02 грудня 2025 року Справа № 480/1351/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1351/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 31.01.2023 по 27.10.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) здійснити з 31.01.2023 по 27.10.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 отриманих ним у 2023 роках грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористанні дні оплачуваних відпусток з урахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2023 рік;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та належного до виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час нарахування позивачу грошового забезпечення відповідач у період 31.01.2023 по 27.10.2023, застосував в якості розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, у пункт 4 Постанови № 704 були внесені відповідні зміни. Отже, зміни до пункту 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року, у зв'язку із чим зазначає, що грошове забезпечення за спірний період мали обчислюватися із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом 1 січня відповідного року, що обумовило необхідність звернення до суду.
Ухвалою суду від 20.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/1351/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України з позовними вимогами не погодися, у відзиві на позовну заяву зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2018, тоді як згідно приміток до додатків 1 та 14 розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Оскільки, додатки 1 і 14 до постанови № 704 були затверджені 30.08.2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103, то відповідно і у цьому випадку пріоритетним у застосуванні є положення саме пункту 4 Постанови № 704. Таким чином, дії відповідача при обчисленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідають вимогам пункту 4 Постанови № 704 та є правомірними.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.10.2023 року № 941-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби в даному наказі визначено 27.10.2023 (а.с.23).
Копіями особових карток позивача підтверджується, що позивачу у спірний період було нараховано та виплачено грошове забезпечення, в тому числі грошова допомога на оздоровлення за 2023; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 роки.
При цьому, вказаними дослідженими доказами також підтверджується, що розрахункова величина, яку використовувала Військова частина НОМЕР_2 для проведення нарахування грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період є прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за спірний період саме з прожиткового мінімуму на 1 січня 2018 року, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) затверджено: а) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №1); б) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток № 14).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
Отже, згідно із Постановою № 704 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 визнано нечинним.
Тобто, з 29.01.2020, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін: грошове забезпечення повинно обчислюватися, виходячи не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлюється на кожен календарний рік окремо законами про державний бюджет України на відповідний рік.
Поряд з цим, Верховний Суд, у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21, вирішуючи питання застосування норм права у подібних правовідносинах зазначав, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Разом із цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018року до 01.01.2020 - набрання чинності України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Таким чином, з огляду на передбачені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 29 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, Закону № 1082-IX, Закону № 1928-IX, Закону № 2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704", яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням постановою від 12.05.2023 № 481 змін до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача у період з 31.01.2023 по 19.05.2023 (включно) - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Натомість, згідно із інформацією, наданою відповідачем, розрахункова величина, яку використовував відповідач для проведення ОСОБА_1 нарахування грошового забезпечення у спірний період - прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року.
Такі дії відповідача призвели до отримання позивачем у вказаному періоді в меншому розмірі грошового забезпечення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення в період з 31.01.2023 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, розрахованого виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.
Водночас, суд враховує, що розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення також залежить від розміру посадового окладу військовослужбовця та окладу за військовим званням.
Так, порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначені у розділі IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558).
Так, згідно пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Як встановлено судом, відповідно до особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2023 рік позивачу була виплачена грошова допомога на оздоровлення у лютому 2023 року, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у квітні квітні 2023 року.
При цьому, розрахункова величина, яку використовував відповідач для проведення нарахування вказаних виплат, - прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року, що визнається відповідачем у відзиві.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу в період з 31.01.2023 по 19.05.2023 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, розрахованих виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.
Таким чином, за наведених обставин, з урахуванням норм чинного законодавства України, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача позов слід задовольнити шляхом:
- визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону щодо обчислення та виплати позивачу з 31.01.2023 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, без застосування при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
- зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону здійснити позивачу перерахунок та виплату з 31.01.2023 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, з урахуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
Стосовно позовних вимог про обчислення та виплати грошового забезпечення з 20.05.2023 по 27.10.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до Постанови № 704 та абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.».
Отже, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Фактично, з 20 травня 2023 року розрахункова величина для обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ.
При вирішенні спору суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови КМУ від 12.05.2023р. № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Суд зазначає, що у межах справи № 320/29450/24 оскаржувався пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка також є нормативно-правовим актом.
Судовим рішенням по справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили, окремі положення Постанови № 481 визнано протиправними та нечинними.
Водночас, з системного аналізу положень КАС України вбачається відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача, застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Враховуючи наведене, під час нарахування позивачу грошового забезпечення на період з 20.05.2023 по 27.10.2023 Постанова № 481 була чинною, а тому підлягала врахуванню відповідачем.
Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24, від 03 липня 2025 року у справі № 280/8605/24.
Також, суд враховує, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачуються виходячи з розміру грошового забезпечення на час звільнення з військової служби.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.10.2023 року № 941-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 27.10.2023.
Відтак, з огляду на те, що на час звільнення позивача з військової служби Постанова КМУ № 481 нечинною не визнавалася, відповідачем не допущено протиправних дій стосовно проведення нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, без врахування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024.
Крім того, оскільки за приписами пункту 3 глави 6 розділу IV Інструкції № 558, пункту 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається на день затвердження протоколу щодо виплати матеріальної допомоги, а розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги, виплата позивачу у лютому 2024 року грошової допомоги для оздоровлення та у червні 2024 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, без врахування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом також є правомірною.
Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Враховуючи, що відповідач не здійснював перерахування та виплату позивачу грошового забезпечення, на виконання рішення суду, підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого нарахування будуть порушені, відсутні.
Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу є передчасними, оскільки виплата відповідних сум не відбулась, а тому умови для розрахунку компенсації не настали, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 12.01.2024 у справі № 200/7529/20-а.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31.01.2023 по 19.05.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, без застосування при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
Зобов'язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 Громадянський, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_7 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 31.01.2023 по 19.05.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, з урахуванням при обчисленні розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик