01 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/10721/25
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2025 № 254150036468 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, врахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника від 25.10.1982 серії НОМЕР_1 , а саме: у колгоспі імені Комка: 1982 рік - з 22.10.1982 відпрацьовані 53 дні, що складає 0 років 2 місяці 3 дні; 1983 рік - відпрацьовані 235 днів, що складає 0 років 9 місяців 10 днів; 1985 рік - з 15.11.1985 відпрацьовані 38 днів, що складає 0 років 1 місяць 13 день; з 01.01.1986 по 31.12.1997; у «Фірмі «БЮС-гарантія»: з 01.03.2022 по 31.05.2022, та з урахуванням архівних довідок, виданих Комунальною установою «Чернігівський районний трудовий архів» Чернігівської районної ради Чернігівської області: від 15.05.2025 № 244-11; від 15.05.2025 № 245-11; від 15.05.2025 № 246-11; від 15.05.2025 № 247-11, від 15.05.2025 № 248-11.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1982 не враховано всі періоди роботи позивача, оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » та невірно зазначена дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що також не відповідає паспортним даним « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зміна дати народження завірена не належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. В наданих архівних довідках про роботу №246-ІІ, 247-ІІ, 244-ІІ від 15.05.2025 та в довідці про заробітну плату від 15.05.2025 №245-ІІ зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 ». Відтак, трудова книжка заповнена з порушенням вимог чинного законодавства. Також до страхового стажу не зараховано період роботи у Фірмі «БЮС-гарантія» з 01.03.2022 по 31.05.2022, оскільки відсутня сплата страхових внесків за даний період, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування. Отже, підстави про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області від 23.07.2025 відсутні, оскільки страхового стажу позивача недостатньо для призначення пенсії за віком.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так судом встановлено, що з 15.07.2025 позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області про призначення пенсії віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, визначене ГУ ПФУ в Полтавській області, яким було прийнято рішення від 23.07.2025 № 254150036468 про відмову в призначенні йому пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового стажу на дату подання заяви, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Додатково у рішення зазначено, що до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1982 не враховано всі періоди роботи, оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » та невірно зазначена дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що також не відповідає паспортним даним « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зміна дати народження завірена не належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. В наданих архівних довідках про роботу №246-ІІ, 247-ІІ, 244-ІІ від 15.05.2025 та в довідці про заробітну плату від 15.05.2025 №245-ІІ зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 ».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу спірні періоди, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
За статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача всі періоди, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1982, оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 » та невірно зазначена дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що також не відповідає паспортним даним « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Так статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Як слідує з записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 він у 1982 році відпрацював 53 вихододнів з необхідних 270 вихододнів, в 1983 році - 235 вихододнів з необхідних 270 вихододнів, в 1985 році 38 вихододнів з необхідних 270 вихододнів, в 1986 році - 278 вихододнів з 270 необхідних, в 1987 році - 320 вихододнів з 270 необхідних, в 1988 році - 336 вихододнів з необхідних 270 вихододнів, в 1989 році - 341 вихододнів з 270 необхідних, в 1990 році - 329 вихододнів з необхідних 270 вихододнів, в 1991 році - 329 вихододнів з 270 необхідних, в 1992 році - 301 вихододнів з необхідних 270 вихододнів, в 1993 році - 265,5 вихододнів з 250 необхідних, в 1994 році - 309 вихододнів з необхідних 250 вихододнів, в 1995 році - 313 вихододнів з 250 необхідних, в 1996 році - 299,5 вихододнів з 250 необхідних, в 1997 році - 295 вихододнів з необхідних 250 вихододнів, в 1998 році - 304 вихододнів з 250 необхідних, в 1999 році - 289 вихододнів з необхідних 230 вихододнів, в 2000 році - 279 вихододнів з необхідних 170 вихододнів. Також у 2001 - 328,7 вихододнів, у 2002 році - 216,9 вихододнів, у 2003 році 151,1 вихододнів, у 2004 році - 15 вихододнів без встановлення мінімальної кількості необхідних вихододнів.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виявлені відповідачем розбіжності щодо написання прізвища позивача та дати народження ґрунтуються на неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів.
Згідно з паспортом, прізвище позивача українською мовою « ОСОБА_2 », російською мовою « ОСОБА_2 », однак у трудовій книжці російською мовою зазначено - « ОСОБА_2 ». Слід зазначити, що весь комплект наданих відповідачу документів для призначення пенсії свідчить про повний збіг інших відомостей позивача про ім'я, по батькові, за винятком однієї літери «а».
Зазначена помилка у документах, що складалися російською мовою за часів СРСР, а в подальшому перекладалися українською мовою, є поширеним явищем.
Згідно з даними Форми РС-право позивачу зараховано до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 27.10.1983 по 24.10.1985 та трудової діяльності: з 01.01.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 29.02.2004, з 05.05.2004 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 28.02.2022, з 01.06.2022 по 31.05.2025 на підставі військового квитка та частково згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Період проходження військової служби та роботи, що зарахований до страхового стажу позивача, відображений і у трудовій книжці від 25.10.1982 серії НОМЕР_1 .
При цьому суд зазначає, що позивачем було додано до заяви про призначення пенсії архівні довідки, видані Комунальною установою «Чернігівський районний трудовий архів» Чернігівської районної ради Чернігівської області: від 15.05.2025 № 244-11; від 15.05.2025 № 245-11; від 15.05.2025 № 246-11; від 15.05.2025 № 247-11; від 15.05.2025 № 248-11, зміст яких підтверджує їх відповідність вимогам законодавства, адже вони видані архівною установою з посиланням на первинні документи, на підставі яких надано інформацію, та у відповідності до норм чинного законодавства. Інформація в довідках надана з розбивкою по місяцях. Вказані довідки підписані завідувачкою районного трудового архіву та бухгалтеркою І категорії та засвідчені печаткою Комунальної установи «Чернігівський районний трудовий архів» Чернігівської районної ради Чернігівської області.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача, що подані ним документи в сукупності підтверджують стаж роботи в спірний період.
Щодо не зарахування періоду роботи у Фірмі «БЮС-гарантія», з 01.03.2022 по 31.05.2022, оскільки відсутня сплата страхових внесків за даний період, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Суд зауважує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за спірні періоди не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду до страхового стажу, а тому позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємств по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідач, як суб'єкти владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2025 № 254150036468 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, врахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника від 25.10.1982 серії НОМЕР_1 , а саме: у колгоспі імені Комка: 1982 рік - з 22.10.1982 відпрацьовані 53 дні, що складає 0 років 2 місяці 3 дні; 1983 рік - відпрацьовані 235 днів, що складає 0 років 9 місяців 10 днів; 1985 рік - з 15.11.1985 відпрацьовані 38 днів, що складає 0 років 1 місяць 13 день; з 01.01.1986 по 31.12.1997; у «Фірмі «БЮС-гарантія»: з 01.03.2022 по 31.05.2022, та з урахуванням архівних довідок, виданих Комунальною установою «Чернігівський районний трудовий архів» Чернігівської районної ради Чернігівської області: від 15.05.2025 № 244-11; від 15.05.2025 № 245-11; від 15.05.2025 № 246-11; від 15.05.2025 № 247-11, від 15.05.2025 № 248-11.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ - 13967927).
Суддя В.В. Падій