Справа № 754/10416/25
Провадження № 2/159/2169/25
01 грудня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Чалого А.В.,
за участі секретаря судового засідання Конашук М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковеля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (далі позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ) через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3687220 від 14.07.2021 в розмірі 17040 гривень, що складається з: 7000 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 21014 гривень - заборгованості за процентами, а також судові витрати в розмірі 2422,40 гривень та 7000 гривень витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 липня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3687220 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн і зобов'язався повернути його, а також сплатити комісію за надання кредиту та проценти за його користування у термін встановлений договором, а саме до 20.11.2021. Пунктом 7.1 цього договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка становить 28014 гривень, з яких: 7000 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 21014 гривень - заборгованості за процентами.
18 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги №77-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 3687220 від 14 липня 2021 року
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань зі сплати заборгованості. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки, ні на рахунки попереднього кредитора.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань не виконав, тому має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у загальній сумі 28014 гривень, яку позивач просив стягнути за договором про споживчий кредит №3687220.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
28.10.2025 ухвалою суду витребувано докази, а судове засідання відкладено.
28.10.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в повному обсязі в задоволених позовних вимог з тих мотивів, щоналежних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору строку кредитування після 03.08.2021 року матеріали справи не містять. Тобто, право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору та пролонгації після 03.08.2021 року, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Отже, позивачем неправомірно нараховані відсотки за кредитним договором, оскільки він не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. На думку представника відповідача строк позики є такими, що закінчився, як і право відповідача законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога про стягнення процентів за користування позикою за межами строку.
За таких обставин, представник відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю, також у витратах на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення не надав.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №3687220 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» заявки на отримання кредиту №3687220, що також підтверджується копією анкети-заяви.
За змістом п.6.1, п.7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Відповідно до п.1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 7000,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надавався строком на 20 днів з 14.07.2021. Згідно п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) до 03.08.2021.
Пунктом 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 14 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (п.п 2.4.1).
Відповідно до додатка № 1 до кредитного договору №3687220 від 14.07.2021 «Графік платежі» заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 03.08.2021 в розмірі 7014 грн з яких: 7000 грн - кредит, 14 грн - проценти.
На виконання умов укладеного договору, 14.07.2021 ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_1 на його банківську картку 7000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №51222886 від 14.07.2021, призначення платежу: «кошти згідно договору №3687220 ».
18 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (далі - кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги №77-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Згідно з п. 6.2.3. вказаного вище договору права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора, в повному обсязі сумі, вказаній в п.7.1 цього Договору після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості .
Із витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №77-МЛ від 18.10.2021, платіжного доручення №47756 від 19.10.2021, акта приймання-передачі Реєстру боржників вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3687220 на загальну суму 28014 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором ТОВ «Мілоан»» заборгованість відповідача за процентами за період з 15.07.2024 по 02.10.2021 становить 21968,24 гривень.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Як встановлено судом, 14.07.2021 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Мілоан» електронний кредитний договір № 3687220 та підписав його у порядку, визначеному Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. На виконання умов договору 14.07.2027 на картку ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн.
Відтак, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту між сторонами є укладеним та позичальник ознайомлений з його умовами.
Доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отриманої у позику за вказаним договором грошової суми у розмірі 7000 грн., матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 7000 грн. є обґрунтованою.
Водночас, що стосується вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом суд виходить із наступного.
Так, представник відповідача у відзиві на позов вказує на те, що неправомірно нараховані відсотки за кредитним договором, з посиланням на те, що позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, на думку представника відповідача строк позики є таким, що закінчився, як і право відповідача законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога про стягнення процентів за користування позикою за межами строку.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Кредитним договором від 14.07.2021 № 3687220 передбачено, що відповідачу кредит надано строком до 03.08.2021 на 20 днів.
Пунктом 1.5.2 кредитного договору від 14.07.2021 № 368722 передбачено, що проценти за користування кредитом: 14 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 14 грн.
Відповідно до п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. Договору.
Разом з тим, в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1.,4.2. Договору.
В додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору від 05.11.2021 № 4370631 вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.
Як слідує з наявної в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом в період з 14.07.2021 по 03.08.2021 відповідно до пункту 1.5.2. договору про споживчий кредит, а з 04.08.2021 по 02.10.2021 відповідно до пунктів 1.6. та 2.3.1.2 договору.
Проте, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору від 14.07.2021 № 3687220 у відповідності до пункту 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 21000 грн.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 04 серпня 2021 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 договору про споживчий кредит та в Графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.
Розрахунок процентів згідно зі спірним кредитним договором судом визначено за період з 14.07.2021 (дату видачі кредиту) по 03.08.2021 ( по строк кредиту 20 днів включно).
Розрахунок процентів на користування кредитом становитиме 14 грн. (7000 грн. х 0,01 % х 14 днів).
Отже, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 7000 грн тіло п кредиту , та 14 грн. нараховані відсотки за 14 днів - період кредитування, що разом становить 7014 грн.
Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав і мотивів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі отриманих відповідачем кредитних коштів, процентів, нарахованих в межах строку кредитування, визначених кредитним договором.
Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з пропорційності задоволених вимог, в сумі 808,54 гривень: 7014 грн. х 100 % : 21014 грн. х 2422,40 грн. = 808,54 грн.
Витрати понесені ТОВ «ФК Кредит-Капітал» на правничу допомогу в розмірі 7000 грн також підлягають частковому стягненню з відповідача з огляду на наступне.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок довести неспівмірність заявлених витрат покладається на відповідача.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 0206 від 02.06.2025, актом №122 від 16.06.2025 до договору з адвокатським об'єднання «Апологет», детальним описом наданих послуг до акту №122 від 16.06.2025 до наданих послуг з погодженим переліком послуг та їх вартості.
Представником відповідача заперечувалось стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача.
Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката безпосередньо пов'язана з розглядом справи, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, складання відзиву та інших документів процесуального характеру, участі у судових засіданнях.
Аналізуючи вищевикладене та обсяг наданих адвокатом послуг у даній справі, з врахуванням наявності зі сторони відповідача клопотання про зменшення таких витрат, та пропорційність розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги задоволено на 25,04 %) , суд дійшов висновку, що вимога представника позивача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково.
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1752,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 263-268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором №3687220 від 14.07.2021 в розмірі 7014 (сім тисяч чотирнадцять ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» 808 ( вісімсот вісім) гривні 54 копійок в рахунок відшкодування судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1752 (одну тисячу п'ятдесят дві ) гривень 80 копійок.
У решті позовних вимог - відмовити .
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» місцезнаходження: вул.Смаль-Стоцького,буд.1 корпус 28, поверх 4-й, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ