Справа № 161/22103/25
Провадження № 2-а/161/397/25
02 грудня 2025 року м.Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Здига Богдан Вікторович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
28.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, на обґрунтування якої зазначив, що 20.10.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, було винесено щодо нього постанову №5113, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП (далі - Постанова). Зі змісту оскаржуваної Постанови слідує, що причиною накладення на нього адміністративного стягнення стало неприбуття 30.01.2025 за мобілізаційною повісткою. Вважає дану Постановою незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що жодних повісток, які б зобов'язували його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 ним не отримувалося, оскільки з 2020 року проживає в м. Буданів Теребовлянського районк Тернопільської області. Натомість, він у належний спосіб виконав свій обов'язок щодо уточнення облікових даних, в тому числі актуальної інформації місця проживання, що стверджується витягом із за стосунку «Резерв+».
Враховуючи наведене, просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 5313 від 21 жовтня 2025 року, провадження у справі за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити. та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.10.2025 у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.11.2025 представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що під час здійснення мобілізаційних заходів в особливий період на адресу ОСОБА_1 було надіслано повістку, яка зобов'язувала його з'явитися 30.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, позивач покладений на нього обов'язок не виконав, а надіслана йому повістка повернулася на адресу відповідача без вручення адресату. За наслідками встановлених обставин щодо ОСОБА_1 21.10.2025 винесено оскаржувану Постанову. Вважає, що Постанова в повній мірі відповідає вимогам матеріального та процесуального права, правопорушення є триваючим, а тому момент виявлення порушення - 21.10.2025. У зв'язку з наведеним, у задоволенні позову просить відмовити.
З огляду на те, що обидві сторони у повному обсязі скористалися своїми правами щодо подання процесуальних документів, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті на підставі наявних у справі матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 № 5313 від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21.10.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув по повістці №224774 на 30.01.2025. Своїми діями порушив вимоги ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, - призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Статтею 210 КУпАП визначено, що:
(ч. 1 статті) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
(ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Варто зауважити, що жодною зі сторін не заперечувався факт неприбуття ОСОБА_1 за вказаною вимогою через її неотримання позивачем. Оскільки опис вкладення АТ «Укрпошта» в матеріалах справи відсутній, неможливо відстежити чи була направлена ОСОБА_1 повістка, за якою адресою, чи була вручена адресату.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 08.07.2024 ОСОБА_1 оновив військово-облікові дані через ЦНАП, що підтверджується витягом з системи «Оберіг», пройшов ВЛК.
Відтак, судом достеменно встановлено, що позивачу не було відомо про дату, час та місце його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, а тому суд приходить до висновку, що непрубуття ОСОБА_1 30.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не може свідчити про його ухилення від обов'язку з'явився до відповідача для уточнення своїх військових облікових даних.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що норми діючого законодавства вимагають, щоб повістка була вручена особисто і підписана особою, якій вона призначена.
Форма розписки та її зміст визначені в Додатку 11 до Порядку № 1487, згідно якому повістка має відривну частину розписки про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки законодавцем не встановлені.
Тобто, єдиний доказ, який покладено ІНФОРМАЦІЯ_3 в основу для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, не може бути взятий судом до уваги, оскільки такий є неналежним, недостовірним та недостатнім для доведення вини останнього в інкримінованому йому правопорушенні.
Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що підтверджують обізнаність позивача про явку саме на 30.01.2025 для уточнення облікових даних, відповідач не надав та не долучив до свого відзиву.
Варто зауважити, що згідно з приміткою до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд наголошує, що відповідачем не долучено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.
Будь-які інші докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак, днем виявлення порушення є наступний день за днем не з'явлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, тобто 31.01.2025.
Таким чином, на момент складання постанови за справою про адміністративне правопорушення № 5313 від 21 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , сплинув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення, що також свідчить про протиправність винесеної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі ст.ст. 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Здига Богдан Вікторович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою по адміністративне правопорушення № 5313 від 21 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 02 грудня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК