28-11-01-07, починаючи з 14.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за віком. Позивач звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України, в якій просив здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України «Про державну службу», однак рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 22.01.2025 № 183450021578 їй відмовлено у такому переведенні з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки згідно записів трудової книжки вона має достатньо стажу державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016) для призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 22.01.2025 № 183450021578.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області перевести з 14.01.2025 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 01.12.1995 по 03.04.2023 в органах податкової служби.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 211.20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Луганській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Законом України № 889-VIII поширене право на призначення пенсії державного службовця виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Вказує, що періоди роботи працівників/службових осіб державних податкових адміністрацій (інспекцій), посадових осіб державної податкової служби/органів доходів і зборів на посадах, в період на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Посилається на те, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працювала на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державних службовців, не мала стажу роботи 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та не мала 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Зазначає, що оскільки в силу ч. 5 ст. 45 Закону України 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, то територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду. Також зазначає, що вимога покласти судові витрати на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області витрати позивача на оплату судового збору є також необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що з 19.03.2022 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV).
14.01.2025 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Сумській області, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України «Про державну службу».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Луганській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 22.01.2025 ГУ ПФУ в Луганській області прийняло рішення № 183450021578 про відмову в перерахунку пенсії за віком на умовах, визначених Законом України «Про державну службу».
Зазначене рішення обґрунтоване тим, що періоди роботи працівників/службових осіб державних податкових адміністрацій (інспекцій), посадових осіб державної податкової служби/органів доходів і зборів на посадах, в період на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання періоди роботи не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Тобто, періоди роботи службових (працівників державних податкових інспекції), в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком згідно Закону України № 1058-ІV з 19.03.2022.
Відповідно до трудової книжки від 25.03.1986 серії НОМЕР_1 , яка наявна в пенсійній справі, в період з 01.12.1995 по 03.04.2023 ОСОБА_1 працювала на посадах в органах Державної податкової служби, в зазначений період було присвоєно спеціальні звання:
з 03.01.1996 - «Інспектор податкової служби ІІІ рангу»;
з 29.01.1999 - «Інспектор податкової служби ІІ рангу»;
з 29.01.2003 - «Інспектор податкової служби І рангу»;
з 31.01.2005 - «Радник податкової служби ІІІ рангу»;
з 03.03.2008 - « Радник податкової служби ІІ рангу»;
з 01.01.2014 - «Радник податкової та митної справи ІІ рангу».
Враховуючи вищезазначене, пенсійний орган прийшов до висновку, що відсутні підстави зарахування періодів роботи в Державній податковій службі ОСОБА_1 до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 працювала на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державних службовці та не має стажу роботи 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з урахуванням положень пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, оскільки вона досягла встановленого Законом України № 1058-IV пенсійного віку, має необхідний страховий стаж та не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (станом на 01.05.2016), а отже відповідала всім умовам, визначених законодавством, а відтак рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 22.01.2025 № 183450021578, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню. Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд прийшов до висновку, що в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про зобов'язання ГУ ПФУ в Луганській області перевести ОСОБА_1 з 14.01.2025 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 за № 3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періодів її роботи з 01.12.1995 по 03.04.2023. Водночас, щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.93 «Про державну служби» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 13.01.2025 № 7/С/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 13.01.2025 № 8/С/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 13.01.2025 № 13/18-28-11-01-07, суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки заявлені позивачем передчасно. Оцінка розміру пенсії позивача, призначеної з урахуванням даного судового рішення може бути надана лише після проведення пенсійним органом нарахування пенсії.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).
Згідно ст. 5 Закону України № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України № 889-VIII), де в ст. 90 зазначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідно до ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229).
Пунктом 4 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України № 889-VIII.
Приписами ст. 46 Закону України № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Нормою п. 6 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, враховуючи наведене вище, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу», є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону України № 1058-IV.
Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону України № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України № 1058-IV.
Водночас, колегія суддів зазначає, що законодавством визначені умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.
Приписами п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.07.2018 по справі № 569/350/17, від 03.07.2018 по справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 по справі № 591/6970/16-а, від 17.05.2021 у справі № 607/5615/17.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно Закону України № 1058-IV.
Відповідно до довідки ГУ ДПС у Сумській області від 13.01.2025 № 13/18-28-11-01-08 та відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 у період з 01.12.1995 по 03.04.2023 ОСОБА_1 працювала на різних посадах в податкових органах, а саме:
- 01.12.1995- 01.12.1996 - старший державний податковий інспектор-ревізор відділу аудиту доходів юридичних осіб управління аудиту ДПІ у м. Суми;
- 02.12.1996 - 03.05.1998 - старший державний податковий інспектор-ревізор відділу документальних перевірок підприємств та акціонерних товариств управління документальних перевірок юридичних осіб;
- 04.05.1998- 13.06.2000 - головний державний податковий інспектор-ревізор відділу документальних перевірок колективних підприємств та акціонерних товариств управління документальних перевірок юридичних осіб управління ДПІ у м. Суми;
- 14.06.2000 - 01.03.2001 - головний державний податковий інспектор-ревізор відділу документальних перевірок юридичних осіб управління документальних перевірок юридичних осіб управління ДПІ у м. Суми;
- 02.03.2001 - 13.06.2001 - головний державний податковий інспектор-ревізор відділу документальних перевірок юридичних осіб управління податкового аудиту ДПІ у м. Суми;
- 14.06.2001- 01.01.2002 - заступник начальника відділу документальних перевірок юридичних осіб управління податкового аудиту ДПІ у м. Суми;
- 02.01.2002-31.01.2005 - заступник начальника відділу документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю ДПІ у м. Суми;
- 01.02.2005- 31.08.2005 - заступник начальника відділу документальних перевірок суб'єктів господарської діяльності юридичних осіб управління контрольно-перевірочної роботи ДПІ у м. Суми;
- 01.09.2005- 28.03.2006 - головний державний податковий ревізор-інспектор сектору документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в м. Суми;
- 29.03.2006-23.11.2006 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу організації перевірок відшкодування податку на додану вартість управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Сумській області;
- 24.11.2006-10.01.2007- заступник начальника відділу організації перевірок відшкодування податку на додану вартість управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Сумській області;
- 11.01.2007- 02.03.2008 - заступник начальника відділу супроводження окремих перевірок управління аудиту юридичних осіб ДПА в Сумській області;
- 03.03.2008- 07.09.2009 - заступник начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Сумській області;
- 08.09.2009 - 05.10.2009 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Сумській області;
- 06.10.2009- 31.01.2012- головний державний податковий ревізор-інспектор відділу організації перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Сумській області;
- 01.02.2012- 31.05.2013 - головний державний податковий інспектор відділу супроводження особливо важливих та спеціальних перевірок управління податкового контролю юридичних осіб ДПС у Сумській області;
- 01.06.2013-25.06.2014- головний державний інспектор відділу проведення камеральних - перевірок управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Сумській області;
- 28.06.2014 - 08.12.2014 - головний державний ревізор- інспектор відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Сумській області;
- 09.12.2014- 16.11.2015 - головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок з окремих питань та платників податків ризикових категорій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Сумській області;
- 17.11.2015- 17.02.2016 - головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок з окремих питань управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 18.02.2016- 06.06.2016 - головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 07.06.2016 - 02.10.2016 - головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок з окремих питань, ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 03.10.2016- 30.11.2016- заступник начальника відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 01.12.2016-01.02.2018 -головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 02.02.2018 - 02.06.2019 - головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок з окремих питань та окремих платників управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 03.06.2019- 02.09.2019 - головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Сумській області;
- 03.09.2019 - 31.08.2020 - головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок фінансових установ управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Сумській області;
- 01.09.2020 - 04.01.2021 - головний державний ревізор- інспектор відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Сумській області;
- 05.01.2021 - 20.10.2021 - головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Сумській області;
- 21.10.2021 - 03.04.2023 - головний державний інспектор відділу перевірок фінансових 03 операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Сумській області;
- 03.04.2023 - звільнена з посади.
Відповідно до записів у трудовій книжці :
19.01.1996 позивач прийняла Присягу державного службовця;
03.01.1996 - присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби III рангу;
29.01.1999 - присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби II рангу;
29.01.2003 - присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби I рангу;
31.01.2005 - присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби III рангу;
03.03.2008 - присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби II рангу;
01.06.2013 - присвоєно 11 ранг державного службовця;
01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання посадової особи органів доходів і зборів - «Радник податкової та митної справи II рангу»;
03.09.2019 - присвоєно 11 ранг державного службовця.
Таким чином, з 01.12.1995 по 03.04.2023 ОСОБА_1 працювала на посадах у податкових органах України, які змінювали назву з подальшим їх правонаступництвом, де відповідно до займаних посад і стажу роботи, їй присвоювались персональні та спеціальні звання.
Зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення ГУ ПФУ в Луганській області № 183450021578 від 22.01.2025 судом встановлено, що підставою для відмови в переведенні позивача на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» є відсутність стажу державної служби, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VІІІ.
З дослідженої судом трудової книжки серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач працювала в податкових органах з 01.12.1995.
Однак, зазначені періоди роботи позивачці не зараховано до стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За обґрунтуваннями відповідача, викладеними в оскаржуваних у даній справі рішеннях, періоди роботи позивача в податкових органах не зараховані, оскільки посадовим особам податкової iнспекцiї присвоюються спецiальнi звання i вiдповiдно цi посади не належать до посад, вiднесених до категорiї посад державних службовцiв, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII, тому позивач не має необхідного стажу державної служби.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вже згаданої вище норми п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII стаж державної роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) (в тому числі): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.
Зокрема, згідно з додатком до Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби та на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про Державну податкову службу в Україні» (далі - Закон України № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Частиною 7 ст. 15 Закону України № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі «Статтею 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби 344.1. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».
Відповідно до п. 342.4 ст. 342 ПК України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Приписами п. 343.1 ст. 343 ПК України унормовано, що посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.
Відповідно до п. 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Судом встановлено, що позивач прийняла присягу державного службовця (19.01.1996), їй присвоювалися ранги державного службовця та спеціальні звання в період з 03.01.1996 по 03.09.2019.
Стаж державної служби позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Головного управління ДПС України у Сумській області від 13.01.2025 № 13/18-28-11-01-08 про стаж роботи в податкових органах ОСОБА_1 , відповідно до якої станом на 03.04.2023 (дату припинення державної служби та звільнення з посади) стаж роботи позивача складає 27 років 4 місяці 3 дні.
Крім того, стаж державної служби позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Головного управління ДПС України у Сумській області від 13.01.2025 № 7/с/18-28-02-06 про складові заробітної плати для державного службовця, відповідно до якої ОСОБА_1 станом на січень 2025 нарахована надбавка за 5 ранг державного службовця та надбавка за вислугу років у розмірі 50% за стаж державної служби 27 років.
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 ПК України та Порядку № 283.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ.
З огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Таким чином, доводи скаржника про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є необґрунтованими.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем не надано належну оцінку заяві позивача про призначення пенсії від 14.01.2025 та доданим до них документам, зокрема, щодо наявності в позивача стажу роботи на посадах державної служби та щодо зарахування відповідних періодів роботи позивача на державній службі (в податкових органах) згідно трудової книжки.
За викладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 22.01.2025 № 183450021578 є протиправним та підлягає скасуванню.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Луганській області перевести з 14.01.2025 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України від 16.12.1993 за № 3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 01.12.1995 по 03.04.2023 в органах податкової служби.
Щодо посилання в апеляційній скарзі, які стосуються стягнення судом першої інстанції судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Луганській області, а саме те, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, то такі посилання є необґрунтованими, оскільки скаржником не враховано приписів ст. 139 КАС Україні, які судом першої інстанції правильно застосовано, стягуючи із відповідача, як суб'єкта владних повноважень, судові витрати позивача.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Луганській області про скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки апеляційна скарга в цій частині не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 по справі № 480/1097/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий