02 грудня 2025 р. Справа № 520/22748/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено по справі № 520/22748/25
за позовом ОСОБА_1
до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича, у якому просить:
визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза стосовно доступу адвоката І. Шапошнікова до 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які мають персональні дані ОСОБА_1 про місце помешкання неправомірною, такою що порушила права позивача зазначені у ст. ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних»;
визнати бездіяльність Височанського селищного голови О. Мороза стосовно доступу адвоката ОСОБА_2 до 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які відносяться до конфіденційної інформації про особу, неправомірною, та такою що порушила права позивача зазначені у ст. 32 Конституції України;
зобов'язати Височанського селищного голову О. Мороза вирішити питання про вилучення у адвоката І. Шапошнікова 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, і які ОСОБА_2 таємно отримав без будь якого дозволу, які мають персональні дані ОСОБА_1 про місце помешкання та конфіденційну інформацію про особу;
зобов'язати Височанського селищного голову О. Мороза вирішити питання про вилучення 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, і які ОСОБА_2 таємно отримав та розповсюдив, без будь якого дозволу, які мають персональні дані ОСОБА_1 про місце помешкання та конфіденційну інформацію про особу, з тих установ до яких їх було незаконно передано ОСОБА_2 ;
зобов'язати Височанського селищного голову О. Мороза забезпечити роботу Височанської селищної ради спрямовану на збереження персональних даних і конфіденційної інформації про ОСОБА_1 , яка знаходиться у Височанській селищній раді.
Також у позовній заяві позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 01.09.2025 у клопотанні позивача про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без руху. Надано позивачу строк протягом п'яти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, шляхом надання до суду оригіналу або копії платіжного документа про сплату судового збору.
Відмовляючи в задоволенні заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції зазначив, що звільненню від сплати судового збору фактично підлягають особи, які не отримують доходу або мають недостатній дохід для можливості сплати судового збору. Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримує пенсійні виплати та річний розмір таких виплат свідчить про можливість сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду в розмірі 1 211.20 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до позовної заяви він надав клопотання про звільнення його від судового збору на підставі того, що позивач отримує виключно пенсію, яка, за висновком Конституційного Суду України, зробленого у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 року, не є доходом, а є одним з видів соціальної виплати, проте суд повернув позовну заяву. Також позивач зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи його клопотання про звільнення від сплати судового збору, встановив, що за подання позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1 211.20 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, тоді як позовна заява позивача містила 3 основні вимоги та 2 похідні. Таким чином позивач вважає, що сума судового збору за позовом перевищує 5 відсотків його сукупного річного доходу, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаний судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, клопотання про продовження строку на усунення недоліків до суду не подав, у зв'язку з чим позовна заява не відповідає вимогам статті 160 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У разі подання позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих заявником доказів на його обґрунтування та вирішити його шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
У цій справі при зверненні до суду з позовною заявою, ОСОБА_3 одночасно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Позивач зазначив, що єдиним його доходом є пенсія, на підтвердження чого надав суду довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про доходи за 2024 рік та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за 1-4 квартали 2024 року. Також, позивач зазначив, що сума сплати судового збору за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік.
Надаючи оцінку заявленому клопотанню про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 01.09.2025 року суд першої інстанції з посиланням на положення частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначив, що згідно з довідкою про доходи ГУ ПФУ в Харківській області № 40 від 06.01.2025, якою підтверджено, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком. Розмір пенсії за 2024 рік склав 47 358.70 грн. Також, долучено копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.02.2025, з якої вбачається, що за період з 1 кварталу по 4 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Застосовуючи положення п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд першої інстанції встановив, що 5 відсотків річного доходу позивача становить 2 367.93 грн (47 358.70 грн (сума, яка була отримана позивачем за 2024 рік згідно наданої довідки) х 0.05).
При цьому суд першої інстанції розрахував, що за подання даного позову позивачу необхідно сплатити 1 211.20 грн за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи це, суд першої інстанції констатував, що розмір судового збору за подачу даного позову (1 211.20 грн) не перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (пенсійні виплати 47 358.70 грн) та дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не є необґрунтованим, не підтверджено достатнім доказами та не підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що зменшення тягаря несення судових витрат є не безумовним обов'язком суду.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
В ухвалі від 10.05.2019 у справі № 9901/166/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним доказом, який може слугувати підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору, є довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік або довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Так, на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надав довідку про доходи ГУ ПФУ в Харківській області № 40 від 06.01.2025, якою підтверджено, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком. Розмір пенсії за 2024 рік склав 47 358.70 грн та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.02.2025, з якої вбачається, що за період з 1 кварталу по 4 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Подані документи доводять, що доходи ОСОБА_3 за 2024 рік склали 47 358.70 грн, а отже 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній рік становлять 2 367.93 грн.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду 25.08.2025.
ОСОБА_3 заявив у позовній заяві такі вимоги:
визнати бездіяльність Височанського селищного голови ОСОБА_4 стосовно доступу адвоката ОСОБА_2 до 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які мають персональні дані ОСОБА_1 про місце помешкання неправомірною, такою що порушила права позивача зазначені у ст. ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних»;
визнати бездіяльність Височанського селищного голови ОСОБА_4 стосовно доступу адвоката ОСОБА_2 до 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, без будь якого дозволу, які відносяться до конфіденційної інформації про особу, неправомірною, та такою що порушила права позивача зазначені у ст. 32 Конституції України;
зобов'язати Височанського селищного голову ОСОБА_4 вирішити питання про вилучення у адвоката І. Шапошнікова 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, і які ОСОБА_2 таємно отримав без будь якого дозволу, які мають персональні дані ОСОБА_1 про місце помешкання та конфіденційну інформацію про особу;
зобов'язати Височанського селищного голову О. Мороза вирішити питання про вилучення 26 заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025, що зберігались у Височанській селищній раді, і які ОСОБА_2 таємно отримав та розповсюдив, без будь якого дозволу, які мають персональні дані ОСОБА_1 про місце помешкання та конфіденційну інформацію про особу, з тих установ до яких їх було незаконно передано ОСОБА_2 ;
зобов'язати Височанського селищного голову О. Мороза забезпечити роботу Височанської селищної ради спрямовану на збереження персональних даних і конфіденційної інформації про ОСОБА_1 , яка знаходиться у Височанській селищній раді.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Колегія суддів зазначає, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
З наведеного висновується, що ОСОБА_1 при зверненні до суду заявив дві позовні вимоги немайнового характеру (про визнання протиправною бездіяльність), та три похідні позовні вимоги (про зобов'язання вчинити дії).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18.01.2024 у справі № 520/495/23.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0.4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року - 3 028.00 грн.
Таким чином, під час звернення до суду позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 2 422.40 грн (3028 грн х 0,4 х 2).
Наведене свідчить, що розмір судового збору за подання позовної заяви (2 422.40 грн) перевищував 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (2 367.93 грн), що відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.
Водночас суд першої інстанції помилково встановив, що позивач заявив одну вимогу немайнового характеру, в той час як з позовної заяви убачається, що позивач заявив дві вимоги немайнового характеру.
Зазначене призвело до неправильного розрахунку судом першої інстанції співвідношення розміру судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги та 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, зокрема, суд першої інстанції помилково виснував про те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору та необґрунтовано повернув позовну заяву позивача, чим порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в цій адміністративній справі.
Одночасно колегія суддів відхиляє посилання скаржника в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-6/2018, оскільки висновок Конституційного Суду України про те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, у справі № 1-6/2018 надано в аспекті податкового законодавства, зокрема положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 по справі № 520/495/23, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали від 25.09.2025 порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 скасуванню, а справа № 520/22748/25 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 по справі № 520/22748/25 скасувати.
Справу № 520/22748/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню .
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий