Справа № 420/39165/25
01 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Пирхавко Олександр Вікторович, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 3), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 та його підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягали у фактичному незаконному утриманні ОСОБА_2 , перешкоджанні реалізації його права на оформлення відстрочки, застосуванні фізичної сили та жорстокого поводження, недопуску до засобів правового захисту;
визнати протиправною бездіяльність ТЦК, що полягає у ненаданні можливості подати документи на відстрочку, неприйнятті документів, які підтверджують потребу матері у догляді;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та його підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військову частину НОМЕР_1 негайно звільнити ОСОБА_1 з незаконного утримання, забезпечити йому можливість подати документи для оформлення відстрочки;
зобов'язати ТЦК прийняти та розглянути ці документи у строки, визначені законодавством, видати документальне рішення щодо відстрочки.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За змістом частин першої 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Зазначеним вимогам позовна заява відповідає не в повній мірі, оскільки в ній не зазначений зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Аналіз мотивувальної частини позову дає підстави вважати, що підставою для звернення до суду було те, що відносно позивача учинені дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації без з'ясування питання щодо наявності у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У позовній заяві містяться, окрім інших, також вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність ТЦК, що полягає у ненаданні можливості подати документи на відстрочку, неприйнятті документів, які підтверджують потребу матері у догляді;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та його підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військову частину НОМЕР_1 негайно звільнити ОСОБА_1 з незаконного утримання, забезпечити йому можливість подати документи для оформлення відстрочки;
- зобов'язати ТЦК прийняти та розглянути ці документи у строки, визначені законодавством, видати документальне рішення щодо відстрочки.
При цьому зі змісту мотивувальної та прохальної частини позову не зрозуміло, до якого з відповідачів пред'явлені та які саме вимоги позивача.
Використання у прохальній частині позовної заяви узагальненого найменування «ТЦК» не дозволяє встановити, до якого саме з відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_5 чи ІНФОРМАЦІЯ_6 звернуті позовні вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Аналогічно, одні й ті самі вимоги щодо зобов'язання негайно звільнити ОСОБА_1 з незаконного утримання, забезпечити йому можливість подати документи для оформлення відстрочки - звернуті одночасно до трьох відповідачів.
Суддя зауважує, що позовні вимоги мають бути сформульовані чітко, зрозуміло та містити визначений спосіб судового захисту.
Натомість, зі змісту позовної заяви позивача неможливо встановити, які права, свободи чи інтереси позивача порушені кожним з відповідачів окремо, мотивувальна частина позовної заяви не містить конкретного опису дій чи бездіяльності кожного окремого відповідача, що оскаржуються.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16.02.2022 у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/380/21 вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права (постанова Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 725/3871/24).
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 990/81/22).
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що зазначені вище позовні вимоги містять лише загальні поняття, без необхідного ступеня конкретизації порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, а також без обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача, без визначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо, що не відповідає вимогам статті 160 КАС України.
Враховуючи вищевказане, та принцип диспозитивності, згідно якого кожна особа розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд (ст. 9 КАС України) суд не може замість позивача формулювати позовні вимоги в тому випадку коли формулювання позивача є занадто загальними. При цьому суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Водночас це не позбавляє позивача обов'язку сформулювати свої позовні вимоги із достатнім ступенем конкретності.
Слід повторити, що суд позбавлений процесуальним законом повноважень самостійно, замість позивача, визначати, які права позивача порушені, у який спосіб та якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю окремо кожного з відповідачів.
Отже, позивачу, звертаючись до суду з даним позовом, слід сформувати позовні вимоги у відповідності до вищевказаних способів захисту порушених прав.
Принагідно слід звернути увагу й на те, що позовні вимоги з посиланням на приписи статті 206 Кримінального процесуального кодексу України мотивовані забороною незаконного утримання, зобов'язанням негайного звільнення особи та надання їй можливості звернутися по правову допомогу, однак суд в порядку адміністративного судочинства не здійснює контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності у кримінально-правовому аспекті.
Положеннями частин 1, 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене позовна заява відповідно до частини 1 статті 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати до суду оформлену у відповідності до вимог статті 160 КАС України позовну заяву з уточненими позовними вимогами, із врахуванням формулювань, вказаних у ст. 5, 160, 161 КАС України:
- яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю кожен окремо з відповідачів порушив права, свободи та інтереси позивача,
- обґрунтувати як саме були порушені і які саме (конкретно) права, свободи, інтереси позивача були порушені оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю кожного з відповідачів окремо;
- вказати конкретні способи захисту прав, свобод або законних інтересів позивача, про які позивач просить суд.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/39165/25 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя А.С. Пекний