02 грудня 2025 р. Справа № 520/19801/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) від 13.08.2025 по справі № 520/19801/25
за позовом ОСОБА_1
до Національний університет цивільного захисту України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення остаточного розрахунку при звільненні;
стягнути з Національного університету цивільного захисту України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обрахований шляхом множення показника середньоденної заробітної плати за два останні місяці перед звільненням, на кількість днів затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням обмежень ст. 117 КЗпП, що становить, шість місяців без урахування принципу співмірності, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вказаної ухвали суду представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з вищенаведеною ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що зі змісту позовних вимог не вбачається, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 13.08.2025 про повернення позовної заяви неповно з'ясував обставини, що мають значення в розрізі можливості відкриття провадження, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
1) доказів звернення та / або отримання відповідачем адвокатського запиту, в разі неможливості подання відповідних доказів - зазначити причини неможливості їх подання;
2) доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі, з урахуванням висновків суду в цій ухвалі.
05.08.2025 на виконання вимог вказаної ухвали суду представником позивача надіслано заяву про усунення недоліків разом з документом про сплату судового збору та копією списку згрупованих поштових відправлень від 25.06.2025.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 позовну заяву повернуто позивачу з підстав невиконання вимог суду, визначених в ухвалі від 01.08.2025.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 01.08.2025, а саме не надано до суду копії самого адвокатського запиту, відповідно, копія списку згрупованих поштових відправлень від 25.06.2025 не має жодного значення, оскільки відсутній сам запит, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18, а також Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/14623/22.
Статтею 171 КАС України передбачені дії, які зобов'язаний здійснити суддя після отримання позовної заяви. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя з'ясовує відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Статтею 160 КАС України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка стандартизує структуру позовної заяви, а саме: містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Однак, суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати всі обставини справи в установлений законом спосіб.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з'ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові від 31.08.2023 по справі № 990/114/23 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що: “Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.».
Окрім цього, згідно матеріалів справи, підставою повернення адміністративного позову позивачу стали висновки суду першої інстанції щодо не усунення позивачем недоліків адміністративного позову, а саме не надання позивачем доказів на підтвердження вказаних в позові обставин.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Статтею 161 КАС України встановлено документи, що додаються до позовної заяви.
За правилами ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 169 КАС України).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. 3 ст. 169 КАС України).
Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
Щодо вимог суду надати докази звернення та / або отримання відповідачем адвокатського запиту, в разі неможливості подання відповідних доказів - зазначити причини неможливості їх подання, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Положенням ч. 10 ст. 79 КАС України передбачено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Частиною 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З наведеного слідує, що питання щодо збору доказів, їх належності та допустимості вирішується судом після відкриття провадження у справі, а не під час вирішення судом питання про прийняття позовної заяви. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвал про витребування доказів. Також позивач у випадку не долучення певного доказу до позовної заяви має право заявити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином у разі відсутності у справі доказів, вказана обставина може бути усунута і після відкриття провадження у справі. Крім того, питання щодо витребування доказів суд може вирішити і на стадії відкриття провадження у справі. Питання про достатність, належність та допустимість таких доказів вирішується судом вже на стадії розгляду справи по суті. І тоді суд, який окрім іншого, відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, має можливість під час розгляду справи за необхідності звернутись до відповідача чи інших осіб, які володіють необхідною для встановлення обставин справи інформацією, щодо витребування оригіналів документів, або належним чином завірених копій останніх.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі № 320/3053/19 звернув увагу, що положення частини третьої статті 77 КАС України надають суду право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи. Суд не повинен позбавляти особу права доступу до суду у зв'язку з відсутністю у неї певних документів, які можуть слугувати доказами у справі. Тим більше, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви не перешкоджають суду відкрити провадження по справі, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції формальним підходом до застосування ст.ст. 160, 161 КАС України, та в подальшому поверненням позовної заяви, з урахування приписів ст. 169 цього Кодексу.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Судому викладеними у постанові від 26.10.2023 у справі № 120/6360/23.
Крім того, колегія суддів зауважує що в матеріалах справи міститься копія листа-відповіді відповідача від 03.07.2025 № 8804-3789/8820-01, а тому докази звернення та / або отримання відповідачем адвокатського запиту фактично не перешкоджають розгляду справи № 520/19801/25.
За викладених обставин колегія суддів вважає що судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності цієї справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про повернення позовної заяви позивачу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 по справі № 520/19801/25 - скасувати.
Адміністративну справу № 520/19801/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов