02 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4712/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік в розмірі, що не перевищує його місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік в розмірі, що не перевищує його місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 30 березня 2022 року по 01 лютого 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 30 березня 2022 року по 01 лютого 2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
До суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка обґрунтована пропуском позивачем строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, який становить три місяці з дня, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав. При цьому представник ІНФОРМАЦІЯ_1 звернув увагу на те, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, яке є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому випадку знав про розмір отримуваного грошового забезпечення впродовж спірного у даній справі періоду.
Ухвалою суду від 21 листопада 2025 року встановлено позивачу строк для подання до суду заяви із поясненнями щодо поданої ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви про залишення позову без розгляду у даній справі.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду представником позивача подано до суду заперечення на подану відповідачем заяву про залишення позову без розгляду, в яких зазначено, що позивач був звільнений з військової служби 11 липня 2025 року, того ж дня отримавши грошовий атестат. Відповідно, враховуючи положення статті 233 Кодексу законів про працю України, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом тривав по 11 жовтня 2025 року включно. Оскільки позов у даній справі подано до суду 02 жовтня 2025 року, то, на думку представника позивача, строк звернення до адміністративного суду в даній справі не було пропущено.
Розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як свідчать обставини даної справи, спір у ній виник у зв'язку з тим, що впродовж періоду проходження служби позивачу невірно проводився розрахунок грошового забезпечення. Так, позивач вважає, що з 29 січня 2020 року - дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно, на думку позивача, він має право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», шляхом множенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік. Натомість відповідач упродовж спірного у даній справі періоду нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, визначаючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з чим він не погоджується і вважає протиправним. Крім цього, позивач вважає, що йому протиправно не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік в розмірі, що не перевищує його місячного грошового забезпечення.
Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка містить спеціальні для даних спірних правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Відтак, до 19 липня 2022 року Кодексу законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Тобто, протягом спірного у даній справі періоду з 05 листопада 2020 року по 19 липня 2022 року діяла норма частина другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка передбачала, що строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Натомість починаючи з 19 липня 2022 року для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоплачених сум заробітної плати передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ.
Водночас суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23) відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах, та висловив нову правову позицію щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (в частині періоду до 19 липня 2022 року), а саме: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
При цьому у цій же постанові Верховний Суд наголосив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Отже, саме дата вручення позивачу зазначеного документа і є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. При цьому визначення моменту вручення грошового атестата (іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності (пункти 77-79 постанови).
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, звільнення позивача з військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_5 відбулось на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 11 липня 2025 року №199.
На підставі зазначеного наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 виготовлено грошовий атестат ОСОБА_1 , який отримано останнім 11 липня 2025 року.
Відповідно, враховуючи діючі наразі положення статті 233 Кодексу законів про працю України, тримісячний строк звернення позивача до суду з цим позовом тривав з 12 липня 2025 року (наступного дня після звільнення з військової служби) по 13 жовтня 2025 року (12 жовтня 2025 року - вихідний день).
Згідно з відбитком штампу канцелярії суду позивач (через свого представника) звернувся з даним позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду з використанням засобів електронного судочинства через підсистему ЄСІТС 02 жовтня 2025 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущено тримісячний строк звернення, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, а тому безпідставними є доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 240, 241, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк