про повернення позовної заяви
02 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5316/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 270158,52 грн.
Ухвалою суду від 17.11.2025 даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви запропоновано позивачу:
- подати доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу на адресу - АДРЕСА_1 ;
- подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду;
- надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору на суму 3241,90 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- подати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими додатками (доказами) у паперовій формі.
На виконання вказаної ували, позивачем подано заяву, в якій позивач просив поновити строк звернення до суду. Вказана заява мотивована тим, що військова частина НОМЕР_1 є одним із регулярних формувань Збройних Сил України, яке залучене для виконання конституційних завдань пов'язаних із обороною України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності безпосередньо в районах ведення активних бойових дій. Своєчасно сформувати адміністративний позов та відправити матеріали до Чернівецького окружного адміністративного суду вбачалось неможливим через поганий інтернет-зв'язок та відсутність поштового зв'язку. Також, питання подання позову за події 2023 року обумовлені тим, що вся документація за попередні роки знаходиться за юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Також вказував, що особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучено для виконання бойових завдань.
Розглянувши подану на усунення недоліків позовної заяви заяву представника відповідача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом, суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом тримісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2023 від 771 за порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись ст. 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, внаслідок відсутності на військовій службі без поважних причин з 25.08.2022 та на момент завершення службового розслідування не прибув (13.06.2023), на військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "сувора догана".
Також у вказаному наказі зазначено, що відповідач протиправно отримав грошове забезпечення у сумі 270158,52 грн.
Отже, про протиправне отримання відповідачем грошове забезпечення у сумі 270158,52 грн позивачу було відомо ще станом на 20.06.2023, тобто право на звернення до суду у позивача виникло з 20.06.2023.
В той же час, позивач звернувся до суду з цим позовом тільки 10.11.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене, як зазначалось вище, ухвалою суду від 17.11.2025 адміністративний позов було залишено без руху, для усунення недоліків позовної заяви було запропоновано позивачу, зокрема, подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду.
Суд критично оцінює викладені у заяві представника відповідача про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи про те, що в умовах правового режиму воєнного стану та залучення суб'єкта в район ведення бойових дій створює подвійний характер неможливості належної реалізації суб'єктом адміністративного оскарження органом військового формування військовою частиною НОМЕР_1 своїх повноважень по пред'явленню адміністративних позовів до фізичних осіб, які тими чи іншими способами завдали збитків.
Суд звертає увагу, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі №380/19423/21 та від 18.01.2023 у справі №200/7384/19-а.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 по справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Втім, посилання позивача на введення воєнного стану, як причину пропуску строку звернення до суду, без посилання на конкретні обставини, які є об'єктивно непереборними та такими, що перешкоджали зверненню до суду упродовж двох років, не можуть бути визнані судом поважнимними.
Також, позивачем не доведено, що військова частина НОМЕР_1 у повному складі перебуває в зоні бойових дій в першому ешелоні оборони.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Враховуючи наведене суд вважає, що твердження, на які позивач посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку, оскільки дотримання строку звернення до суду, в даному випадку, залежали виключно від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, і не пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, тобто є неповажними.
Поряд з цим, суд зауважує те, що позивачем пропущено значний строк звернення до суду, понад 2 роки (з 20.06.2023 (дата коли стало відомо про порушене право) по 10.11.2025 (дата звернення до суду з позовом), однак жодних обставин, доказів, які є об'єктивно непереборними та такими, що перешкоджали зверненню до суду упродовж двох років, позивачем суду не надано, а тому відсутні правові підстави для визнання їх поважними.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.
Згідно ч. 1. ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суд -
1. В задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - відмовити.
2. Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
3. Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - повернути позивачу.
4. Роз'яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.О. Григораш