02 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12146/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства культури України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації щодо неукладення договору нескладання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2;
- зобов'язати Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації виконати функції Замовника та укласти з цією метою контракт на дослідження нерухомого об'єкту культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2 для його взяття на облік та подальшої державної реєстрації, шляхом, зокрема, укладення договору на складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
В обґрунтування позовних вимог зазначені доводи, що на балансі Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» обліковується житловий будинок по вул. Короленка 2 у м. Полтаві, який Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590» «Міський особняк», включений до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Полтавського району Полтавської області, вид - об'єкт історії та архітектури. Облікова картка об'єкта культурної спадщини є складовою облікової документації на відповідний об'єкт, до моменту розроблення облікової документації на об'єкт, неможливо укласти охоронний договір щодо такого об'єкта. Замовник облікової документації є особа або організація, яка замовляє розробку облікової документації і на об'єкт (об'єкти) культурної спадщини, уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.
Всупереч вимогам законодавства, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, який, на переконання позивача, є уповноваженим органом, не забезпечене складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини упродовж трьох років із дати занесення об'єкта культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Полтавського району Полтавської області. Внаслідок неналежного виконання (невиконання) своїх обов'язків Департаментом культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» позбавлений можливості виконати свої обов'язки, передбачені законом, та укласти в установленому порядку охоронний договір на належну Університету частину щойно виявленого об'єкту культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Внаслідок невиконання Департаментом культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації своїх повноважень та обов'язків, визначених законодавством, відповідач контролює виконання позивачем вимог законодавства щодо укладення охоронного договору, які позивач не може виконати внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
Департаментом культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації направлений позивачеві запит «Про надання інформації» № 01-20/1335 від 24.07.2025, яким запитана інформація про хід виконання зобов'язань Університету з укладення охоронного договору на будівлю «Міський особняк», що розташована по вул. Короленка, 2 м. Полтава.
Позивач звернувся до суду з метою захисту свого права від протиправної бездіяльності відповідача, просить суд задовольнити позов.
Стислий зміст заперечень відповідачів.
Щодо відзиву Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації.
Відповідач відзив та докази, які витребувані судом, не надав.
Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд оцінює поведінку відповідача, що ненадання відповідачем відзиву та доказів, які витребувані судом ухвалою про відкриття провадження, є зловживанням процесуальним правом відповідача та невиконання процесуального обов'язку.
Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) доказів суб'єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.
Оскільки порушене право позивача визначається відповідачем у заяві по суті спору, то суд вважає таку обставину встановленою з метою процесуальної економії та своєчасного розгляду справи у категорії про захист соціальних прав.
Необхідність судового реагування щодо офіційного встановлення обставин справи у даному випадку, які визнаються відповідачем, шляхом ігнорування процесуальних прав та обов'язків, відсутня.
Суд ухвалою витребував від Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації відзив та докази.
01.12.2025 Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надав суду відзив та докази, в якому зазначив наступне.
У відзиві Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації заперечив щодо позовних вимог, зазначив, що облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини Полтавського району Полтавської області може скласти самостійно позивач, а враховуючи відсутність фінансування у відповідача то такі дії останнім не здійснені.
Також зазначив, що відповідно до пункту 11 частини другої статті 6 Закону України ,,Про охорону культурної спадщини», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2001 № 1768 ,,Про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини», наказу Департаменту культури і туризму облдержадміністрації № 68 від 08.06.2023 ,,Про укладання охоронних договорів» (нині наказ № 125 від 14.10.2025) делеговано відповідним структурним підрозділам виконавчих комітетів та рад відповідних сільських, селищних, міських об'єднаних територіальних громад повноваження укладати охоронні договори на пам'ятки та щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини з власниками або уповноваженими ними органами (особами), незалежно від форм власності на ці об'єкти, в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.
Відзив співвідповіача Департамент культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради.
Співвідповідачем зазначене у відзиві, що він не є належним відповідачем, оскільки позовні вимоги до нього не заявлені, в порядку вимог чинного законодавства не є належним органом, суб'єктом, який зобов'язаний здійснити облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини Полтавського району Полтавської області, який зазначений у обставинах позову.
Також повідомив суду, що не знає про існування наказу Департаменту культури і туризму облдержадміністрації № 68 від 08.06.2023 ,,Про укладання охоронних договорів» (нині наказ №125 від 14.10.2025), яким внесені зміни до Наказу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів", та у зв'язку із цим не може надати копію такого наказу.
Додатково зазначив, що належним відповідачем є саме орган, на який нормативно-правовими актами у сфері охорони культурної спадщини, покладений обов'язок забезпечити складання облікової документації, це є виключно органи виконавчої влади - обласні державні адміністрації, а саме орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації - Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації. На підтвердження чого надав листом Департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №216/А-388/25-3ВГ від 20.02.2025, копія якого була надана Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради Наталією Авраменко, що є власником частини щойно виявленого об'єкту культурної спадщини по вул. Європейській, 12 у м. Полтаві, в якому зазначена інформація, що обов'язок розробки облікової документації покладений на обласну державну адміністрацію.
Просило у позові відмовити щодо нього.
Пояснення Міністерства культури України, третьої особи.
Повідомило, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2025 №1396 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України перейменоване на Міністерство культури України.
Об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, кін. ХІХ ст., розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, був взятий на державний облік розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529 та має статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Повноваження Міністерства визначені Положенням про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 (далі - Положення №885), відповідно до якого Мінкульт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" та Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ") та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, кінематографії.
Зазначило у поясненнях, що взяття на облік об'єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передують розгляду питання про внесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов'язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Міністерство листом від 14.07.2025 №06/113/6834-25 зверталося до відповідача-1 із проханням забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, кін, ХІХ ст., розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, що був взятий на державний облік розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529.
Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації листом від 24.07.2025 №01-20/1341 повідомив, що на 2025 рік фінансування сфери охорони культурної спадщини, що включає і видатки на виготовлення облікової документації, в обласному бюджеті не передбачене.
Крім того, приписи пункту 1.5 Порядку №158 дозволяють уповноваженому органу залучати для замовлення виготовлення облікової документації інші джерела фінансування, окрім бюджетних коштів, однак, не свідчать про можливість перекладення такого обов'язку із замовлення облікової документації на інших осіб та/ або органи охорони культурної спадщини нижчого рівня.
Також і делегування повноважень на укладення охоронних договорів із власниками пам'яток або уповноваженими ними особами органам охорони культурної спадщини відповідних сільських, селищних, міських об'єднаних територіальних громад не свідчить про перекладення на такі органи обов'язку із замовлення виготовлення облікової документації, оскільки, по перше, Порядок №158 визначає вичерпний перелік органів, уповноважених на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, по друге, таке складання облікової документації є частиною не лише процедури укладення охоронного договору на пам'ятку, а і процедури занесення щойно виявленої пам'ятки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що також відноситься до виключної компетенції обласних державних адміністрацій.
Міністерство культури України просило у поясненнях адміністративний позов Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради, третя особа - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
З огляду на викладені учасниками справи на стороні відповідача доводи та надані докази, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті, оскільки сторона відповідача виконала вимоги ухвал суду та надала заяви по суті спору.
Заяви, клопотання учасників справи.
Сторонами не подані суду заяви та клопотання.
Процесуальні дії у справі.
Полтавським окружним адміністративним судом від 08.09.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача.
Відповідачем не наданий відзив на позов та відповідні докази на їх обґрунтування.
Суд ухвалою від 11.11.2025 залучив: співвідповідача в якості другого відповідача Департамент культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради (майдан Незалежності, буд. 5, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43434119); Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (код ЄДРПОУ 43220275, 01601, Україна, м. Київ, вул. Франка Івана, 19, правильне найменування Міністерство культури України), до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; витребував докази від залученого співвідповідача та третьої особи; витребував повторно докази від відповідача; зобов'язав подати відповідачів відзиви на позов, а третю особу - пояснення щодо позовних вимог.
Відповідачами та третьою особою суду надані відзиви, пояснення та докази.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Із 17.09.2025-18.09.2025, 06.10.2025-10.10.2025, 17.11.2025-21.11.2025 суддя перебував у відпустці.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Відповідно до Відповіді № 2070245 від 01.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит суду, правильне найменування третьої особи - Міністерство культури України (Україна, 01601, місто Київ, вул. Франка Івана (Шевченківський р-н), будинок 19), відбулась зміна найменування міністерства з Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, код ЄДРПОУ 43434119 єдиний, отже особа не змінилась.
Відповідно до довідки позивача від 29.08.2025 №0-9/3552, на балансі Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» обліковується житловий будинок по вул. Короленка 2 у м. Полтаві, який розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590» «Міський особняк», включений до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Полтавського району Полтавської області, вид - об'єкт історії та архітектури.
28.02.2025 до Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» надійшов лист Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради від 26.02.2025 № 01-11-01.2-18/350вих, яким Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» зобов'язане невідкладно вжити заходів щодо укладення з Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради в установленому порядку охоронного договору на і належну частину щойно виявленого об'єкту культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Відповідно до доводів позовної заяви, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації є уповноваженим органом щодо складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини упродовж трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Полтавського району Полтавської області. Внаслідок невиконання обов'язку Департаментом культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» позбавлений можливості виконати свої обов'язки, визначені законом, та укласти в установленому порядку охоронний договір на належну позивачу частину щойно виявленого об'єкту культурної спадщини «Міський особняк», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Таким чином, позивач обґрунтовує порушення свого права (добросовісного виконання обов'язу щодо укладення охоронного договору) оскільки відповідач не виконав свій обов'язок (не склав облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини упродовж трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини «Міський особняк»).
Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590",
2. Рекомендувати органам місцевого самоврядування:
повідомити рекомендованим листом власників об'єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про внесення інформації про належні їм об'єкти культурної спадщини до переліків щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Полтавської області, зазначених у пункті 1 розпорядження, протягом 10 календарних днів після видачі розпорядження;
забезпечити виготовлення облікової документації, відповідно до вимог наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 р. №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» в установленому законодавством порядку до 15.12.2021;
забезпечити подання облікової документації на розгляд Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму обласної державної адміністрації (Удовиченко І.А.) для подальшого внесення інформації про щойно виявлені об'єкти культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України в установленому законодавством порядку до 20.12.2021.
3. Відповідальним виконавцям пункту 2 розпорядження Інформувати Департамент культури і туризму обласної державної адміністрації (Удовиченко І.А.) у встановлені строки для подальшого узагальнення та інформування облдержадміністрації до 31.12.2021.
затверджені переліки щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Полтавської області, до яких включено «Міський особняк», адреса: м. Полтава, вул. Короленка, 2, як об'єкт історії та архітектури (п. 22.93 Переліку), за вебпосиланням: https://i1.poltava.to/uploads/2023/04/2023-04-17/529-2021.pdf .
Відповідно до Відповіді №1992697 від 10.11.2025 на запит суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Леваневського (Короленка), будинок 2, включає будівлю, реєстраційний номер: 2621724153080, загальна площа: 39.7 кв. м.
Відповідно до пункту 20 пункту 6 Розпорядження Полтавської обласної військової (державної) адміністрації «Про затвердження Положення про Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації» від 17.03.2023 №164, Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує завдання та забезпечує:
доступ юридичних і фізичних осіб до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надає інформацію
щодо програм та проєктів змін у зонах охорони пам'яток культурної спадщини та в історичних ареалах населених місць;
захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
виготовлення, складання і передачу Міністерству культури та інформаційної політики України наукової документації з описами і фіксацією об'єктів культурної спадщини;
в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дошок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках культурної спадщини або в межах їх територій;
пункту 35 пункту 6 Розпорядження Полтавської обласної військової (державної) адміністрації «Про затвердження Положення про Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації» від 17.03.2023 №164, Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує таю завдання: укладає охоронні договори на пам'ятки культурної спадщини/делегує повноваження на їх укладання органам місцевого самоврядування (https://media.poda.gov.ua/docs/ibojj2jj/164-2023.pdf).
Тотожні повноваження Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації визначені Розпорядженням Полтавської обласної військової (державної) адміністрації «Про затвердження Положення про Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації» від 08.10.2025 №805 за вебпосиланням:
https://media.poda.gov.ua/docs/w3ocyeyj/805-2025.pdf, а саме:
« 1. Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) утворюється головою Полтавської обласної державної адміністрації, входить до її складу й у межах області забезпечує виконання завдань, покладених на Департамент.
2. Департамент підпорядкований голові Полтавської обласної державної адміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, Міністерству розвитку громад та територій України в межах, передбачених чинним законодавством.
3. Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Міністерства розвитку громад та територій України, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови Полтавської обласної державної адміністрації, рішеннями Полтавської обласної ради, а також Положенням про Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Положення про Департамент).
4. Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.
5. Основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сферах культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, державної мовної політики, кінематографії, культурно-мистецької освіти, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав меншин, курортно-рекреаційної сфери і туризму на території області.»
Позивач для захисту свого права подав ряд звернень та запитів адвоката до державних органів, в порядку виконання вимог про укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини.
Листом Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації від 14.03.2025 №01-20/519 повідомив позивача, що наказом Департаменту культури туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації №68 від 08.06.2023 «Про укладання договорів» делеговані відповідним структурним підрозділам територіальних громад повноваження укладати, охоронні договорі на пам'ятки уповноваженими ними органами (особами), незалежно від форм власності на ці об'єкти, в установленому порядку відповідно до чинного законодавства, зобов'язання Департаменту обмежені лише забезпеченням складання облікової документації, і не розповсюджуються на її виготовлення. Департамент додатково проінформував, що згідно абзацу 6 статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого, ним органу від написання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки передбачено штрафні санкції у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Листом Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації від 31.03.2025 №01-20/628 повідомив, що вже надавав відповідь листом від 14.03.2025 №01-20/519, та зазначив ідентичну інформацію, яка полягає у відмові щодо складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини упродовж трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини «Міський особняк».
Листом Департамент молоді, культури та спорту Полтавської міської ради від 14.05.2025 №01-11-01.2-18/938-вих, повідомив, що Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2024 № 158 «Про внесення змін до Порядку обліку Об'єктів культурної спадщини», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 березня 2024р. за № 425/41770, внесені зміни до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року зі № 528/23060 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), а саме викладений в новій редакції. Відповідно до п. 4.8. чинного на даний час Порядку №158 уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку. Департаменту молоді, культури та спорту Полтавської міської ради не делегували повноваження від Полтавської обласної військової (державної) адміністрації щодо складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини упродовж трьох років з дати занесення об'єкта культурної спадщини «Міський особняк». Додатково нагадав у цьому листі позивачу про необхідність вжиття заходів щодо укладення балансоутримувачем - Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» з Департаментом в установленому порядку охоронного договору на належну йому частину щойно виявленого об'єкту культурної спадщини «Міський особняк» по вул. Короленка, 2 у м. Полтаві та надати визначені чинним законодавством додатки до охоронного договору для його укладення.
Департамент захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України листом №08/113/94-25 від 14.07.2025 надав відповідь позивачу, якою повідомив наступне: діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, МКСК інформує Вас про те, що за Вашим запитом Міністерство звернулося листом до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації (вихідний реєстраційний номер МКСК від 14.07.2025 №06/113/6834-25) з проханням забезпечити складання облікової документації на зазначений щойно виявлений об'єкт культурної спадщини з метою укладення охоронного договору та вирішення питання щодо занесення цього об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Листом Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації від 12.08.2025 №01-20/1466 повідомив тотожну інформацію, що була надана раніше листами № 61-20/519 від 14.03.2025 та № 01-20/628 від 30.03.2025 та відмовив позивачу у складені облікової документації.
Також відповідач не надав фактичної інформації позивачу про виконання листа Департамент захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (далі - МКСК) щодо виконання листа від 14.07.2025 №06/113/6834-25.
Листом Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації від 24.07.2025 №01-20/1335 повідомив позивача, яка є аналогічною листам № 61-20/519 від 14.03.2025 та № 01-20/628 від 30.03.2025 та відмовив позивачу у складені облікової документації. Також позивача проінформовано, що згідно з абзацом 6 статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки передбачено штрафні санкції у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону (стаття 23). Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації у цьому враховуючи неодноразові звернення Департаменту до позивача, просив повідомити про хід виконання станом на даний час зобов'язань із укладення договору на будівлю «Міський особняк» по вул. Короленка, 2 у м. Полтаві.
Відповідно до змісту листа Міністерства культури України (МКСК) №06/113/6834-25 від 14.07.2025 до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації «Щодо забезпечення виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2» зазначене наступне:
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (раніше назва - МКСК), діючи в межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон) та Положенням про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, на підставі адвокатського звернення ОСОБА_1 від 08.07.2025 № 4/37 (вхідний реєстраційний номер МКСК від 18.07.2025 № 99/08-25), посилаючись на пункт 4.7 розділу ІV Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року № 158), просить Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, кін, ХІХ ст., розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, що був взятий на державний облік розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529, з метою укладення охоронного договору на зазначений щойно виявлений об'єкт культурної спадщини згідно вимогам статті 17 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12. 2001 р. № 1768, та вирішення питання щодо занесення зазначеного об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.»
Судом встановлена обставина, що Міністерство культури України (МКСК) визначило, що саме Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації зобов'язаний розробити та скласти облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації листом від 24.07.2025 №01-20/1341 повідомив Міністерство культури України, зазначив, що делегував свій законний обов'язок виконавчим органам місцевого самоврядування, повідомив про відсутність фінансування, а також про можливість у позивача самостійно розробити та скласти облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Також у листі наданому суду Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради від Департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №216/А-388/25-3ВГ від 20.02.2025р. (копія додається), копія якого надана Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради фізичною особою ОСОБА_2 , яка є власником частини аналогічного щойно виявленого об'єкту культурної спадщини по вул. Європейській, 12 у м. Полтаві, зазначене, що обов'язок розробки облікової документації належить до повноважень обласної державної адміністрації.
Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації наданий наказ «Про внесення змін до Наказу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів» №68 від 08.06.2023, який, за поясненнями відповідача, станом на дату розгляду справи є наказом №125 від 14.10.2025.
Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації не надав наказ №125 від 14.10.2025.
На офіційному веб сайті Полтавської обласної військової (державної) адміністрації судом не виявлена наявність опублікування в жодній вкладці сайту а також за пошуком документів жодного із наказів №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів», №68 від 08.06.2023 та №125 від 14.10.2025:
https://poda.gov.ua/allDocuments
https://culture.poda.gov.ua/?categoryId=9607
У пошуковій мережі інтернет, також не виявлені факти опублікування зазначених наказів у відкритому доступі.
Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації надав наказ «Про внесення змін до Наказу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів» №68 від 08.06.2023, який, за поясненнями відповідача, станом на дату розгляду справи є наказом №125 від 14.10.2025, та містить наступні норми:
« 2. Делегувати відповідним структурним підрозділам виконавчих комітетів та рад відповідних сільських, селищних, міських об'єднаних територіальних громад повноваження укладати охоронні договори на пам'ятки та щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини з власниками або уповноваженими ними органами (особами), незалежно від форм власності на ці об'єкти, в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.»
Департамент культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради заперечив можливість надання наказу №68 від 08.06.2023, що свідчить, на переконання суду про відсутність наказу у відкритому публічному доступі.
Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації не надав доказ офіційного оприлюднення та доведення до відома Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради наказу №68 від 08.06.2023.
Таким чином, судом встановлена обставина, що у відкритому доступі Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації накази №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів», №68 від 08.06.2023 та №125 від 14.10.2025 відсутні.
Відповідні докази відсутності наказів у відкритому доступі судом долучені до матеріалів справи.
Суд із змісту наданого наказу №68 від 08.06.2023 в редакції наказу №125 від 14.10.2025, встановлена обставина, відсутності будь-яких норм делегування повноважень на складення відповідної облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації надав докази листування із позивачем та іншими органами щодо розроблення та складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2 із серпня 2024 року.
До Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надійшов адвокатський запит № 4/921 від 22.08.2024 від адвокатського об'єднання «Юридична компанія «КРЕДО» (адвокат Книш М.В.) (вх. № 9212/0 від 11.09.2024) в інтересах Національного університету ,,Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» стосовно заходів для отримання доступу до щойно виявленого об'єкта культурної спадщини - ,,Міський особняк», що розташований за адресою: вул. Короленка, 2 у м. Полтава. Листом № 01-20/1719 від 19.09.2024
Департаментом культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надана відповідь представнику Національного університету ,,Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та Національному університету ,,Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» листом від 19.09.2025. У відповіді зазначено, що оскільки вищезгадана будівля знаходиться на балансі Національного університету ,,Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», то Департамент немає заперечень у наданні доступу представникам університету до щойно виявленого об'єкта культурної спадщини «Міський особняк», розташованого по вул. Короленка, 2 у м. Полтаві з метою його обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення, в межах діючого законодавства.
На звернення Полтавської окружної прокуратури Полтавської області №55-75- 14601вих-24 від 26.09.2024 стосовно будівлі за адресою: вул. Короленка, 2 у м. Полтава - ,,Міський особняк», Департаментом культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надана відповідь № 01-20/1844 від 08.10.2024, в якій зазначене наступне, що ініціювання питання занесення Міського особняку, що розташований за адресою вул. Короленка, 2 у м. Полтава до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не проводилося, оскільки відсутня облікова документація (IV Розділ Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року № 158)), охоронний договір на даний об'єкт не укладено через відсутність облікової документації (пункт 20 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 р. № 630)), власника пам'ятки повідомлено про обов'язок укладення охоронного договору листом № 01-20/1843 від 08.10.2024. заходи щодо внесення «Міського особняку», що розташований за адресою вул. Короленка, 2 у м. Полтава до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не проводилися, оскільки на цей об'єкт відсутня облікова документація (IV Розділ Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року № 158)).
На лист Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації № 01-20/1843 від 08.10.2024 представником Національного університету ,,Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» надана відповідь № 4/940 від 30.10.2024 щодо порушення питання стосовно повідомлення усіх власників будівлі.
Листом № 01-20/2221 від 06.12.2024 Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надав відповідь представнику позивача разом з листом, адресованим на Департамент культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради про необхідність повідомити інших власників щодо укладання охоронного договору (лист № 01-20/2220 від 06.12.2024).
Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради надіслана відповідь № 01-11-01.2-19/2503 від 18.12.2024 (вх. № 9506/0 від 19.12.2024) - погана якість листа, що унеможливлює встановлення обставин та дійсного змісту.
На звернення Полтавської окружної прокуратури Полтавської області № 55-88- 243вих-25 від 08.01.2025 (вх. № 29/0 від 08.01.2025) Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надав відповідь № 01-20/78 від 14.01.2025 про підтвердження надсилання повідомлення до Національного університету ,,Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
На лист Міністерства культури та стратегічних комунікацій України № 06/113/6834-25 від 14.07.2025 (вх. № 602 від 15.07.2025) Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації надав відповідь № 01-20/1341 від 24.07.2025, що Національним університетом ,,Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» постійно протягом тривалого часу надаються послуги з розроблення облікової документації для різних замовників. На 2025 рік фінансування сфери охорони культурної спадщини, що передбачає і виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини, в обласному бюджеті не передбачено.
Судом встановлена наявність триваючого невиконання обов'язку щодо складення облікової документації уповноваженим органом на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, що перешкоджає у добросовісному виконанні обов'язку укладення охоронного договору на такий об'єкт.
Судом встановлена обставина, що Полтавська обласна державна (військова) адміністрація Розпорядженням голови від 16 липня 2021 року № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590", включила об'єкт до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, делегувала обов'язок укладення охоронних договорів до виконавчих органів місцевого самоврядування шляхом видання Департаментом культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації наказів №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів», №68 від 08.06.2023 та №125 від 14.10.2025, які відсутні у публічному доступі.
У той же час Міністерство культури України визначило, що обов'язок відносно складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини покладений на уповноважений орган, яким є Полтавська обласна (державна) військова адміністрація.
Під час судового розгляду встановлена обставина судом, що існує циклічний замкнутий спір серед учасників спірних правовідносин, який пов'язаний із тим, що Полтавська обласна (державна) військова адміністрація визначила щойно виявлений об'єкт культурної спадщина, делегувала обов'язок виконавчим органам місцевого самоврядування укладати охоронні договори, але одночасно неможливо укласти охоронні договори без виконання обов'язку уповноваженим органом складення облікової документації на такий об'єкт.
Відповідно до пояснень учасників справи - позивача, Міністерства культури України, Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради, таким уповноваженим органом є саме Полтавська обласна (державна) військова адміністрація в особі його структурного підрозділу, який є самостійною юридичною особою із відповідними повноваженнями Департамент культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації, яка зобов'язана, відповідно до законодавства, розробити та скласти облікову документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Міністерство культури України, як центральний орган, що регулює дані відносини, відповідно до вимог законодавства, визначило, що уповноваженим органом є саме Департамент культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації листом №06/113/6834-25 від 14.07.2025.
Невиконання обов'язку уповноваженим органом розробити та скласти облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини перешкоджає позивачу укласти відповідний охоронний договір, на балансі якого перебуває щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Із наданих суду доказів встановлені факти направлення до позивача вимог та претензій щодо невиконання обов'язку укласти охоронний договір на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Таким чином, має місце триваючи системна бездіяльність уповноваженого органу щодо невиконання обов'язку, визначеного законом, щодо складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, у даному випадку на Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, яке порушує право позивача на добросовісне виконання обов'язку щодо укладення охоронного договору на такий щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III (далі - Закон №1805-III), у преамбулі якого встановлено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою, охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону №1805-III:
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою;
щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;
облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об'єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об'єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об'єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.
Пунктом 3 розділу Х “Прикінцеві положення» Закону №1805-III передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону; а пунктом 5 вказаного розділу визнано таким, що втратив чинність Закон Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1978 р., №30, ст. 426; 1984 р., №7, ст. 145) (втратив чинність 12 липня 2000 року).
Відповідно до положень частини третьої статті 17 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.
Статтею 23 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" передбачалось, що підприємства, організації, установи, у власності або користуванні яких перебувають пам'ятки історії та культури, несуть відповідальність за їх схоронність і зобов'язані додержувати правил охорони, використання, обліку і реставрації пам'яток.
Із прийняттям Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III встановлено, що усі власники пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір (стаття 23 Закону у редакції на дату прийняття Закону).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини" від 9 вересня 2010 року N 2518-VI, який набрав чинності 12.10.2010, внесені зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III, зокрема, стаття 1 доповнена абзацом двадцять другим такого змісту: "щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону"; а частину першу статті 23 викладено в такій редакції, яка чинна і на час спірних правовідносин - «Усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір».
Отже, із прийняттям Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року №1805-III на усіх власників пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки, покладено обов'язок укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір, а з 12.10.2010 (набранням чинності змін, внесених Законом від 9 вересня 2010 року №2518-VI) відповідний обов'язок мають і власники щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин.
Частиною другою статті 14 Закону №1805-III встановлено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Частиною 3 статті 14-1 Закону №1805-III визначено, що контур пам'ятки або орієнтовні координати географічного центру (центроїда) знахідки фрагмента ділянки археологічного культурного шару фіксуються в обліковій документації, складовою якої є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж території пам'ятки, що затверджується:
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам'яток національного значення;
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам'яток місцевого значення.
Протягом трьох робочих днів з дня затвердження технічної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру.
Згідно із пунктом 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III укладення охоронних договорів на пам'ятки належить до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Водночас пунктом 11 частини 2 статті 6 Закону №1805-III передбачено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.
Статтею 23 Закону №1805-III встановлено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», Кабінет Міністрів України 28 грудня 2001 року постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що охоронний договір укладається на пам'ятку чи її частину за видами об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1768, в охоронному договорі зазначається режим використання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.
Охоронні договори укладаються на пам'ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком (п. 7 Порядку №1768).
Пунктом 20 Порядку №1768 визначено, що охоронний договір на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи його частину складається за формою згідно з додатком 2 та повинен містити такі додатки:
1) акт візуального обстеження з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт візуального обстеження поновлюється не рідше ніж раз на три роки. Якщо стан об'єкта культурної спадщини значно змінився після проведення робіт на об'єкті, - протягом п'яти календарних днів після його зміни;
2) план території об'єкта культурної спадщини;
3) облікова картка (форма якої визначається МКСК).
Пунктом 1.5 розділу І Наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 р. за № 528/23060, «Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» (далі - Порядок №158) визначено, фінансування робіт зі складання облікової документації, паспортизації, інвентаризації та моніторингу здійснюється за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Пунктом 1.2 розділу І Порядку №158 визначено, що уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.
Пунктом 2.1 Порядку №158 визначено, що виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об'єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.
Пунктом 3 Порядку №158 встановлене наступне:
3.1. На об'єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація.
3.3. Розробником облікової документації є наукові установи та громадські об'єднання, юридичні особи та суб'єкти господарювання, в тому числі заклади культури, одним із видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень фахівців, що мають вищу освіту за спеціальністю «Музеєзнавство, пам'яткознавство», та/або фахівця-архітектора (для пам'яток та об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва), та/або дипломованого фахівця-археолога (для пам'яток та об'єктів археології), та/або фахівця, який має науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за спеціальністю «Музеєзнавство, пам'яткознавство» або таких наук:
мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об'єктів монументального мистецтва;
архітектури - для об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;
історії - для археологічних, історичних об'єктів та об'єктів науки і техніки.
3.4. Облікова документація складається у двох примірниках. Один примірник залишається у розробника, а другий разом з електронною версією передається для подальшого розгляду на Науково-методичній раді з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, Консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних (військових) адміністрацій (далі - Консультативна рада) та/або Експертній комісії.
3.5. Облікова документація складається державною мовою. Текст облікової документації має бути написаний розбірливо машинописом, документи не мають містити підчищень або дописок, закреслених слів та інших виправлень, орфографічних та арифметичних помилок, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Достовірність інформації, що міститься в обліковій документації забезпечує її розробник.
3.6. Облікова документація у паперовій формі має бути скріплена, пронумерована згідно зі змістом та містити титульний аркуш. Облікову документацію підписує керівник органу охорони культурної спадщини. Титульний аркуш має містити назву об'єкта культурної спадщини, найменування замовника та розробника, ідентифікаційний код та підпис керівника розробника.
3.7. Електронна версія облікової картки підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи та передається Замовнику. За відсутності Замовника процедура передачі йому облікової картки не виконується.
4.8. Уповноважений орган зобов'язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку.
МКСК координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації (пункт 4.9 Порядку №158).
Після занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру і набуття ним статусу пам'ятки, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам'ятка, власник пам'ятки чи уповноважені ним органи (особи) забезпечують розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки, що є складовою облікової документації на пам'ятку і вноситься після її затвердження до складу облікової справи (Пункт 5.14 Порядку №158).
На момент виникнення спірних правовідносин, форма паспорта об'єкта культурної спадщини була визначена спільним наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини» (далі - наказ №295/104).
Відповідно до наказу №295/104 паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити, зокрема: історичні дані про об'єкт, відомості про сучасний стан об'єкта, оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об'єкта, зони охорони пам'ятки, наявність науково-дослідної та науково-проектної документації на об'єкт та інше.
З урахуванням вимог частини першої статті 19 в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України4
акти обласних державних адміністрацій приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, нормативно-правових актів інших державних органів, мають на території відповідної області вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктом 12 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території відповідної області (п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України “Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року №3354-IX, Закон чинний але не введений в дію на час воєнного стану).
Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є адміністративними актами, приймаються, набирають чинності, виконуються та припиняють дію з урахуванням вимог, встановлених Законом України "Про адміністративну процедуру" (стаття 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV).
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності безпосередньо у судовому засіданні, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів у наступних висновках.
Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд неодноразово вже надавав свою оцінку у постановах, які зазначені судом у цьому рішенні, та які на переконання суду є подібними для спірних правовідносин в частині можливості добросовісного виконання обов'язку укладення охоронного договору без складення облікової документації уповноваженим органом на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
У частині зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складення відповідної облікової документації на щойно виявлений об'єкт културної спадщини правові висновки Верховного Суду не виявлені.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини виникли відносно щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, яким користується позивач (обліковується об'єкт нерухомого майна на його балансі), щодо неможливості укладення охоронного договору, внаслідок відсутності складення облікової документації на такий щойно виявлений об'єкт культурної спадщини уповноваженим органом, яким, відповідно до законодавства, є саме Полтавська обласна (державна) військова адміністрація в особі її структурного підрозділу Департаментом культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації, яка є юридичною особою публічного права, що наділена відповідними повноваженнями Полтавської обласної (державної) військової адміністрації у цих спірних правовідносинах, тобто є належним відповідачем.
Судом не встановлена процесуальна необхідність залучення співвідповідачем Полтавської обласної (державної) військової адміністрації, оскільки Департаментом культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації є юридичною особою, яка створена такою обласною державною адміністрацією для виконання її функцій, завдань та повноважень у відповідній сфері правовідносин, які є спірними у цій справі, що не заперечується учасниками справи, як позивачем, так і співвідповідачем, так і Міністерством культури України.
Суд також висновує, що незалежно від того, що Міністерство культури України у своїх поясненнях просить задовольнити позовні вимоги, суд правильно визначив статус третьої особи на стороні відповідача, оскільки Міністерство, разом із відповідачами становлять систему органів влади, які уповноважені регулювати спірні відносини у сфері культури та охорони об'єктів культурної спадщини, у тому числі щойно виявлених.
Як встановлено судом вище, Полтавська обласна державна (військова) адміністрація розпорядженням голови від 16 липня 2021 року № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590", включила об'єкт до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини та не розробила та не склала облікову документації на такий об'єкт культурної спадщини.
Зазначення Департаментом культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації, про делегування обов'язку на виконавчі органи місцевого самоврядування укладення охоронних договорів, шляхом видання Департаментом культури і туризму Полтавської обласної державної/військової адміністрації наказів №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів», №68 від 08.06.2023 та №125 від 14.10.2025, які відсутні у публічному доступі, не стосується спірних правовідносин у цій справі.
Оскільки у цій справі не є предметом розгляду укладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини, а є обов'язок складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Укладення охоронного договору та складення облікової документації, як і об'єкт культурної спадщини та щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, є різними правовим поняттями.
Суд оцінює критично посилання Департаменту культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації на накази №186 від 22.11.2021 «Про укладання охоронних договорів», №68 від 08.06.2023 та №125 від 14.10.2025, якими делеговані повноваження виконавчим органам місцевого самоврядування щодо укладення охоронних договорів, оскільки такі накази відсутні у публічному доступі, не опубліковані на веб сайті Полтавської обласної державної/військової адміністрації і такі посилання відповідача суперечать нормативно-правовому акту вищої дії Порядку №158, відповідно до якого уповноваженим органом складення облікової документації є Департамент культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації.
Міністерство культури України координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов'язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації (пункт 4.9 Порядку №158).
На виконання вимог закону Міністерство культури України визначило, що обов'язок відносно складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини (у даному випадку на Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2), покладений на уповноважений орган, яким є саме Департамент культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації, відповідно до листа № 06/113/6834-25 від 14.07.2025.
Суд висновує, що спір у даному випадку виник внаслідок того, що саме Полтавська обласна державна (військова) адміністрація своїм розпорядженням включила Міський особняк, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2 до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, але не виконала обов'язок щодо складення відповідної облікової документації на такий об'єкт.
Відповідно до пункту1.2 розділу І Порядку №158 визначено, що уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації, а відповідно до пункту 2.1 Порядку №158 - виявлення нерухомих об'єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи.
Пунктом 3.1 Порядку №158 визначено, що на об'єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація.
Таким чином, суд висновує, що відповідна облікова документація складається уповноваженим органом на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, про що зазначено у картці за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку №158 (Рішення про внесення до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини), а охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, про що зазначене у висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2025 року у справі №440/8821/22.
Жодною нормою Порядку №158 не визначено правових підстав невиконання уповноваженим органом обов'язку щодо складення відповідної облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини та делегування такого обов'язку іншим особам чи органам.
Відсутність фінансування чи делегування укладення охоронного договору не є підставами невиконання обов'язку щодо складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, одночасно як і те, що позивач здійснює таке розроблення документації для відповідних замовників.
Саме Полтавська обласна державна (військова) адміністрація своїм рішенням щодо включення щойно виявленого об'єкта культурної спадщини та своєю бездіяльністю в особі Департаменту культури і туризму Полтавської обласної (державної) військової адміністрації щодо нескладення відповідної облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини спричинила виникнення цього судового спору та перешкоджає у виконанні обов'язку позивачем про укладення охоронного договору.
Має місце обставина, що Полтавська обласна державна (військова) адміністрація визначає об'єкт як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини і одночасно не виконує обов'язок складення облікової документації на цей щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Суд враховує, що Міністерство культури України визначило листом від 14.07.2025 №06/113/6834-25, відповідно до норм Порядку №158, що у даному випадку саме Полтавська обласна державна (військова) адміністрація зобов'язана виконувати обов'язок складення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Суд здійснює висновок, що поведінка Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової (державної) адміністрації є суперечливою.
Відповідно до Положення про Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації» від 17.03.2023 №164, від 08.10.2025 №805, Полтавська обласна державна (військова) адміністрація визначила, що її структурний підрозділ, який є самостійною юридичною особою, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації має відповідні повноваження та зобов'язаний їх виконувати.
У зазначених положеннях та відповідно до відповіді № 2075152 від 02.12.2025, 12:06:36 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правильним найменуванням відповідача на запит суд - «Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації» без зазначення «військова».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року у справі №440/8821/22 постановлені наступні правові висновки:
«ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1805-III) пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до статті 23 Закону № 1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог чинного пам'яткоохоронного законодавства будівля на теперішній час не є пам'яткою, оскільки процедура надання цього статусу була не завершена.
Водночас за правилами пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-III об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що спірний об'єкт було включено до переліку пам'ятників історії та архітектури місцевого значення рішенням Полтавської міської ради народних депутатів ще 24.02.1993 - в період дії Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (Закон N 3600-IX).
Таким чином, в силу приписів пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-III спірний об'єкт визнаний пам'яткою культурної спадщини.
В цій частині суд апеляційної інстанції свої висновки обґрунтував з покликанням на статтю 17 Закону N 3600-IX, відповідно до якої переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.
Висновку про те, що процедура надання об'єкту статусу пам'ятки місцевого значення не була завершена суд апеляційної інстанції дійшов на підставі того, що місто Полтава не було містом республіканського значення.
Водночас за змістом статті 17 Закону №3600-IX переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами усіх обласних та міських рад, а не лише міст республіканського підпорядкування.
Згадка в статті 17 Закону №3600-IX про міста республіканського підпорядкування лише уточнює, що вона поширює свою дію і на міста зі спеціальним «республіканським» статусом, а не виключно на них.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у відповідача обов'язку укласти охоронний договір та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Покликання відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 09.09.2025 у справі №440/10514/23, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цій справі відрізняються від обставин справи, яка розглядається.
Так, на відміну від справи, яка розглядається, у справі №440/10514/23 Суд виходив з того, що будівля, щодо якої вирішувалось питання укладення охоронних договорів, є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини, а не пам'яткою архітектури.
Крім того, на відміну від справи, яка розглядається, у справі № 440/10514/23 судами було встановлено відсутність паспорта щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, а також що відповідачі не ухилялись від укладення охоронного договору, а самостійно звертались до уповноважених органів для вирішення питання його укладення.
Водночас, оскільки об'єкт, щодо якого у відповідача є обов'язок укласти охоронний договір, в силу закону є саме пам'яткою культурної спадщини, тому в резолютивній частині рішення суду першої інстанції слова «щойно виявлений об'єкт історії та архітектури місцевого значення» необхідно замінити на слова «пам'ятку культурної спадщини».
У постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №440/10514/23 ухвалені наступні висновки:
« 12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
13. В цій справі перевірці підлягають висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідачів вчинити дії, пов'язані з укладенням охоронних договорів на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
14. Частинами четвертою та п'ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
15. Законом України від 20.09.2006 № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов'язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
16. За змістом статті 1 Конвенції вираз "архітектурна спадщина" включає, зокрема, такі нерухомі об'єкти як пам'ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.
17. Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об'єктів спадщини, що охороняються.
18. Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.
19. Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов'язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.
20. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-ІІІ.
21. За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
22. Відповідно до частини другої статті 14 Закону №1805-III об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
23. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам'ятки.
24. До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (пункт 11 частини другої статті 6 Закону №1805-III).
25. За правилами статті 23 Закону №1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
26. Реалізовуючи приписи статті 23 Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
27. Згідно із пунктами 1, 2 Порядку №1768 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
28. Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
29. Аналіз наведених вище приписів Закону № 1805-III та Порядку № 1768 свідчить про те, що укладення охоронного договору є обов'язковим правовим інструментом, який встановлює чіткий режим використання пам'ятки культурної спадщини, визначає необхідні охоронні заходи, з метою збереження такої пам'ятки в належному технічному стані і обов'язок укласти такий договір покладається на її власника.
30. Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються:
1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни;
2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);
4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);
5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);
6) паспорт пам'ятки.
31. За змістом пункту 5 розділу VI Порядку №158 органи охорони культурної спадщини в межах видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік та інших джерел, не заборонених законодавством, забезпечують організацію заходів із проведення досліджень (паспортизацію) об'єктів культурної спадщини відповідно до плану, що затверджується на початку року не пізніше 20 січня, копії яких надсилаються Мінкультури.
32. На момент виникнення спірних правовідносин, форма паспорта об'єкта культурної спадщини була визначена спільним наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини» (далі - наказ №295/104).
33. Відповідно до наказу №295/104 паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити, зокрема: історичні дані про об'єкт, відомості про сучасний стан об'єкта, оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об'єкта, зони охорони пам'ятки, наявність науково-дослідної та науково-проектної документації на об'єкт та інше.
Паспорт об'єкта культурної спадщини підписується особою яка його склала та керівником уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
34. Отже, паспорт об'єкта культурної спадщини є обов'язковим документом, який розробляється та оформлюється уповноваженим органом охорони культурної спадщини у межах бюджетного фінансування або інших джерел, не заборонених законодавством та відповідно до затвердженої форми. У паспорті визначаються ключові характеристики об'єкта, його історичні та культурні цінності, сучасний стан, науково-дослідна та проектна документація, а також зони охорони пам'ятки.
35. Наявність такого паспорта для укладення охоронного договору не є формальністю. Зазначений документ є однією з невід'ємних складових договору та слугує підставою для визначення режиму використання пам'ятки, обсягу та характеру охоронних заходів, які повинен забезпечити власник, що є визначальними умовами охоронного договору. Відсутність належно оформленого паспорта унеможливлює виконання обов'язку власника щодо укладення охоронного договору відповідно до вимог Порядку № 1768.
36. Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що виникненню в позивачів обов'язку укласти охоронні договори передує необхідність вчинення Департаментом дій щодо оформлення відповідних документів на пам'ятку, зокрема, паспорта об'єкта культурної спадщини.
37. Верховний Суд наголошує, що невиконання уповноваженим органом охорони культурної спадщини свого обов'язку щодо розроблення паспорта щойно виявленої пам'ятки архітектури є об'єктивною перешкодою для укладення охоронних договорів і не може розцінюватися як порушення законодавства про охорону культурної спадщини з боку власників, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.»
Суд висновує, що у даному випадку наявна триваюча протиправна бездіяльність Полтавської обласної військової (державної) адміністрації в особі її самостійного структурного підрозділу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації відносно нескладення відповідної облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, який є на балансі позивача, що порушує право позивача на укладення охоронного договору на такий об'єкт, внаслідок відсутності облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини уповноваженим органом.
Дискреція Полтавської обласної військової (державної) адміністрації в особі її структурного підрозділу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації у спірних правовідносинах відсутня, оскільки суб'єкт владних повноважень не виконав обов'язок покладений на нього законом, який визначає конкретні дії уповноваженого органу щодо забезпечення складення відповідної облікової документації.
За встановлених обставин справи, в їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, відповідно статті 9, статті 245 КАС України, визнає протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації відносно нескладення відповідної облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини «Міський особняк» за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2, та зобов'язує Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації скласти відповідну облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини «Міський особняк» за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1805-III власники пам'яток архітектури зобов'язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об'єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані. Отже, навіть у разі відсутності укладеного охоронного договору власники не звільняються від обов'язку належно дбати про збереження пам'ятки та утримувати її у стані, що виключає погіршення або руйнування об'єкта культурної спадщини.
За змістом положень ч. 3 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом".
Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання (свавілля) з боку держави та її органів.
Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.
При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.
Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Стаття 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов'язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.
Принципу добросовісності («bona fides») корелюють доктрина римського права «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки, інша назва принципу - «естопель») ґрунтується ще на римських максимах - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), «nemo auditur propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях - тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки).
В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Доктрина заборони суперечливої поведінки або добросовісність є визначальним під час надання оцінки обставин про виконанні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідачів, третьої особи, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, та, аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволенні частково, а спір виник внаслідок бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації) на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Витрати на правничу допомогу у справі не заявлені, докази їх понесення не надані, як і не надані докази неможливості їх надання суду у процесуальний строк визначений нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» (пр. Першотравневий, 24, Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02071100) до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 02229741), Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради (майдан Незалежності, 5, м Полтава, код ЄДРПОУ 43434119), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства культури України (код ЄДРПОУ 43220275, 01601, Україна, м. Київ, вул. Франка Івана 19), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації відносно нескладення відповідної облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини «Міський особняк» за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Зобов'язати Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації скласти відповідну облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини «Міський особняк» за адресою: м. Полтава, вул. Короленка, 2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації на користь Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза