01 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/12771/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О. перевіривши матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
провизнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ОСОБА_1 26.11.2025 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просить:
1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 27.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, яка виплачувались в 2020-2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачувались в 2020-2025 роках, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка виплачувались в 2020-2021 роках, компенсації за невикористані дні відпусток (щорічної та додаткових), яка виплачувалася у 2025 році, одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачувалася у 2025 році), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 18.02.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 27.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, винагороди за бойове чергування, грошової допомоги на оздоровлення, яка виплачувались в 2020-2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачувались в 2020-2025 роках, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка виплачувались в 2020-2021 роках, компенсації за невикористані дні відпусток (щорічної та додаткових), яка виплачувалася у 2025 році, одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачувалася у 2025 році), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
3. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ), що полягає у н щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної оплачуваної відпустки за період з 2001 року по 2021 рік;
4. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваної відпустки за період з 2001 року по 2021 рік у загальній кількості 735 календарних днів;
5. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ), що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);
6. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2001-2025 роки обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум;
7. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020-2022, 2024, 2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки, підйомної допомоги у 2017 році без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
8. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020-2022, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки, підйомну допомогу у 2017 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплачених сум;
9. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки виходячи з належного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах»;
10. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах», обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
11. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2012 року по 2025 рік;
12. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 2012 року по 2025 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру належного місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
13. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2022-2025 роки, без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди за бойове чергування, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
14. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення у 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роках, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2020-2025 роки, з врахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку одноразової допомоги при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду за бойове чергування, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
15. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки, без урахуванням сум індексації грошового забезпечення;
16. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної (основної та додаткової) відпустки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми;
17. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2001 - 2012 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. № 187 «Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ», Наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 396 від 29.06.2001 р. «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Прикордонних військ, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер служби» та Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 569-а від 15.07.2005 р. «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Державної прикордонної служби України, яким надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби»;
18. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 90 днів невикористаної додаткової відпустки за 2001 - 2012 роки передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 р. № 187 «Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ», Наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 396 від 29.06.2001 р. «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Прикордонних військ, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер служби» та Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 569-а від 15.07.2005 р. «Про затвердження переліку посад військовослужбовців Державної прикордонної служби України, яким надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби»;
19. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 31.07.2019 р., з 18.02.2020 р. по 31.12.2022 р. та 01.01.2024 р. по 27.08.2025 р. включно;
20. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 432,27 грн. в місяць за період з 01.03.2018 р. по 31.07.2019 р., з 18.02.2020 р. по 31.12.2022 р., з 01.01.2024 р. по 27.08.2025 р. включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум;
21. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 07 липня 2016 року та з 12 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року;
22. стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) на корить ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 07 липня 2016 року та з 12 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно в сумі 48 146,74 (сорок вісім тисяч сто сорок шість гривень 74 копійки);
23. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, підйомної допомоги за 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
24. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, підйомну допомогу за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
25. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
26. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за період з 24.02.2022 р. по 27.08.2025 р. із розрахунку один місяць служби за три місяці, перерахувати загальну вислугу років та внести відповідні зміни у наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 серпня 2025 року № 1257-ОС;
27. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роках у розмірі місячного грошового забезпечення;
28. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2022, 2024, 2025 роки у розмірі місячного грошового забезпечення;
29. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.08.2025, з встановленням базового місяця - березня 2018 року;
30. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.08.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березня 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та виплатити з урахуванням виплачених сум;
31. визнати незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р;
32. стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 37 908,30 грн.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Досліджуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем та наявність правових підстав для поновлення вказаного строку суд виходить із такого.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Варто зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Суд враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, у пунках 65.1 та 65.2 якої суд касаційної інстанції дійшов висновків про те, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Предметом спору у цій справі є дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період 2001-2025 роки грошового забезпечення, тобто правовідносини є тривалими та не були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тому умовно їх варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19.07.2022] та після цього.
У справі, що розглядається, на момент звернення позивача до суду, а саме 26.11.2025 з позовом про нарахування та виплати за період 2001-2025 роки грошового забезпечення, в Україні не діє карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, та відповідно - про пропуск позивачем строку звернення до суду за період з 19.07.2022 по 27.08.2025.
Звертаючись до суду позивач заявляє про поновлення строку звернення до суду й зазначає, що вказаний строк необхідно обраховувати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Разом з тим, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так, спірним у цій справі є, зокрема, виплата грошового забезпечення за 2020-2025 роки, виплата індексації грошового забезпечення за період з 2018 по 2025 рік, допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009-2025 роки.
Відповідно до пункту 2 розділу І, пункту 1 розділу XXIII, пункту 1 розділу XXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років відносяться до щомісячних основних видів грошового забезпечення; надбавки, доплати, підвищення та премії - до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а грошові допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань - до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які надаються один раз на рік.
Чинним законодавством передбачена щомісячна оплата праці (виплата грошового забезпечення).
В пункті 8 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зазначено:
«Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).»
Статтею 30 Розділу IV «Права працівника на оплату праці та її захист» Закону України «Про оплату праці» встановлений обов'язок роботодавця при кожній виплаті заробітної плати повідомити працівника про такі дані (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, і, відповідно, право працівника знати такі дані.
З огляду на імперативність норми закону про регулярність виплати заробітної плати (грошового забезпечення) право заявника на звернення до суду у разі незгоди із повнотою платежів з оплати праці у межах кожного окремого календарного місяця виникає не у момент настання події припинення публічної служби (у тому числі і у спосіб звільнення з військової служби), а у момент настання календарної дати, коли суб'єктом владних повноважень повинен бути проведений платіж за кожен окремий календарний місяць.
Поряд з цим, недотримання суб'єктом владних повноважень вимоги закону щодо повідомлення про розмір нарахувань у межах кожного окремого календарного місяця є підставою для вчинення заявником - найманим публічним службовцем (у тому числі і військовослужбовцем) відповідних дій, спрямованих на з'ясування дійсного стану власних прав (інтересів) у сфері оплати часу військової служби.
Отримуючи грошове забезпечення щомісячно, військовослужбовець може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк.
Отже, оскільки грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
При цьому позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме з моменту отримання відповідної виплати, а не з моменту звільнення чи отримання відповіді на його заяву.
Крім того, позивач мав проявити розумну дбайливість про свої права та вжити заходів для отримання інформації про розмір свого грошового забезпечення, якщо він не був достеменно обізнаний в розмірі його складових.
Суд звертає увагу на те, що у випадку необізнаності позивача щодо розміру грошового забезпечення, яким він мав бути забезпечений під час служби, останній повинен був звернутися із заявою про надання відповідної інформації без зайвих зволікань.
У той же час, звернення до відповідача з інформаційними або адвокатськими запитами не змінюють момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду. До такого висновку дійшов Верховний Суд в складі судової палати у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Будь-яких об'єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно звернутися до відповідача із запитом щодо розмірів і складових грошового забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду позивач не навів.
Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 990/98/25 та у постанові від 11.09.2025 навела правові висновки щодо поважності причин пропуску військовослужбовцями строку на звернення до суду.
Суд зазначив, що проходження особою військової служби у Збройних Силах України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Велика Палата Верховного Суду відмічає, що лише факт проходження військової служби не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2025 у справі №990/102/25 Суд виснував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення ним в період після 01.07.2023 з метою з'ясування правильності нарахування та виплати грошового забезпечення. При цьому, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісяця, тому особі в будь-якому разі має бути відомо як його розмір, так і складові.
Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду за період з 19.07.2022 по 29.05.2025, що має наслідком залишення позову без руху з наданням позивачу десятиденного строку на усунення вказаного недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.
Суд звертає увагу, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, і вказаний обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви додано документ (довідка про види грошового забезпечення, що нараховані позивачеві за період з 18.02.2020 по 27.08.2025), неналежної якості, що позбавляє можливості суд дослідити зміст цього документу в цілому.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу представника позивача, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 172 КАС України встановлює, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, мають різний об'єкт та предмет правового регулювання, а також різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду: 1) належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог статті 160 та статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та її копій для відповідача; 2) довідку про види грошового забезпечення, що нараховані позивачеві за період з 18.02.2020 по 27.08.2025 належної якості; 3) заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.
Керуючись статтями 123, 161, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів - залишити без руху.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків позовної заяви вона буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Суддя Ю.О. Скалозуб