02 грудня 2025 р.Справа № 541/3559/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Шатілова Л.Г., вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський, Полтавська, 37600, по справі № 541/3559/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просив суд:
- скасувати постанову від 21.05.2025 №1/194 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правилами надання послуг поштового зв'язку, обов'язок з'явитися до ТЦК виникає лише після отримання повістки, а факт повернення поштового відправлення з відміткою "адресат відсутній" не може бути єдиним та достатнім доказом умисного ухилення позивача від явки. Зазначив, що не отримував жодних повідомлень про необхідність прибуття до ТЦК, що унеможливлює його явку. Крім того повідомив свій засіб зв'язку із ним, що не позбавляли можливості відповідача зобов'язати з'явитися шляхом повідомлення позивача за наданими ним іншими засобами зв'язку. Відповідач не надав жодних інших доказів, що б підтверджували факт належного оповіщення або доводили умисність дій ОСОБА_1 . Згідно з принципами адміністративного судочинства, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на суб'єкта владних повноважень, тобто на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, переклав цей обов'язок на ОСОБА_1 , що є грубим порушенням. Вказує, що судом першої інстанції не враховані недоліки резолютивної частини оскаржуваної постанови, які свідчать про формальний підхід до її винесення. Згідно оскаржуваної постанови на позивача накладено штраф в сумі 17000 грн. Формулювання обвинувачення, у постанові в загальній формі не відображає конкретної суті дій чи бездіяльності позивача, оскільки не містять усіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У тексті постанови замість конкретного посилання на ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що інкримінується позивачу, визначено лише загальний факт притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, що не дозволяє точно встановити правові підстави рішення. Також вказує, що в оскаржуваній постанові ТЦК наявні дві різні дати: 12.05.2025 (даті складення протоколу) та 15.05.2025 (дата виявлення факту порушення відповідно протоколу, зазначена в постанові). Суд першої інстанції не розглядав і не кваліфікував цю розбіжність. Проте, апелянт вважає, що така помилка в офіційному документі є істотним порушенням.
ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив її відхилити, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2025 у справі №541/3559/25 - залишити без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти її задоволення.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.05.2025 старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1 стосовно ОСОБА_1 , встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Вказано, що 08.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 (Лохвиця) військовозобов'язаному ОСОБА_1 поштовим зв'язком АТ "Укрпошта" була направлена повістка, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), яка повернута у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою. Роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 годині 21.05.2025 року.
Згідно постанови № 1/194 від 21.05.2025 про адміністративне правопорушення, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що 15.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 було виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію позивачем. Вказано, що 08.01.2025 року засобами АТ «Укрпошта» була направлена повістка №1647160 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 14:00 19.01.2025 року для уточнення даних. Гр. Матяш- ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_8 у визначений в повістці час не прибув, про причину неприбуття не повідомив, тобто в особливий період не виконав вимоги абзацу 1, 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с.44).
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п.41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Лохвиця), однак, за викликом не прибув, причини неприбуття відповідачу не повідомив, тому невчинення позивачем дій, які він повинен був вчинити у визначений законом строк, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції, чинній з 29.06.2024 згідно з постановою КМУ № 747 від 25.06.2024) ( далі - Порядок №560) під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
- взяття на військовий облік;
- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Згідно з абз.1 п.34 Порядку № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку (в редакції, чинній з 27.08.2024 згідно з постановою КМУ № 951 від 16.08.2024) у разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з пп.2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.
Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, строки якого неодноразового продовжувалась.
Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов'язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов'язуються виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 03.07.2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Державного демографічного реєстру (а.с. 18-19).
ІНФОРМАЦІЯ_9 (Лохвиця) на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 складено повістку від 04.01.2025 №1647160 за адресою: АДРЕСА_1 , про виклик на 19.01.2025 року о 14:00 год. для уточнення даних, яка відповідно до опису вкладення до рекомендованого відправлення від 04.01.2025 направлена позивачеві та 14.01.2025 повернута до ІНФОРМАЦІЯ_11 (Лохвиця) з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Разом з тим, зі змісту протоколу № 1 від 12.05.2025 встановлено, що 12.05.2025 о 18 год. 02 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме позивачу надсилалась повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_11 (Лохвиця) до 29.01.2025.
Однак, згідно оскаржуваної постанови № 1/194 від 21.05.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що 15.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 було виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію позивачем. Вказано, що позивачу засобами АТ «Укрпошта» була направлена повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 14:00 19.01.2025 року для уточнення даних, однак гр. ОСОБА_1 у визначений в повістці час не прибув, про причину неприбуття не повідомив.
Тобто, вказані протокол та постанова містять істотні розбіжності у датах складення протоколу: у протоколі - 12.05.2025, а у постанові - 15.15.2025, а також у датах на який позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_11 (Лохвиця), а саме в протоколі вказано: до 29.01.2025, а у постанові: на 14:00 19.01.2025.
Таким чином, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складаючи постанову № 1/194 від 21.05.2025 про адміністративне правопорушення відносно позивача змінив обставини, встановлені у протоколі № 1 від 12.05.2025, що є підставою для визнання постанови № 1/194 від 21.05.2025 незаконною.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У ході судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч положенням ч.2 ст.77 КАС України, оскаржувана постанова відповідачем прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.
За цим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.10.2025 по справі № 541/3559/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 21.05.2025 №1/194 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло