27 листопада 2025 р. Справа № 440/6941/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, суддя О.О. Кукоба, м. Полтава, по справі № 440/6941/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/6941/24 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/6941/24 змінено, шляхом викладення другого абзацу його резолютивної частини наступним чином:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень".
В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/6941/24 залишено без змін.
25.09.2025 до суду надійшла заява позивача про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення,
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/6941/24 - відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що для проведення безспірного списання коштів з рахунку боржника військової частини НОМЕР_1 , Казначейству необхідно щоб боржник визначив коди класифікації видатків бюджету та рахунки, з яких буде проводитись безспірне списання коштів. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно виснував про відмову у встановленні судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/6941/24.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони про те, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом установлено, що додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/6941/24 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі №440/6941/24 змінено, шляхом викладення другого абзацу його резолютивної частини наступним чином:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень".
В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/6941/24 залишено без змін.
25.09.2025 до суду надійшла заява позивача про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/6941/24, суд дійшов висновку, що виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/6941/24 не вимагає від Військової частини НОМЕР_1 вчинення будь-яких дій з метою її виконання, задля чого необхідним та доцільним було б зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. Також суд зазанчив, що у спірних відносинах немає підстав для зобов'язання територіального органу Державної казначейської служби України подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/6941/24. Натомість з метою виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/6941/24 стягувач має подати відповідну заяву до територіального органу Державної казначейської служби України за місцем знаходження на обліку боржника разом з виконавчим листом від 06.10.2025, виданим Полтавським окружним адміністративним судом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17.
Судом встановлено, що додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/6941/24 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі №440/6941/24 змінено, шляхом викладення другого абзацу його резолютивної частини наступним чином:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень".
В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/6941/24 залишено без змін.
06.10.2025 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 Полтавським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист № 440/6941/24.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012р. № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).
Частиною 1 ст. 2 Закону № 4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, державний орган.
Статтею 3 Закону № 4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеному державному органі відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Так, відповідно до п.2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Пунктом 48 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Судове рішення про стягнення з державного органу судових витрат виконується органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачем виконавчий лист № 440/6941/24 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу пред'явлено у встановленому законом порядку, а також позивачем не надано доказів того, що саме дії відповідача перешкоджають виконанню постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі № 440/6941/24.
Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що відсутні об'єктивні підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності встановлення судового контролю рішення суду першої інстанції залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 440/6941/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складений 02.12.2025 року.