Справа № 420/29810/25
02 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» (вул. Яновського, 50, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 08563777) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)», у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24;
зобов'язати державну установу «Кропивницька виправна колонія (№ 6)»нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24, за весь час затримки з 26.04.2021 (наступний місяць після недовиплати) по 01.08.2025.
Адміністративний позов сформований в системі «Електронний суд» 31.08.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) з 09.12.1999 проходив службу в органах ДКВС України. Наказом Міністерства юстиції України від 14.09.2021 № 2230/к позивача було звільнено 01.10.2021 з посади начальника державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)». Однак, при здійсненні перерахунку пенсії, було з'ясовано, що з 23.06.2021 по день звільнення посадовий оклад Позивача Відповідачем визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24, яке постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 залишено без змін, зокрема, зобов'язано державну установу «Кропивницька виправна колонія (№6)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія) за період з 26.03.2021 по 01.10.2021 включно, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення у справі № 420/7133/24 01.08.2025 Відповідачем було сплачено заборгованість по грошовому забезпеченню згідно судового рішення, період з 02.10.2021 (наступний день після звільнення) по 31.07.2025 включно є періодом затримки розрахунку при звільненні. Проте, ні індексація, ні інфляційні виплати, ні будь-які компенсаційні виплати Південним МРУ на вказану суму нараховано не було, у зв'язку із цим Позивач звернувся до суду.
Посилаючись на норми Порядку № 159 та правові позиції Верховного Суду у постановах від 14.05.2020 р. у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 р. у справі № 280/676/19, від 13.09.2021 р. у справі № 639/3140/17, від 15.10.2020 р. у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 р. у справі № 240/6583/20, позивач зазначає, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не зроблено відповідачем, чим порушені його права.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду 24.09.2025 року надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Державна установа «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» заперечує проти адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі та вважає його вимоги безпідставними та вказує на відсутність факту порушення строків виплати доходів, оскільки протягом служби позивача грошове забезпечення виплачувалося вчасно та у повному обсязі. Після звільнення позивач оскаржив порядок нарахування грошового забезпечення. На виконання рішення суду у справі №420/7133/24 від 06.03.2024 року Одеського окружного адміністративного суду, було проведено перерахунок та виплачено різницю. Така виплата, на думку відповідача не є «затримкою доходу», оскільки відповідна сума раніше навіть не була нарахована.
24.09.2025 року від Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» надійшло заперечення щодо зобов'язання ухвалою суду від 08.09.2025 року відповідача надати розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів.
27.10.2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що 01.09.2025 Позивач через адвоката звернувся до Відповідача з проханням здійснити йому нарахування та виплату, у тому числі, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24, за весь час затримки з 26.04.2021 (наступний місяць після недовиплати) по 01.08.2025. Листом від 04.09.2025 № 17/К-35/1-11 державна установа «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» відмовила Позивачу, зокрема, у виплаті компенсації втрати доходів, у зв'язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення.
Як вказує представник позивача, спір у даному випадку між сторонами склався з приводу наявності у Позивача права на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24, за весь час затримки з 26.04.2021 (наступний місяць після недовиплати) по 01.08.2025.
Щодо посилань Відповідача на висновки Верховного Суду у справах № 440/2722/20, № 240/11406/20, № 200/12621/19-а, сторона позивача зазначає, що правовідносини у вказаних справах не є релевантними до даних правовідносин.
27.10.2025 року позивачем подано до суду додаткові докази по справі, а саме копію звернення від 01.09.2025 до Відповідача щодо нарахування та виплату Позивачу компенсацію втрати доходів, у зв'язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення, яка є предметом позову, лист-відмову від 04.09.2025 Відповідача у нарахування її та виплаті та копію платіжної інструкції від 31.07.2025.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах ДКВС України.
Згідно Витягу з Наказу Міністерства юстиції України від 14.09.2021 № 2230/к, ОСОБА_1 з 01.10.2021 року звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» за власним бажанням відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».
Після звільнення з військової служби між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №420/7133/24, яке набрало законної сили 08.10.2024 року, визнано протиправними дії Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26 березня 2021 року 01 жовтня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року. Зобов'язано Державну установу «Кропивницька виправна колонія (№6)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія) за період з 26.03.2021 по 01.10.2021 включно, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано Державну установу «Кропивницька виправна колонія (№6)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплаченої суми.
01.08.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №420/7133/24 відповідачем виплачено на користь позивача кошти в сумі 197945,80 грн., що підтверджується повідомленням банку про зарахування коштів та платіжною інструкцією №749 від 31.07.2025 року, наданою відповідачем.
Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.
Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.
Позивач вважає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач був зобов'язаний виплатити суму компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення разом із виплатою заборгованості.
Відповідач заперечує щодо наявності умов для виплати позивачу компенсації, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі також - Закон № 2050-III).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Статтями 3, 4, 7 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (п. 1).
Згідно п.п. 2-5, 8 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Як встановлено судом, 01.08.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №420/7133/24 відповідачем виплачено на користь позивача кошти в сумі 197945,80 грн., що підтверджується повідомленням банку про зарахування коштів та платіжною інструкцією №749 від 31.07.2025 року.
З огляду на вищевикладене, оскільки грошове забезпечення виплачено позивачу 01.08.2025 року, а не на дату його виключення зі списків особового складу, то у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення, яке є доходом.
Що стосується доводів відповідача про те, що перерахунок і виплата різниці за судовим рішенням не є затримкою доходів і не породжує права на компенсацію, суд зазначає наступне.
Так, ані Закон № 2050-III, ані Порядок № 159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки кошти у сумі 197945,80 грн., що були присуджені позивачу сумою недоплаченого грошового забезпечення з 26.03.2021 по 01.10.2021, виплачені на виконання судового рішення від 27.05.2024 року у справі №420/7133/24 лише 01.08.2025 року, то у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу недоплаченого грошового забезпечення.
Також суд зазначає, що норми Закону України № 2050-ІІІ і Порядку № 159 свідчать про відсутність обов'язку громадянина додатково звертатися до органу за виплатою компенсації втрати частини доходу.
Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ дає підстави для висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - пенсійного органу) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі, пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою перерахованої пенсії.
Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону України № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись одночасно з виплатою заборгованості.
Відповідно, не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону України № 2050-ІІІ і не потребує оформлення такої окремим рішенням.
Суд констатує, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тому право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу. Відповідно, неотримання разом з доходом компенсації свідчить про порушення прав особи.
Вирішуючи цей спір, судом встановлено, що відповідачем разом із заборгованістю позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а отже допущено протиправну бездіяльність.
За таких обставин, враховуючи обставини справи, правові висновки Верховного Суду, релевантні до спірних правовідносин, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, а саме:
визнати протиправною бездіяльність державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24;
зобов'язати державну установу «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24, за весь час затримки з 26.04.2021 (наступний місяць після недовиплати) по 01.08.2025.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється. Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення рішення позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» (вул. Яновського, 50, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 08563777) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24.
Зобов'язати державну установу «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 01.08.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 420/7133/24, за весь час затримки з 26.04.2021 по 01.08.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук