про повернення позовної заяви в частині
01 грудня 2025 року м. Рівне №460/20792/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Комшелюк Т.О., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення індексації пенсії позивача за період з 01.03.2021 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2017 - 2019 роки), в розмірі 7763,17грн, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 - на 1,11; з 01.03.2022 - на 1,14; з 01.03.2023 - на 1,197; з 01.03.2024 - на 1,0796 та з 01.03.2025 - на 1,115; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за період з 01.03.2021 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2017 - 2019 роки), в розмірі 7763,17грн, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 - на 1,11; з 01.03.2022 - на 1,14; з 01.03.2023 - на 1,197; з 01.03.2024 - на 1,0796 та з 01.03.2025 - на 1,115, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 13.11.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
На виконання вказаної ухвали позивачем 28.11.2025 було подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що про порушення свого права дізнався лише після звернення з заявою до відповідача та отримання листа-відповіді.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
А в силу вимог частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за правилами пункту 9 частини четвертої цієї статті, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, приписами частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з матеріалів справи, частина позовних вимог заявлена поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20) зазначає наступне:
для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Таким чином, позивач мав знати про порушення своїх прав протиправною бездіяльністю відповідача кожне перше число місяця, наступного за місяцем, за який мала бути виплачена пенсія, у зв'язку з чим розпочинався перебіг відповідного строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Враховуючи викладене, зазначені позивачем у заяві підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, не можуть вважатися поважними.
Додатково суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії»). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності і сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення індексації пенсії позивача за період з 01.03.2021 по 11.05.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2017 - 2019 роки), в розмірі 7763,17грн, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 - на 1,11; з 01.03.2022 - на 1,14; з 01.03.2023 - на 1,197; з 01.03.2024 - на 1,0796 та з 01.03.2025 - на 1,115; про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за період з 01.03.2021 по 11.05.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2017 - 2019 роки), в розмірі 7763,17грн, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 - на 1,11; з 01.03.2022 - на 1,14; з 01.03.2023 - на 1,197; з 01.03.2024 - на 1,0796 та з 01.03.2025 - на 1,115, з урахуванням раніше виплачених сум, а належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не подано, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зазначеній частині позовних вимог відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення індексації пенсії позивача за період з 01.03.2021 по 11.05.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2017 - 2019 роки), в розмірі 7763,17грн, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 - на 1,11; з 01.03.2022 - на 1,14; з 01.03.2023 - на 1,197; з 01.03.2024 - на 1,0796 та з 01.03.2025 - на 1,115; про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за період з 01.03.2021 по 11.05.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком (2017 - 2019 роки), в розмірі 7763,17грн, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 - на 1,11; з 01.03.2022 - на 1,14; з 01.03.2023 - на 1,197; з 01.03.2024 - на 1,0796 та з 01.03.2025 - на 1,115, з урахуванням раніше виплачених сум - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 01 грудня 2025 року
Суддя Т.О. Комшелюк