справа №380/2281/25
01 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у не підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нової довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії позивачу з 01.03.2018 року до дня звільнення із військової служби;
- зобов'язати відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку на ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, з включенням до неї індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року до дня звільнення із військової служби, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24, відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення індексації грошового забезпечення до обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога) з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року по справі №380/17742/24, з урахуванням раніше проведених виплат.
Посилається на те, що станом на день виключення позивача із списків особового складу частини з ним не було у повному обсязі проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №491-ІV від 06.02.2003 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 року та роз'ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України, зокрема - в період з 01.03.2018 року по 26.12.2019 року. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24 Військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.12.2019 рік, виходячи з фіксованої величини - 3338,83 грн на місяць. У зв'язку із цим, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку та обчислення пенсії, оскільки така була сформована без включення до неї індексації грошового забезпечення. Крім того, вказав, що при обрахунку розміру «одноразової грошової допомоги при звільненні» відповідач протиправно не врахував «індексацію грошового забезпечення», нараховану на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що оновлення довідок про грошове забезпечення відбувається за регламентованим порядком і надання таких довідок залежить від офіційних запитів Пенсійного фонду. Однак позивач не дотримався досудового порядку, оскільки не звернувся спочатку до Пенсійного фонду України для вирішення свого питання. Зазначив, що відповідно до чинного законодавства, саме Пенсійний фонд має право ініціювати запит до військової частини для отримання актуальної інформації щодо грошового забезпечення особи. Без такого звернення з боку Пенсійного фонду відсутні підстави вважати, що оновлена довідка дійсно потрібна. Таким чином, позовні вимоги у цій частині є передчасними. Щодо включення індексації грошового забезпечення до обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби вказав, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Оскільки одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби має разовий характер, тому у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року №1078 така не підлягає індексації. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 24.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 01.12.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира цієї ж частини від 26.12.2019 року №290 його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.12.2019 року.
Згідно довідки про нараховане грошвое забезпечення, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивачеві за період з 01.03.2018 року по 26.12.2019 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Наведене зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності задоволено частково. Зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 26.12.2019 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.12.2019 рік, виходячи з фіксованої величини - 3338 грн. 83 коп., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4. 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум;
- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
02.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку пенсії, з включенням до неї індексації грошового забезпечення за 21 місяці до звільнення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24, та перерахувати одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, нарахованої згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24. Крім того, просив надати довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення на виконання даного рішення.
Листом відповідача від 24.01.2025 року №71/1/453 повідомлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24 перебуває на виконанні у Військовій частині НОМЕР_1 . Зважаючи на позовні вимоги цієї справи у військовій частині відсутні підстави для видачі нової довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії та для здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби. Щодо довідки-розрахунку на виконання рішення повідомлено, що військова частина зможе надати таку після фактичного виконання рішення суду, тобто після здійснення виплати.
Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Зазначені обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 року (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла станом на момент звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Матеріалами справи підтверджується, що при звільненні з військової служби позивачу було проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги. Вказане не заперечується відповідачем.
Водночас ключовим питанням, яке постало перед судом у спірному випадку, є склад грошового забезпечення військовослужбовців, з якого повинен обраховуватися розмір цієї допомоги.
Згідно зі ст.18 Закону України від 05.10.2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст.19 Закону №2017-III, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону № 282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Відповідно до п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ураховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2021 року у справі №820/3423/18, від 29.04.2020 року у справі №240/10130/19, від 19.03.2020 року у справі №820/5286/17, від 26.02.2021 року у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Оскільки, як встановлено судом та й не заперечується сторонами, у період з 01.03.2018 року по 26.12.2019 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення, тому й, як наслідок, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні проведена відповідачем, виходячи із не проіндексованого (знеціненого) місячного грошового забезпечення.
Втім, як слідує зі змісту заяви позивача від 02.01.2025 року, адресованої відповідачу, та позовної заяви (у цій справі), позивач просив перерахувати одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, нарахованої на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24.
Однак, як уже встановлено судом та й не заперечується позивачем, вказане судове рішення перебуває на виконанні у відповідача і, при цьому, позивачу не було виплачено спірних сум індексації грошового забезпечення.
У контексті наведеного слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 13.04.2023 року у справі №757/30991/18-а, від 12.10.2023 року у справі №160/21190/21, від 15.02.2024 року у справі №520/27906/21, від 17.04.2024 року у справі №300/3779/23 та інших неодноразово наголошував, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29.05.2018 року у справі №800/341/17 та від 12.11.2019 року у справі №9901/21/19 зазначила, що вказаний принцип знайшов своє відображення у ч.2 ст.9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, застосовуючи вищевказані підходи Верховного Суду, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога) з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року по справі №380/17742/24, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для перерахунку пенсії позивача, з включенням до неї індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.12.20219 року, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 року у справі №380/17742/24, то суд також вважає їх передчасними та необґрунтованими, оскільки виплата індексації грошового забезпечення за вказаним судовим рішенням здійснена не була, відповідно, на даний час відсутні правові підстави для виготовлення нової довідки.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності дій суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що у межах спірних правовідносин відповідачем не було вчинено протиправних дій та/чи бездіяльності, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.