01 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/10714/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
-визнати бездіяльність командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) протиправною в частині не розгляду заяви (рапорту) ОСОБА_1 про виключення з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві;
-зобов'язати командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) видати наказ про звільнення зі служби у військовому оперативному резерві ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що відповідно до пункту 141 розділу X Положення «Про проходження громадянами України служби у військовому резерві Державної прикордонної служби України» затвердженого Указом Президента України від 25 жовтня 2019 року № 775/2019, передбачено, що в особливий період на службу у військовому оперативному резерві першої черги в обов'язковому порядку зараховуються громадяни, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають установленим вимогам проходження служби у військовому резерві. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 04 травня 2024 року №386-ОС позивача було звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням встановлених строків військової служби - у строки, визначені Указом Президента України) частини 2 статті 26 Закону, з 07 травня 2024 року. Відповідно до аркушу бесіди з позивачем йому було доведено під особистий підпис що він зараховується для проходження служби у військовому оперативному резерві Державної прикордонної служби України. Таким чином, зважаючи на вищесказане керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у відповідності до військового квитка серії НОМЕР_3 , проходив строкову військову службу, з 01.05.2021 по 07.05.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_4 ).
У відповідності до наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військової частини НОМЕР_4 ) № 386-ОК від 04.05.2024 зарахований до військового оперативного резерву НОМЕР_5 черги Державної прикордонної служби України, направлений до військового оперативного резерву НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ).
Позивач є студентом Чернігівського кооперативного фахового коледжу Чернігівської облспоживспілки, форма здобуття освіти - денна, спеціальність 081 право, дата завершення здобуття освіти 30.06.2027, що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даним Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 675625 від 28.07.2025. Крім того факт навчання позивача підтверджується студентським квитком серії НОМЕР_7 , виданим на ім'я ОСОБА_1 та витягом з наказу № 440У від 15.08.2024 про зарахування ОСОБА_1 на навчання.
У зв'язку в вищезазначеним, позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію » про що зроблено відповідний запис в електронному документі еВОД з додатку Резерв+.
04.08.2025 командиру НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) позивачем подана заява про виключення його з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві.
Листом від 07.08.2025 відповідач відмовив позивачу у звільненні зі служби у військовому оперативному резерві.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення позивача зі служби, у військовому оперативному резерві, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і по даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі- Закон № 2232-XII).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону № 2232-XII).
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII регламентовано, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
В частині 7 статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Проходження громадянами України служби у військовому резерві Державної прикордонної служби України регулюється Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Державної прикордонної служби України затвердженого Указом Президента України від 25.10.2019 № 775/2019 (далі- Положення № 775/2019).
Відповідно до пункту 141 Положення № 775/2019, в особливий період на службу у військовому оперативному резерві першої черги в обов'язковому порядку зараховуються громадяни, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають установленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 142 Положення № 775/2019 передбачено, що громадяни, зазначені у пункті 141 цього Положення, зараховуються на службу у військовому оперативному резерві першої черги наказом начальника органу Держприкордонслужби, уповноваженого приймати рішення про звільнення з військової служби відповідних категорій військовослужбовців, одночасно з виданням наказу про їх звільнення. У наказі про звільнення такого військовослужбовця з військової служби в обов'язковому порядку зазначається орган Держприкордонслужби, в якому він проходитиме службу у військовому оперативному резерві першої черги.
Про зарахування на службу у військовому оперативному резерві першої черги начальник органу Держприкордонслужби письмово повідомляє військовослужбовцю під особистий підпис у день звільнення.
Пунктами 144-147 Положення № 775/2019, передбачено, що громадяни, зараховані на службу у військовому оперативному резерві першої черги, проходять службу у військовому резерві в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження служби у військовому резерві.
З громадянами, зарахованими на службу у військовому оперативному резерві першої черги, контракт про проходження служби у військовому резерві не укладається.
Призов цієї категорії резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 140 цього Положення.
Зараховані на службу у військовому оперативному резерві першої черги громадяни звільняються з цієї служби після завершення особливого періоду наказом начальника, визначеного пунктом 126 цього Положення.
Суд зазначає, що позивачем не було надано жодних аргументів та підтверджуючих документів, які б могли підпадати під вимоги даних норм законодавства та надати можливість командуванню ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) виключити позивача із списків оперативного резерву.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що командування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) не мало правових підстав для виключення позивача із списків оперативного резерву.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також, зокрема, здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
У своєму рапорті, позивач повідомив про те, що у нього виникли обставини, передбачені статтею 23 Закону №3543-ХІІ , у зв'язку з чим він підлягає виключенню з військового оперативного резерву.
Суд звертає увагу, що стаття 23 Закону №3543-ХІІ є імперативною нормою для надання відстрочки, що вказує на конкретні підстави.
Відповідно до частини 1 статті 26-2 Закону № 2232-XII, в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Жодних доказів того, що позивач за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я не може бути зарахований до оперативного резерву, матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи те, що зарахування до оперативного резерву осіб, звільнених з військової служби під час особливого періоду, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, є обов'язком, а не правом відповідача, дії відповідача щодо зарахування позивача до оперативного резерву є правомірними і такими, що відповідають вимогам діючих нормативно-правових актів України.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Підстави для розподілу між сторонами судових витрат згідно Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволення адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 ).
Суддя В.В. Падій