Справа № 420/34519/25
02 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 13 жовтня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів недостовірних відомостей про порушення позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку позивачем, розшук позивача ТЦК та СП;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів недостовірні дані про порушення позивачем ОСОБА_3 правил військового обліку, розшук позивача ТЦК та СП;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову позивачеві ОСОБА_3 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за письмовою заявою позивача від 23.09.2025 року, на підставі пункту 13 частини 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код юридичної особи повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , що направлена листом на адресу відповідача від 23.09.2025 року, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки ОСОБА_3 , на підставі пункту 13 частини 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- судовий збір покласти на відповідача;
- встановити судовий контроль за виконання рішення суду, після набрання ним законної сили та зобов'язати відповідача (боржника) - ІНФОРМАЦІЯ_5 у 15-денний строк з дня отримання рішення суду, яке набрало законної сили, подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було видано Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 від 16.07.2021 року, в якій мається відмітка про придатність до несення військової служби, за якою: 14.04.2021 року медичною комісією ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час, Група І, ст. 64 в, ст. 13 в Наказу МО України №402 від 2008 року. Підлягає повторному медичному огляду ВЛК 14.04.2026 року. В лютому 2021 року позивач ОСОБА_3 мав намір укласти контракт та проходити військову службу у ВЧ НОМЕР_4 у Державній прикордонній службі України ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак через визнання комісією ВЛК позивача непридатним до несення військової служби у прикордонній службі, в укладені контракту йому було відмовлено. Так, згідно письмової Довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_5 ): ОСОБА_3 діагностовано короткозорість обох очей при гостроті зору без корекції 0,1 кожним оком, с. 3,0 Д з неуточненим ДДЗ на очному дні. Е 66із наявністю стрій на тулубі та гіпертензивним синдромом 1 ступеню. Підозра на ГТС. Двобічна поздовжня плоскостопість ІІ ст. без явищ артрозу в таранно-човноподібних суглобах. На підставі ст. 31-а, 13 -в, 62 -г графи ІІ Розкладу хвороб, станів. Фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України: визнаний непридатним до військової служби за контрактом.
Згідно Витягу ВОД з мобільного застосунку «Резерв+», ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , має статус військовозобов'язаного, відомості про попереднє проходження ВЛК, від 14.04.2021 року, за висновками якого, позивач був визнаний непридатним до несення військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час, та містяться відомості про те, що позивач має порушення правил військового обліку, його розшукує ТЦК та СП, з причини не уточнення даних. Однак, вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки персональні дані позивачем були уточнені вчасно, вперше 16.07.2021 року при проходженні ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , та вдруге через мобільний застосунок Резерв+ від 25.05.2025 року. Пізніше, 19.09.2025 року в мобільному застосунку Резерв+ позивач змінював свій номер мобільного телефону на дійсний. В цей момент, позивач дізнався, що у нього наявні порушення правил військового обліку та з 15.11.2024 року його розшукує ТЦК та СП, з причини не уточнення даних.
04.04.2023 року, у зв'язку із, наявністю у ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як такий, що має на своєму утриманні батька з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивач перетнув державний кордон України та в законний спосіб вибув за межі України.
З моменту вибуття за кордон та по теперішній час, позивач постійно проживає на території Канади, за адресою: АДРЕСА_1 За адресою свого офіційного місця реєстрації проживання в Україні, ОСОБА_3 не проживає з моменту свого вибуття за кордон з 04.04.2023 року. Будь-яких повісток про свій виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою необхідності додаткового уточнення своїх даних - позивач не отримував та не міг отримати, через те, що не проживає за місцем своєї реєстрації в Україні. Обставини, які надають позивачеві право на продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», - не змінилися. Батько позивача ОСОБА_5 , є інвалідом ІІ групи безстроково. Інших працездатних осіб, які повинні здійснювати догляд за ним, - не має. Позивач не порушував правил військового обліку, не вчиняв адміністративного чи кримінального правопорушення, до жодного виду відповідальності його притягнуто не було, а тому, він не може вважатися порушником правил військового обліку без встановлення провини рішенням, яке набрало законної сили. На підставі вищевикладеного, можна дійти до обґрунтованого висновку про те, що дані, які містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі по тексту ЄДРПВР), з приводу вчинення позивачем порушень правил військового обліку, - підлягають видаленню. Протиправні дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 , якими були внесені до ЄДРПВР дані про порушення позивачем правил військового обліку, порушують його права та законні інтереси, оскільки він не вчиняв правопорушень.
Так, позивач ОСОБА_3 є військовозобов'язаним, який має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», оскільки батько позивача ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи безстроково. Інших працездатних осіб, які повинні здійснювати догляд за ним, - він не має. Позивачем ОСОБА_3 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано його письмову заяву про внесення персональних даних (уточнення, виправлення, видалення недостовірних даних) до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 21.09.2025 року.
23.09.2025 року позивачем ОСОБА_3 на ім'я Голови комісії ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано його письмову заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як такому, який зобов'язаний утримувати батька ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, на підставі абз. 11 п. 60 Постанови КМУ 560.
Згідно письмової відповіді за вих.№ 8935 від 26.09.2025 року за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 на заяву позивача про виправлення даних у ЄДРПВР від 21.09.2025 року та заяву про надання відстрочки від призову від 23.09.2025 року, у наданні відстрочки позивачеві було відмовлено, на тій підставі, що заява подана поштою, не дивлячись на її належне оформлення та підписання позивачем, а не шляхом - особистого прибуття ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у зв'язку з «непред'явленням ОСОБА_3 його ВОД у електронній формі з мобільного додатку «Резерв+». У відповіді тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 за вих.№ 8935 від 26.09.2025 року ОСОБА_7 не було вирішено вимоги позивача у його заяві від 21.09.2025 року про видалення з ЄДРПВР недостовірних відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, з причини не уточнення ним своїх даних до 16.07.2024 року, розшуку позивача з 14.11.2024 року, тобто фактично було відмовлено у цій вимогі, оскільки дані у особистому кабінеті позивача мобільного застосунку «Резерв +» досі не виправлені, мається надалі відмітка про порушення правил військового обліку та розшук. На адресу позивача ОСОБА_3 не було надано запитувані ним належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо себе, у випадку притягнення позивача до будь-якого виду відповідальності.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
Відповідач відзив на позов до суду не подав.
Станом на 02 грудня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Бритівка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, українець, громадянин України.
Паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Білгород-Дністровським РВ ГУДМС України в Одеській області від 18.04.2014 року.
РНОКПП - НОМЕР_2 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Фактично проживає на території Канади, за адресою: АДРЕСА_3 зв'язку: телефон НОМЕР_7 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_11. Номер в Реєстрі Оберіг - 190720210640429500009.
На ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було видано Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 від 16.07.2021 року, в якій мається відмітка про непридатність до несення військової служби, за якою: 14.04.2021 року медичною комісією ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час, Група І, ст. 64 в, ст. 13 в Наказу МО України №402 від 2008 року. Підлягає повторному медичному огляду ВЛК 14.04.2026 року.
Як вказує позивач, в лютому 2021 року позивач ОСОБА_3 мав намір укласти контракт та проходити військову службу у ВЧ НОМЕР_4 у Державній прикордонній службі України ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак через визнання комісією ВЛК позивача непридатним до несення військової служби у прикордонній службі, в укладені контракту йому було відмовлено.
Згідно письмової Довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_5 ): ОСОБА_3 діагностовано короткозорість обох очей при гостроті зору без корекції 0,1 кожним оком, с. 3,0 Д з неуточненим ДДЗ на очному дні. Е 66із наявністю стрій на тулубі та гіпертензивним синдромом 1 ступеню. Підозра на ГТС. Двобічна поздовжня плоскостопість ІІ ст. без явищ артрозу в таранно-човноподібних суглобах. На підставі ст. 31-а, 13 -в, 62 -г графи ІІ Розкладу хвороб, станів. Фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України: визнаний непридатним до військової служби за контрактом.
Згідно Витягу ВОД з мобільного застосунку «Резерв+», ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , має статус військовозобов'язаного, відомості про попереднє проходження ВЛК, від 14.04.2021 року, за висновками якого, позивач був визнаний непридатним до несення військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час, та містяться відомості про те, що позивач має порушення правил військового обліку, його розшукує ТЦК та СП, з причини не уточнення даних.
Проте, як вказує позивач, вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки персональні дані позивачем були уточнені вчасно, вперше 16.07.2021 року при проходженні ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , та вдруге через мобільний застосунок Резерв+ від 25.05.2025 року.
В подальшому, 19.09.2025 року в мобільному застосунку Резерв+ позивач змінював свій номер мобільного телефону на дійсний. В цей момент, позивач дізнався, що у нього наявні порушення правил військового обліку та з 15.11.2024 року його розшукує ТЦК та СП, з причини не уточнення даних.
04.04.2023 року, у зв'язку із, наявністю у ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як такий, що має на своєму утриманні батька з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивач перетнув державний кордон України та в законний спосіб вибув за межі України.
Як вказує позивач, з моменту вибуття за кордон та по теперішній час, позивач постійно проживає на території Канади, за адресою: АДРЕСА_1 За адресою свого офіційного місця реєстрації проживання в Україні, ОСОБА_3 не проживає з моменту свого вибуття за кордон з 04.04.2023 року. Будь-яких повісток про свій виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою необхідності додаткового уточнення своїх даних - позивач не отримував та не міг отримати, через те, що не проживає за місцем своєї реєстрації в Україні. Обставини, які надають позивачеві право на продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», - не змінилися. Батько позивача ОСОБА_5 , є інвалідом ІІ групи безстроково. Інших працездатних осіб, які повинні здійснювати догляд за ним, - не має. Позивач не порушував правил військового обліку, не вчиняв адміністративного чи кримінального правопорушення, до жодного виду відповідальності його притягнуто не було.
Позивачем ОСОБА_3 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 за допомогою поштового зв'язку було подано письмову заяву про внесення персональних даних (уточнення, виправлення, видалення недостовірних даних) до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 21.09.2025 року, в якій він просив:
- видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, недостовірні відомості щодо, - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: про порушення правил військового обліку, перебування мене у розшуку, для можливості формування військово-облікового документу з мобільного додатку «Резерв+»;
- надати на адресу належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме: - спірну постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210, ст. 210-1 КУпАП; - копію письмового повідомлення про виклик ОСОБА_3 на розгляд справи про адміністративне правопорушення, копію конверту про направлення повідомлення, копію опису вкладення до поштового відправлення, копію треку відстеження поштового направлення на сайті АТ «Укрпошта»; - копію складеного у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за фактом порушення вимог правил військового обліку та скоєння адміністративного правопорушення, за фактом не уточнення облікових даних; - копію письмової повістки про виклик ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з причини необхідності оновлення ним своїх облікових даних, копію опису вкладеного, копію поштової квитанції про направлення листа; письмову довідку посадової особи АТ «Укрпошта» з письмовим підтвердженням неможливості вручення повістки про виклик ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дату та час спроби вручення повістки про виклик; трек відстеження поштового відправлення, сформований на офіційному веб-порталі АТ «Укрпошта»;
- у разі відсутності зазначених матеріалів справи - повідомити про це письмово.
23.09.2025 року позивачем ОСОБА_3 на ім'я Голови комісії ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано його письмову заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», як такому, який зобов'язаний утримувати батька ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, на підставі абз. 11 п. 60 Постанови КМУ 560.
Як вбачається з письмової відповіді за вих.№ 8935 від 26.09.2025 року за підписом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 на заяву позивача про виправлення даних у ЄДРПВР від 21.09.2025 року та заяву про надання відстрочки від призову від 23.09.2025 року заначено наступне: «…Уважно те ретельно розглянувши Вашу заяву вiд 23.09.2025 р. (з назвою (ЗАЯВА про внесення (уточнення, виправлення, видалення недостовірних) персональних даних військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів) Вашу заяву вiд 23.09.2025 р. за формою, наведеною у Додатку 4 до Порядку (складену у видi виключно машинописного текстy вiд 23.09.2025 р., так i написаної від руки, змiст яких фактично зводиться до розгляду питання комiсiсю Бiлгород- ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання вiдстрочки, вважаємо за необхiдне повiдомити про наступне:
Вiдповiдно до пункту 56 Порядку призову громадян на вiйськову службу пiд час мобiлiзацii, на особливий перiод, затвердженого Постановою Кабiнеry Mіністрів України вiд 16.05.2024 р. №560 (далі по тексту - Порядок): вiдстрочка вiд призову на вiйськову службу пiд час мобiлiзацiї, на особливий перiод надається вiйськовозобов'язаному за наявностi пiдстав, передбачених статтею 23 Закону України Про мобiлiзацiю та мобiлiзацiйну пiдготовку.
Згiдно пункту 57 зазначеного Порядку для розгляду питань про надання відстрочки при вiдповiдному районному територiа,rьному центрi комплектування та соцiальної пiдтримки створюється комiсiя у склалi голови Koмісії (керiвника вiдповiдного територiального центру комплектування та соцiальної пiдтримки) та членiв Koмісії (представникiв апарату, структурних пiдроздiлiв вiдповiдної районної державної (вiйськової адмiнiстрацiї). В свою чергу, пункт 58 Порядку визначас загальний механiзм подання вiйськовозобов'язаним заяви про вiдстрочку, i який, серед iншого, перелбачає особисте подання заявu про вiдсmрочку вiйськовозобов'язаним. При цьому, абзац другий вказаного пункту Порядку передбачає, що пiд час подання заяви вiйськовозобов'язаний пред'являє вiйськово-облiковий документ.
Наявнiсть у тексті пункту 58 Порядку вказаних словосполучень свiдчить, що подання заяви має вiдбуватися виключно за особистоi присутностi у вiдповiдному районному територiальному центрі комплектування та соцiальної пiдтримки вiйськовозобов'язаного з пред'явленням вiйськово-облiкового документу, що виключає можливiсть подання заяви в iнший спосiб, зокрема через пошту, електронну пошту, а отже заява, що подана не в спосiб зазначений вище, не пiдлягає розгляду. Враховуючи, що Вашi заяви про надання вiдстрочки не поданi у спосiб, визначений у пунктi 58 Порядку, то такі заяви вiд 23.09.2025 р. не пiдлягають розгляду».
Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів недостовірних відомостей про порушення позивачем правил військового обліку позивачем, розшук позивача ТЦК та СП та протиправним рішення відповідача про відмову позивачеві ОСОБА_3 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за письмовою заявою позивача від 23.09.2025 року, на підставі пункту 13 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону У№ 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону № 2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487).
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку № 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487) визначено, що військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пункт 30 Порядку № 560 передбачає, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом третім пункту 30-1 Порядку № 560 визначено, що повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Згідно із пунктом 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
- централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
- друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Відповідно до пункту 30-3 Порядку № 560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з підпунктом 2 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідач не спростував твердження позивача, що його до адміністративної відповідальності за ст.210, чи ст.210-1 КУпАП не притягали, та повістку він не отримував про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також відповідач не надав доказів суду про направлення позивачу повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.
Згідно з частиною 8 статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
1) персональні дані;
2) службові дані.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку відповідач не надав.
За даних обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку позивачем підлягають задоволенню.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому суд наголошує, що згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Як зазначалось раніше, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб'єкта владних повноважень.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без дотримання встановленої законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_3 , що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову позивачеві ОСОБА_3 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за письмовою заявою позивача від 23.09.2025 року, на підставі пункту 13 частини 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , що направлена листом на адресу відповідача від 23.09.2025 року, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки ОСОБА_3 , на підставі пункту 13 частини 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення № 154).
Відповідно до п. п. 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначене дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Тобто військовозобов'язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткового рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Отже з 18.05.2024 року (з дня опублікування) змінено порядок надання відстрочки та такий обов'язок покладено на комісію, яка приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
За п. 6 цього Порядку № 560, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з п.57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Таким чином, звернення позивача відбулося не у відповідності до спеціальної процедури, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Натомість для вирішення порушеного позивачем питання, позивачеві належало особисто на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки подати заяву за формою, визначеною у додатку 4 Порядку № 560, до якої додати документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 Порядку № 560.
Представником позивача у позові підтверджено факт не особистого звернення позивача, та в цьому аспекті зазначено у позовних вимогах: «…Зобов'язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_1 , повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , що направлена листом на адресу відповідача від 23.09.2025 року, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки ОСОБА_3 , на підставі пункту 13 частини 1 ст. 23 Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.10.2025 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"».
За позицією сторони позивача, він, подавши особисто засобами поштового зв'язку заяву та документи для вирішення питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання.
З цього приводу суд зазначає, що в відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
В зазначені нормі відсутній припис про необхідність особисто повідомити, але наявний імператив особисто подати на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву за формою, визначеною у додатку 4.
Формулювання «особисто подають на ім'я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку. Воно передбачає, що особа має особисто з'явитися до відповідної установи і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.
У цьому випадку термін «особисто» підкреслює необхідність фізичної участі особи. Йдеться про безпосереднє подання документів, яке передбачає вручення документів конкретному адресату або його представнику; ідентифікацію особи, яка подає документи; офіційне оформлення факту прийому документів.
Таке формулювання застосовується для важливих або чутливих документів, які вимагають особистого контролю, гарантованої конфіденційності чи підтвердження автентичності. Це мінімізує ризик втрати документів, помилок або зловживань.
Натомість надсилання документів поштою чи через кур'єрську службу не передбачає особистого вручення документів адресатом. Поштовий оператор або кур'єр виступають посередниками, і наявність терміну «особисто» стає суперечливим та недоречним. У випадку пересилання поштою процес подання стає менш формалізованим із точки зору встановлення особистої присутності та вручення.
Формулювання «особисто подають на ім'я» не може бути розтлумачено як «надіслати документ на ім'я» або «подати документи шляхом направлення на адресу» тощо, оскільки це прямо суперечить його змісту. Слово «особисто» вказує на те, що дія виконується фізичною присутністю конкретної особи. Це означає, що документи подаються не через посередників або сторонніх осіб, а безпосередньо тією людиною, яка повинна їх подати. Надсилання документів поштою, через кур'єра або електронні сервіси суперечить цьому підходу, оскільки особа не є присутньою фізично під час передачі.
Замінити «особисто подають» на «надіслати на ім'я» або «подати шляхом направлення на адресу» неможливо через різницю в суті процесу. Поштове надсилання не забезпечує фізичного контакту між відправником і приймаючою стороною, а це є головним принципом особистого подання.
Важливість точного формулювання в офіційних інструкціях та порядках є суттєвою для уникнення двозначностей, і слово «особисто» однозначно має на увазі фізичний контакт і вручення документів, що не замінюється поштовою пересилкою.
З огляду на вищевикладене, оскільки звернення позивача відбулося у не передбачений Порядком №560 спосіб, у ІНФОРМАЦІЯ_10 в даному випадку не виникло відповідного обов'язку розгляду такого звернення за процедурою надання військовозобов'язаному - позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, а тому бездіяльність та протиправність дій в цьому аспекті відсутні.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову в цій частині та відсутність підстав для задоволення даних вимог.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов був задоволений частково, судові витрати позивача в сумі 968,96 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9, 12, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; фактично проживає на території Канада, за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Суддя С.О. Cтефанов