Справа №500/5594/25
01 грудня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 через представника адвоката Іжука Богдана Володимировича звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.08.2025 №192650014171,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 періоди проходження строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 11.10.1983; роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 10.01.1988: в колгоспі з 01.12.1985 по 30.10.1987, з 01.11.1987 по 31.12.1990, з 01.01.1991 по 02.01.2002, роботи протягом 1987 - 1992 років, згідно архівної довідки від 13.08.2025 №17-14/221, роботи протягом 1993-2001 років згідно витягу з книги трудового стажу від 13.08.2025 №17-14/222 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.08.2025 №192650014171.
Відповідно до цього рішення позивачу не зараховано до страхового стажу періоди проходження строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985 згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 11.10.1983, оскільки зазначено по батькові російською мовою " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним заявника російською - " ОСОБА_3 "; роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 10.01.1988: в колгоспі з 01.12.1985 по 30.10.1987, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів); в колгоспі з 01.11.1987 по 31.12.1990, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів); з 01.01.1991 по 02.01.2002, оскільки в записі та в підставах внесення запису про звільнення наявні виправлення в даті та в даті наказу на звільнення. Період роботи частково зараховано до страхового стажу за наявними даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; не враховано дані архівної довідки від 13.08.2025 №17-14/221, про роботу протягом 1987 - 1992 років, згідно архівної довідки від 13.08.2025 №17-14/221, роботи протягом 1993-2001 років, оскільки в первинних документах зазначено по батькові - " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_5 "; не враховано дані витягу з книги трудового стажу від 13.08.2025 №17-14/222 протягом 1993 - 2001 років, оскільки в первинних документах зазначено по батькові - " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_5 ".
Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду від 03.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У поданому до суду відзиві відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В заперечення вказує, що 13.08.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №192650014171 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону №1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди:
- проходження строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 11.10.1983, оскільки зазначено по батькові російською мовою " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_3 ";
- роботи, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 10.01.1988:
- в колгоспі з 01.12.1985 по 30.10.1987, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
- в колгоспі з 01.11.1987 по 31.12.1990, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
- з 01.01.1991 по 02.01.2002, оскільки в записі та в підставах внесення запису про звільнення наявні виправлення в даті та в даті наказу на звільнення. Період роботи частково зараховано до страхового стажу за наявними даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- не враховано дані архівної довідки від 13.08.2025 №17-14/221, про роботу протягом 1987 - 1992 років, оскільки в первинних документах зазначено по батькові - " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_5 ";
- не враховано дані витягу з книги трудового стажу від 13.08.2025 №17-14/222, протягом 1993 - 2001 років, оскільки в первинних документах зазначено по батькові - " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_5 ".
Відтак, правові підстави для зарахування спірних періодів відсутні, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.08.2025 №192650014171 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 13.08.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке прийняло рішення №192650014171 від 21.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Зі змісту спірного рішення видно, що вік заявника 59 років 11 місяців, страховий стаж особи становить 13 років 11 місяців 14 днів.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди:
проходження строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 11.10.1983, оскільки зазначено по батькові російською мовою " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_3 ";
роботи, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 10.01.1988:
в колгоспі з 01.12.1985 по 30.10.1987, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
в колгоспі з 01.11.1987 по 31.12.1990, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
з 01.01.1991 по 02.01.2002, оскільки в записі та в підставах внесення запису про звільнення наявні виправлення в даті та в даті наказу на звільнення. Період роботи частково зараховано до страхового стажу за наявними даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
не враховано дані архівної довідки від 13.08.2025 №17-14/221, про роботу протягом 1987 - 1992 років, оскільки в первинних документах зазначено по батькові - " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_5 ";
не враховано дані витягу з книги трудового стажу від 13.08.2025 №17-14/222, протягом 1993 - 2001 років, оскільки в первинних документах зазначено по батькові - " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_5 ".
Вважаючи, що вищевказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 21.08.2025 №192650014171 протиправним, оскільки порушує права позивача на соціальний захист, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
При зверненні 13.08.2025 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наданими до заяви документами про стаж страховий стаж позивача склав 13 років 11 місяців 14 днів
Проте не враховано до страхового стажу період проходження позивачем строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 11.10.1983, оскільки зазначено по батькові російською мовою " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним заявника, російською - " ОСОБА_3 ".
Так положеннями статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Однак факт проходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем с. Слобідка, Чортківського району, Тернопільської області строкової військової служби в Збройних Силах в період: з 27.11.1983 по 29.10.1985 підтверджено довідкою, виданою на підставі облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 25.08.2025 за №4/4841.
За таких встановлених обставин суд вважає, що відповідач неправомірно не зарахував період проходження позивачем строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985 до страхового стажу.
Щодо не зарахування до страхового стажу роботи позивача в колгоспі з 01.12.1985 по 30.10.1987, з 01.11.1987 по 31.12.1990, з 01.01.1991 по 02.01.2002 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 від 10.01.1988 у зв'язку з відсутністю інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів), а також виправленням в даті та в даті наказу про звільнення, то суд враховано наступне.
Так, порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, за яким у розділі ІV "Відомості про роботу" вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V "Трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що відомості про роботу у колгоспі, незалежно від того чи заповнюється трудова книжка чи трудова книжка колгоспника має містити відомості про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
У разі ж відсутності записів у трудовій книжці, то, враховуючи положення Порядку №637, заявник на підтвердження трудового стажу має надати довідку господарства, в якому набуто стаж, довідку правонаступника, а у разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
Позивач на підтвердження страхового стажу надав відповідачу архівні довідки від 13.08.2025 №17-14/221 про роботу в колгоспі в період з 01.11.1987 по 31.12.1992, архівну довідку від 13.08.2025 №17-14/222 про роботу в колгоспі в період з 01.05.1993 по 28.02.2001 та витяг з книги трудового стажу від 13.08.2025 №17-14/222 за цей період.
У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, а саме архівних довідок чи записів трудової книжки позивача про його роботу у колгоспі, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, архівних установ із відповідними запитами.
У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівні довідки з відомостями про кількість відпрацьованих трудоднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі до страхового стажу позивача.
Тобто наявні документи, на думку суду, є достатні для підтвердження роботи позивача у спірні періоди в колгоспі та зарахування до його страхового (трудового) стажу при призначенні пенсії за віком.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Отже, неналежне заповнення відомостей про колгоспника, а також допущення неправильного чи неповного написання відомостей про прізвище, ім'я та по батькові працівника/колгоспника у документах первинного обліку господарства (підприємства) про стаж та заробітну плату працівника не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права, бо покладається саме на власника підприємства або уповноважений ним орган/особу.
Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №192650014171 від 21.08.2025 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів є протиправним та підлягає скасуванню.
Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985 та періоди трудової діяльності позивача у колгоспі з 01.12.1985 по 30.10.1987, з 01.11.1987 по 31.12.1990, з 01.01.1991 по 02.01.2002 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області підлягає судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №E21Q-UL8R-4U9E від 26.09.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.08.2025 №192650014171 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 12.10.1983 по 29.10.1985, періоди роботи в колгоспі з 01.12.1985 по 30.10.1987, з 01.11.1987 по 31.12.1990, з 01.01.1991 по 02.01.2002 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 54008, код ЄДРПОУ: 13844159).
Головуючий суддя Мартиць О.І.